Вебсайт православного суспільства

Це місце, де люди можуть знайти духовний зв'язок з Богом...

На Таїнства в Капличці не має та не може бути кошториса.
Саме Бог є творцем Таїнства, а батюшка лише знаряддя в Божих руках.
"Рекомендовані" ціни не зобов'язують до сплати. Треби виконуються в будь-якому разі.

Церковний календар: 12 листопада — день священномученика Григорія Лакоти

12.11.2026 08:01 • RISU
Церковний календар: 12 листопада — день священномученика Григорія Лакоти

Щороку 12 листопада Українська Греко-Католицьке Духовенство та вірні вшановують пам’ять блаженного Григорія Лакоти — єпископа-помічника Перемиського, який прийняв вінець мучеництва. Його разом з іншими новомучениками минулого століття беатифікував у 2001 році Папа Римський Іван Павло ІІ.

Майбутній ієрарх і невтомний ісповідник віри з’явився на світ у 1883 році в селянській родині в селі Голодівка, що нині відоме як Задністряни на Самбірщині. Від ранніх років хлопець демонстрував неабияку тягу до наук, чому всіляко сприяв його батько. Спершу він здобував знання в народній школі містечка Комарно, а згодом — у Львівській Академічній гімназії. Вищі богословські студії розпочав у стінах Львівської семінарії та на профільному відділенні Львівського університету, а завершив навчання вже у Перемиській семінарії.

Вже у 1908 році єпископ Перемиський Константин Чехович здійснив священничі свячення Григорія. Свої перші кроки на душпастирській ниві молодий священник робив у селі Тростянець, проте невдовзі владика повернув його до Перемишля, доручивши обов'язки свого особистого капелана та викладача релігії в місцевій українській гімназії.

Згодом церковне керівництво відрядило отця Григорія до Відня. Там, навчаючись в Інституті святого Августина, він успішно захистив докторську дисертацію. Перебуваючи в серці Австро-Угорської імператорської столиці, він також трудився сотрудником при українській парафії святої Варвари. З початком Першої світової війни отець опікувався парафіями Перемисько-Самбірської єпархії у селах Гусаків, Болеховичі, Радохів та Мишлятичі, які через лихоліття залишилися без священників.

Повернувшись до Перемишля у 1916 році, отець Григорій почав викладати гомілетику й катехитику в семінарії. Він виконував місію духовного наставника для семінаристів, обіймав посаду референта консисторії, а згодом очолив Перемиську семінарію як її ректор.

Паралельно священник активно займався наукою, зосереджуючись на церковній історії. Зокрема, Григорій Лакота підготував і впорядкував ухвали трьох єпархіальних синодів Перемисько-Самбірської єпархії. Він був одним із фундаторів історично-правничої секції Наукового Богословського Товариства. З-під його пера вийшла збірка проповідей «Поступи на глибину», а також наукові праці «Подружнє право в новім кодексі церковнім» та «Дві престольні церкви перемиські».

У 1926 році правлячий єпископ Перемиський Йосафат Коциловський висвятив Григорія Лакоти на єпископа, призначивши своїм вікарієм. Коли на землі Галичини у 1939 році вперше прийшла радянська влада, територія Перемисько-Самбірської єпархії була розірвана по річці Сян. Західні її землі відійшли до Польщі, тоді як східні опинилися під радянським пануванням. Владика Йосафат довірив Григорію Лакоті керівництво Західною Округою. До 1941 року він керував душпастирським життям греко-католиків із Ярослава, заслуживши глибокий авторитет серед пастви.

Згодом ієрарх повернувся до Перемишля, який згодом знову опинився у складі Польщі. Керівництво Греко-Католицької Церкви жорстоко переслідувалося як комуністичним режимом, так і польськими каральними органами. Вже у 1946 році польські спецслужби затримали владику та передали його радянському НКВС. Після певного періоду домашнього арешту, у 1947 році єпископа остаточно заарештували й етапували до Києва. Судове засідання засудило його на 10 років ув'язнення у таборах суворого режиму на Воркуті.

Опинившись у концтаборі, владика Григорій отримав наряд на шахту, однак через підірване здоров'я не міг витримувати виснажливу підземну працю. Його сили підтоплювала й щоденна табірна рутина: він змушений був носити воду, приміщення, виконувати чорну роботу та кувати залізо.

Незважаючи на це, душпастир не припиняв піклуватися про людські душі. За першої-ліпшої нагоди він правив Божественну Літургію на звичайній тумбочці у своєму бараці та проводив глибокі духовні бесіди. У підпіллі він таємно висвятив на священника Євстахія Смаля та організовував таємні братські зустрічі з іншими ув'язненими душпастирями. Один із них, італійський священник отець П’єтро Леоні, називав Григорія Лакоту справжнім ангелом у плоті. Саме тому церковні піснеспіви Утрені на честь новомучеників УГКЦ ХХ століття прославляють Перемиського єпископа-помічника такими словами: «Ангел у плоті з погідних пагорбів надсянських, зігрів теплом душі холодну Північ святитель Григорій - Ізбавителя співець та ісповідник».

Фізичний стан єпископа стрімко погіршувався. Про це свідчать його збережені листи та свідчення очевидців, яким він допомагав виживати й триматися духовно в нелюдських умовах. Авторитет владики був настільки високим, що після його кончини 12 листопада 1950 року в лікарняному бараці селища Абезь, всупереч суворим табірним інструкціям, побратимам дозволили поховати його на цвинтарі, а вдячні в’язні власноруч змайстрували для нього труну.

Тіло спочилого вкрили єпископськими атрибутами — панагією та енколпіоном. Саме ці реліквії разом із могилою допомогли у 1996 році успішно віднайти та ідентифікувати мощі мученика.

Після офіційного проголошення блаженних Папою Іваном Павлом ІІ у 2001 році, настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці у Львові отець Орест Фредина разом із уродженцем Задністрян Ярославом Гораздовським доставили тлінні останки Григорія Лакоти до України. Починаючи з 2009 року, його мощі у святкових єпископських ризах спочивають у спеціальному саркофазі в львівській церкві Різдва Пресвятої Богородиці для публічного вшанування. Частинки його мощей передано й іншим святиням міста Лева, а одна з церков Львова названа на його честь.

Пам'ять про блаженного шанують і на його малій батьківщині. У 2017 році у селі Задністряни митрополит Львівський Ігор освятив наріжний камінь під майбутній меморіальний комплекс на честь священномученика, а в місцевому храмі облаштовано спеціальний куточок з іконою та часткою мощей.

Сучасники та побратими по неволі згадували Григорія Лакоти як втілення миру, незламної мужності та щирої доброзичливості. Він із відкритим серцем приймати і благословляв кожного, хто звертався по пораду, і навіть на смертному одрі у важкому стані не скаржився на долю, а невтомно молився.

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.

##DONATE_TEXT_BLOCK##

← Всі новини