Першого дня жовтня християни візантійського обряду вшановують пам'ять святого Романа Солодкопівця. Саме він започаткував традицію застосування ритмічної поезії під час богослужінь та став творцем нового жанру, який згодом дістав назву кондак.
Народився майбутній святий у сирійському місті Емеса (теперішній Хомс) або в Дамаску орієнтовно в середині V століття. Отримавши якісну освіту, він ніс дияконське служіння у бейрутському храмі Воскресіння Христового. Через це на іконах святого Романа найчастіше зображують у дияконських ризах із кадилом у руках.
Сирійське коріння визначило особливий стиль богословського мислення Романа — через вірші. У той період сирійська літургійна поезія славилася багатством форм та іменами таких видатних гимнографів, як Афрам Нисибійський та Єфрем Сирійський. На їхній доробок і на Божественне одкровення спирався Роман у своїй творчості.
Згодом він перебрався до Константинополя, де служив у головному соборі столиці — Святій Софії. Тут він глибше ознайомився з візантійською літургійною поезією, зокрема з творчістю Методія Патарського (з якої до нас дійшов лише твір “Бенкет десяти дів”). Поєднавши сирійські та візантійські традиції за допомогою Божої благодать, диякон зміг сформувати власний унікальний стиль, започаткувати новий напрям у церковній поезії та створити справжні шедеври.
Згідно з житієм, святий не мав видатних вокальних даних, проте компенсував це глибоким аскетизмом, праведним життям та старанністю у служінні, чим заслужив прихильність Патріарха Євтимія. Це викликало заздрощі з боку іншого духовенства. Оповідь про цей період веде читача до головної кульмінації — моменту, коли відкрився його співочий дар. Навіть якщо сприймати цю історію алегорично, житіє блискуче ілюструє істину про те, як Божа сила проявляється через людську неміч, що описано у Посланні до коринтян (2 Кр. 12, 9).
Напередодні свята Різдва Христового недоброзичливці вирішили принизити Романа, виставивши його на амвон перед великим скупченням людей. Звісно, через відсутність сильного голосу він осоромився перед усією громадою. Переживаючи тяжку публічну ганьбу, він шугав розради у щирій молитві та постійно звертався до Пресвятої Богородиці.
Як оповідає житіє, уві сні йому з'явилася Матір Божа, вручила сувій і наказала його спожити. Наступного дня Роман знову вийшов на амвон, здивувавши храм дивовижним співом. Це був знаменитий кондак Різдва “Діва днесь преістотного родить…”. Відтоді він почав постійно писати нові піснеспіви. Спочатку їх називали просто гімнами, піснями, поемами чи хвалами, а термін “кондак” закріпився лише в IX столітті через те, що сувої намотували на спеціальні вали — “контарі”.
Існує й інша теорія — від грецького слова “контос” (тобто “короткий”), хоча це більше відповідає сучасному вигляду жанру. Ранні ж кондаки Романа Солодкопівця були масштабними поемами на 20-30 строф, чимось схожими на сучасні акафісти. Рудименти таких давніх текстів і досі можна зустріти, наприклад, у Чині похорону священника в деяких православних громадах.
Структура таких творів починалася зі вступної строфи (проіміону або кукулія), яка визначала головну ідею та збереглася донині під назвою “кондак”. Таких проіміонів могло бути кілька. Далі йшов ряд строф соліста, що завершувалися однаковим для всіх рефреном, який виконував хор або люди. Завдяки цьому тема розгорталася, а іноді твори навіть виконувалися за ролями.
Перші літери строф складали акростих на певну тему. За своєю суттю кондак являв собою богословську поему-проповідь на біблійний сюжет, свято чи житіє святого.
Фахівці налічують близько тисячі кондаків авторства св. Романа, з яких збереглося 85. Такі твори, як “Плач Богородиці”, “Про десять дів”, “Про відречення Петра”, “Про Йосифа”, “Про спокусу Йосифа” та “Про преподобних іноків, подвижників та інокинь”, перекладені українською мовою та видані окремими збірками для духовного збагачення вірян.
У 2020 році кондак “Про навернену” вдалося поставити у польському місті Бєльськ-Підляський (храм Покрову Пресвятої Богородиці) у перекладі Мацєя Казінського зі збереженням оригінальної кількості складів та наголосів. Дійство відтворювало біблійну сцену в домі фарисея Симона, де розкаяна жінка омиває ноги Христа, проте через пандемію цей проєкт не вдалося презентувати у Львові.
Чимало інших сюжетів, зокрема “Про Страшний Суд”, “На триденне і животворче і світлосяйне воскресіння Господа нашого Ісуса Христа”, “На мучеництво Стефана” та “На Стрітення”, ще чекають на своїх дослідників і перекладачів. Окрім кондаків, Роман писав різноманітні стихири. Йому також іноді приписують авторство Акафіста Богородиці, хоча у цьому складному багаторівневому тексті святому найімовірніше належить лише знаменитий рефрен “Радуйся, Невісто неневісная” із кондака на Благовіщення.
Життєвий шлях таких постатей, як святий Роман Солодкопівець, нагадують вірянам, що спілкування з Творцем виходить за межі буденних прохань. Це глибока зустріч, яка залучає всі дані нам таланти, адже через красиву та змістовну молитву людина виявляє свою щиру любов і вдячність Богу.
Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.
##DONATE_TEXT_BLOCK##