Шістнадцятого листопада візантійська традиція вшановує пам’ять євангелиста й апостола Матвія (католики латинського обряду відзначають це свято 21 вересня). Він відомий насамперед як творець першого за чергою Євангелія. Спроби поставити під сумнів його авторство не знайшли серйозних доказів і так і залишилися гіпотезами.
Брак детальних відомостей про усні проповіді святого повністю перекривається вагомістю його письмової праці. Створене орієнтовно 50 року, Євангеліє від Матвія адресоване переважно юдеям. Автор спирався на знайомі їм старозавітні пророцтва, аби довести, що Ісус — це і є обіцяний Месія.
Структура та особливості першого Євангелія
Книга розпочинається з родоводу Христа. З одного боку, це демонструє його прямий родинний зв'язок із царем Давидом та іншими ключовими персонажми Старого Завіту, а з іншого — відсилає до самих витоків творіння (грецькі терміни «родовід» і «походження» у Книзі Буття 2:4 є ідентичними). Текст складається з п'яти великих частин, де події з життя Ісуса чергуються з його промовами. Завдяки такій побудові та початковій частині Євангеліє нагадує біблійне П'ятикнижжя.
У тексті є чимало унікальних тем, притч та образів, яких немає в інших євангелистів. Усі вони знайшли відображення в кондаку свята, де автор згадується як людина, що відкинула ярмо митарства заради правди та принесла Божественну мудрість.
Зокрема, лише тут згадується притча про «купця, що шукає добрих перл» (Мт. 13:45). Окрім того, євангелист Матей єдиний із чотирьох детально описав картину Страшного Суду під час Другого пришестя Христа, охопивши своєю працею весь шлях від початку до кінцевої мети.
Покликання та апостольське служіння
Історія про те, як Ісус кличе Матвія, є ключовим текстом Візантійського Лекціонару для недільних читань упродовж року. Матвій розміщує цей епізод одразу після зцілення розслабленого в Капернаумі, підкреслюючи власне колишнє гріховне життя (митарі тоді сприймалися як колаборанти Римської імперії, що збагачувалися на податках). Побачивши митника на робочому місці, Ісус сказав: «Іди за мною!», після чого той одразу залишив усе і пішов слідом (Мт. 9:9).
Цей сюжет разом із авторством книги прославляється у тропарі святому, який звучить під час літургій, вечірень та утрень. Зустріч із Христом стала поворотним пунктом у житті Матея.
Подальша доля та євангельські свідчення
Ставши одним із дванадцяти апостолів, Матвій додавав до свого імені визначення «митар» (Мт. 10:3), пам'ятаючи про своє минуле, від якого його звільнив Спаситель. Його ім'я також фігурує в інших новозавітних книгах (Мр. 3:18, Лк. 6:15, Ді. 1:13). А в Євангелії від Луки (5:27–32) подібна історія розповідається про збірника податків Левія, що може свідчити про друге єврейське ім'я апостола.
На цьому біблійні факти вичерпуються. Подальшу біографію та відомості про мученицьку смерть дослідники беруть із житій та апокрифів.
Згідно зі свідченнями Іринея Ліонського, після Зіслання Святого Духа Матвій проповідував євреям. Також збереглися дані про його місії в Ефіопії Понтійській на чорноморському узбережжі та в Ієраполісі. Точне місце його мученицької кончини та первинного поховання невідоме, проте згодом мощі перенесли до крипти собору Сан-Маттео в італійському місті Салерно.
Публікація вийшла у рамках проекту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проект.
##DONATE_TEXT_BLOCK##