18 серпня Українська Греко-Католицька Церква відзначає важливу дату — день освячення своєї головної святині, якою є Патріарший собор Воскресіння Христового у столиці України.
Історія зведення та становлення святині
Будівництво цього величного храму розпочалося у 2002 році. Тоді Блаженніший Любомир Гузар здійснив чин освячення наріжного каменю майбутньої споруди, проєкт якої розробив архітектор Микола Левчук. Богослужіння в підвальному приміщенні святині почали проводити з 2006 року. Згодом, у 2009-му, тут відбулася перша єпископська хіротонія, а у 2011 році пройшла інтронізація Глави і Отця УГКЦ Святослава Шевчука.
Офіційне освячення Патріаршого собору Воскресіння Христового відбулося 18 серпня 2013 року, і відтоді ця дата назавжди увійшла до літургійного календаря УГКЦ як особливий спомин.
Спеціальну службу для цього свята у 2014 році уклав протопсалт Андрій Шкраб’юк, взявши за основу чин Оновлення храму Воскресіння Христового в Єрусалимі, який припадає на 13 вересня.
Літургійні особливості та біблійні мотиви
Богослужіння на честь освячення собору сповнене глибоких біблійних образів та алюзій на тексти інших церковних свят. Під час історичної проповіді в день освячення Блаженніший Святослав цитував слова з тропаря Пасхального канону про дітей, які прийшли з усіх куточків світу, щоб прославити Христа. Цей мотив знайшов своє відображення і в стихирах Вечірні, де звучить заклив до вірних із заходу, півночі, моря та сходу збиратися у соборі над Славутичем.
Пам'ять про Церкву-мученицю
Важливою темою служби є згадка про жорстокі переслідування Греко-Католицької Церкви радянським режимом. Зведений у Києві катедральний храм став не лише архітектурною спорудою, а й символом незламності, витривалості та перемоги. Фундаментом цього собору є не стільки залізобетон, скільки жива віра Церкви-мучениці. У молитовних текстах згадуються Божі діти, які в часи лихоліття та безбожництва не злякалися гонінь і пронесли світло віри через сільські хати та міські оселі, тим самим «воздвигаючи собор Воскресіння».
Окрім цього, літургійні тексти передають усю ту радість, яка панувала в Києві у 2013 році, порівнюючи цю подію зі старозавітним всенародним торжеством, коли цар Соломон звів храм у Єрусалимі.
Духовний вимір собору
У Святому Письмі спочатку скинія, а згодом і Єрусалимський Храм уособлювали Божу присутність серед людей. У молитвах Спомину освячення собору ці образи гармонійно поєднуються із сучасністю: вірні линуть до Києва як до Нового Єрусалиму, приносячи хвалу Розп'ятому Христу.
Водночас розуміння святині виходить далеко за межі фізичного простору. Головним храмом має стати серце кожного вірянина, адже «міцніший за камінні мури — храм Твоєї любови, утверджений у серці людському, живій святині».
Земна споруда також є відображенням небесної реальності, про що нагадують численні відсилки до Книги Одкровення. Освячення храму вказує на Того, Хто освячує все створене, закликаючи увесь собор друзів Христових наповнитися благодаттю від Єдиного Святого — Джерела життя і Воскресіння.
Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.
##DONATE_TEXT_BLOCK##