13 листопада 2026 року Національний заповідник "Софія Київська" став майданчиком для презентації тимчасової археологічної експозиції під назвою "Вічність, оплачена золотом… Поховальний комплекс XVII століття із Кременця". Відвідувачам показали рідкісні артефакти середини XVII століття, знайдені під час розкопок на території Миколаївського собору в Кременці на Тернопільщині.
Інформацію про це поширило агентство УНІАН.
Ключовими експонатами стали десять золотих деніжних знаків, викарбуваних у період з 1550 по 1648 роки в Угорщині, Австрії та Нідерландах. Наявність таких речей вказує на привілейоване становище померлого в суспільстві. Роботи на пам'ятці тривали у 2025–2026 роках, і за цей час археологи виявили останки приблизно двох сотень осіб, причому більшість похованих дорослих чоловіків належали до вершників.
Науковці звертають увагу на те, що тогочасна купівельна спроможність цих золотих виробів була відносно невисокою.
«Золото масово ввозилося сюди з Нового Світу, тоді як зерно цінувалося значно вище за благородний метал. Продовольство масово йшло на захід із Речі Посполитої, натомість у наших краях накопичувалося золото. Тому можливість покласти в могилу близько 30 грамів золота свідчить про те, що на той момент ця кількість не була чимось надзвичайно коштовним», – пояснив Василь Ковбаса.
Загальна маса виявленого золота склала близько 30 грамів. Це яскраво ілюструє особливості епохи, коли дорогоцінний метал нерідко супроводжував померлого в останню путь, проте поступався за своєю реальною вартістю харчовим продуктам.
Проєкт "Вічність, оплачена золотом..." дає змогу по-новому поглянути на поховальні обряди українських земель XVII століття та глибше зануритися в історичне минуле регіону.
Подібна ініціатива має велике значення для охорони національної культурної спадщини, адже вона не просто експонує результати розкопок, а й розкриває глибший зміст поховальних ритуалів у минулі століття.
Подібні наукові студії здатні значно збагатити наше розуміння економічних реалій та соціального устрою давнини, а також підвищити зацікавленість громадян до вивчення вітчизняної історії.