У Національному заповіднику «Софія Київська» триває незвичайна експозиція під назвою «Дерево життя. Традиції і сучасність». Проєкт поєднав зусилля Сухопутних військ ЗСУ, майстрів Національної спілки художників України (НСХУ) та культурної платформи «Позивні». Ця подія стала результатом тісної та плідної кооперації між заповідником та Сухопутними військами Збройних Сил України.
Про це повідомляє Вечірній Київ.
До складу кураторської групи увійшли командир навчального взводного підрозділу та засновник платформи «Позивні» Данило Проскурін, військовослужбовець Медіацентру Сухопутних Військ Євген Солонина, який наразі несе службу на фронті, а також відома мисткиня Галина Дюговська (НСХУ), долучена до ініціативи самими захисниками.
За словами організаторів, це вже другий спільний артпроєкт у такому форматі. Перша ініціатива «Позивні» мала великий резонанс у суспільстві, тому команда вирішила розвинути успішну концепцію, зосередившись на одвічних цінностях: житті, відновленні та психологічній підтримці людей.
В основу концепції покладено давній архетип світового дерева, який уособлює родинне коріння, наступність поколінь, трансформацію та фундаментальний культурний код українського народу.
Центральне місце в залах займають роботи Тетяни Пранчук — випускниці Академії Бойчука та членкині НСХУ. Хоча її професійний арсенал охоплює живопис і графіку, її профільна спеціальність — текстиль і вишивка. Саме вона запропонувала військовим ідею створення мілітарної абетки, яка згодом еволюціонувала у масштабну інсталяцію «Дерево позивних».
«Ми почали з того, що зібрали базу даних, десь близько тисячі позивних реальних бійців, — розповідає співкуратор проекту та голова платформи „Позивні“ Данило Проскурін. — А далі поставили питання, в якій же мистецькій формі можна їх використати на повну потужність. Тоді Тетяна запропонувала тему дерева, і ця ідея нам дуже сподобалася».
Для створення кожного дерева художниця використала автентичні українські рушники, на яких за допомогою спеціальних патчів із позивні бійців сформувала орнаменти. Кожна така композиція присвячена певному регіону України.
«Одне з дерев називається „Дерево життя: чотири сили“, тому що тут представлені позивні, які відносяться до тем землі, повітря, вогню, війни („страх“, „жах“), а на противагу їм — позивні, що пов’язані з сонцем і щастям: „красота“, „щасливий“, навіть „морозиво“ як символ абсолютного дитячого щастя, — зазначає Данило Проскурін. — Загалом ми зрозуміли, що мілітарна культура занадто мало вивчена і не систематизована. Так народилася ідея створити платформу, котра б займалася її просуванням і в мистецькій, і в науковій площині, і в роботі з ветеранами».
Логічним продовженням експозиції стали графічні монотипії Олександра Гребенюка під назвою «Серпокрильці», які він створив під час виконання бойових завдань на передовій в якості оператора БПЛА.
Особливим елементом виставки стала текстильна абетка авторства Людмили Антоненко. На запрошення кураторів вона перетворила звичайні літери на глибокий простір колективної пам'яті.
У приміщеннях Будинку митрополита також експонуються витинанки Катерини Гончар, керамічні панно Анастасії Лелюк та вітражні композиції Аліни Соколовської.
Значне місце в експозиційному просторі займає серія робіт з лози «Паростки», над якою працювала Галина Дюговська.
Потужним акцентом виставки стали твори Володимира Балибердіна, очільника секції декоративно-прикладного мистецтва НСХУ. Його ювелірні вироби та серія «Янголи перемоги» виготовлені зістріляних гільз, переданих українськими бійцями.
Ці арт-об’єкти символізують неймовірну здатність українців переплавля знаряддя смерті на витвори мистецтва, що несуть ідеї відродження та краси.
Крім того, його серія «Кришталеві гори» виконана з уламків скла від розбитих ворожими обстрілами вікон, а панно «Козацьке сонце» зібране зі старовинних підков, привезених із різних куточків України, включно з тимчасово окупованим Кримом, як знак нерозривної єдності держави.
Кульмінацією художнього дійства в окремій залі стала відеоінсталяція «Мить не минає». Її автором виступив відомий документаліст, режисер і фотограф Олександр Дірдовський, у чиєму доробку понад 40 стрічок про митців. Нині він мешкає у Вільнюсі, але із задоволенням долучився до українського проєкту.
Організатори наголошують, що виставка «Дерево Життя. Традиції і сучасність» у стінах Софії Київської демонструє потужний синергетичний ефект від співпраці армії та суспільства, створюючи єдиний простір пам'яті та культурного відродження.
Переглянути експозицію можна до 30 жовтня.