Більшість православних та греко-католицьких парафій у всьому світі відзначають Покров Пресвятої Богородиці 1 жовтня, хоча деякі громади, наприклад, грецькі, дотримуються власних традицій.
В Україні це свято користується величезною повагою ще з часів хрещення країни. Натомість на своїй історичній батьківщині, у Грецькій Церкві, воно було практично забуте майже на ціле тисячоліття.
Наша причетність до появи цієї дати є радше випадковою та оповитою легендами. Вона пов'язана з поразкою язичницького війська слов'ян під час їхньої спроби захопити Царгород у 866 (або, за іншими даними, у 860) році. Цей невдалий штурм стався на воді поблизу Влахернської церкви, присвяченої Богородиці. Тоді Константинопольський Патріярх Фотій інтерпретував порятунок міста як заступництво Божої Матері, яка, подібно до турботливої матері, розгорнула над містом свій захисний покрив. Цей образ порятунку асоціювався не лише з самою Богородицею, а й із її ризою, що зберігалася у Влахернському храмі. Сама по собі ця подія не одразу призרהла до встановлення свята Покрови, проте вона сформувала уявлення про Влахернську церкву як про місце особливого прихистку під омофором Богородиці.
За однією з найбільш обґрунтованих гіпотез, свято Покрови започаткував Патріярх Константинопольський Євтимій на початку X століття. Це сталося в період, коли Візантійська імперія зазнавала болючих військових невдач, серед яких особливо вирізнявся напад русів на чолі з князем Олегом на Царгород у 907 році. Імператору Леву Мудрому довелося відкуповуватися від нападників, про що детально розповідається у «Повісті врем'яних літ».
Мешканці міста пояснювали ці принизливі поразки гнівом Бога, який нібито відвернувся від імперії через гріховну поведінку самого Лева Мудрого. Поховавши трьох дружин, імператор наважився на четвертий шлюб, що суперечило тодішнім церковним канонам. Аби досягти своєї мети, він навіть усунув з посади патріарха Миколу, який був затятим супротивником цього шлюбу, призначивши на його місце Євтимія, котрий зрештою дав дозвіл на одруження.
У цей тривожний час столицею поширилися чутки про видіння місцевого юродивого на ім'я Андрій. Під час молитовного чування у Влахернському храмі він нібито побачив Божу Матір, яка зі сльозами на очах увійшла до церкви у супроводі Йоана Богослова, Йоана Предтечі та інших святих. Вона підійшла до вівтаря і почала гаряче молитися за людей, простягнувши над ними свій омофор.
Чутки про це диво дійшли до Патріярха Євтимія. Зважаючи на це видіння та віру в те, що Богородиця не залишає свій народ, він запровадив окреме церковне свято Покрови Пресвятої Богородиці. Урочистості з нагоди нового свята могли спостерігати й русичі, які після чергової облоги Царгорода у 911 році уклали мирну угоду з імператором та відправили до міста офіційну делегацію.
Проте після смерті імператора Лева та повернення на патріарший престол Миколи у 912 році пишне святкування нової дати припинилося, інтерес до неї згас, і згадки про неї у візантійських джерелах зникли. Але це свято встигла перейняти Болгарська Церква, а вже від неї воно прийшло на землях Русі.
Дізнатися більше про традиції свята, його іконографію та літургійні особливості можна у наступному матеріалі:
Покрова Богородиці: свято, до створення якого ми долучилися і яке зберегли
Значення цього свята на Русі зростало поступово. Починаючи з періоду після монгольської навали (кінець XIII–XIV століття), ми маємо чимало свідчень про поширення поклоніння Покрові. До XVII століття в українських переказах це свято почали тісно пов'язувати із захистом Богородиці від ординських нападів. Оскільки Покрова вважалася покровителькою військових, вона набула величезного значення для козацтва: на Запорозькій Січі існувала Покровська церква, а в день самого свята козаки зазвичай збирали свою Велику Раду. Ця традиція тривала аж до ХХ століття, і у 1947 році Українська Повстанська Армія офіційно проголосила Покрову своїм святом.
Сьогодні в Україні також відзначають День захисників і захисниць України. Це свято започаткували у 2014 році як День захисника Вітчизни, з 2015 року воно набуло статусу державного та неробочого дня, а в серпні 2021 року його офіційно перейменували.
Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.
##DONATE_TEXT_BLOCK##