Дев'ятнадцятого жовтня віряни вшановують пам'ять пророка Йоіла. Про життєвий шлях цього біблійного мужа збереглося вкрай мало свідчень, а дослідники й досі не мають єдиної думки щодо століття, в якому він жив. Проте всі ці проміжки з надлишком перекриває глибина та сила послання, закладеного в його Книзі.
Особливості пророцького стилю та походження тексту
Зазвичай пророки чітко відокремлюють власні міркування від одкровень, супроводжуючи їх характерною формулою «Так говорить Господнє…», яка лише підкреслює вагу подальших слів. На самому початку свого твору Йоіл залишає лаконічний автограф: «Слово Господнє, що було до Йоіла, сина Петуїла» (Йоіл 1, 1), після чого ніби розчиняється в тіні, залишаючи людину віч-на-віч із творцем.
Згідно з одними переказами, пророк здійснював своє служіння в Єрусалимі приблизно близько 800 р. до Христа. Водночас біблісти, спираючись на специфічні історичні деталі, відносять цей текст до кінця IV ст. до Христа. Цей період припадає на час після завершення вавилонського полону. Проведені Езрою та Неємією реформи призвели до того, що державою стали керувати книжники та священики, під опікою яких перебував і Єрусалимський храм. Вони проводили богослужіння та приносили жертви, зокрема згадуваний у тексті різновид «тамід», що є типовим для епохи відновлення.
У пророцтвах також згадується повернення «бранців Юди та Єрусалиму» (Йоіл 4, 1), руйнування храмових стін та самого святилища. Тему дня Господнього, яку раніше порушували такі постаті, як Ісая, Амос та Єзекиїл, Йоіл розвиває настільки масштабно, що вона фактично пронизує всі чотири розділи його Книги.
Двобічна природа дня Господнього
Через власну невірність Ізраїль неодноразово ставав жертвою гноблення з боку сусідів. Народ постійно очікував дня Господнього, проте трактував його доволі однобічно, прагнучи бачити в Бозі виключно визволителя, який втрутиться в хід історії, захистить, утішить і забезпечить матеріальним достатком. Проте це лише одна грань масштабного поняття.
Якщо пророк Амос робить акцент на зворотному боці: «Горе вам, що прагнете дня Господнього! Навіщо вам той день Господній? Він – темрява, не світло!» (Ам. 5, 18), то Йоіл прагне змалювати повну та цілісну картину візиту Всевишнього до свого народу.
Спочатку читач стикається з апокаліптичними образами спустошення квітучих земель сараною, за якими чітко вгадується навала загарбників. Це перегукується з рядками Амоса: «День темряви й пітьми, день хмари й густої мряки. Немов зірниця, розкидається по горах народ численний, сильний» (Йоіл 2, 2).
Заклик до покаяння та обітниця втіхи
Що означають ці випробування для Ізраїля і як обраному народові реагувати на них? «Великий день Господній і страшний вельми. Хто може його витримати?» (Йоіл 2, 11) — запитує пророк, на що одразу отримує божественну відповідь: «Але ще й тепер, — слово Господнє, — поверніться до мене усім вашим серцем, у пості, в плачі й у жалі» (Йоіл 2, 2).
Зміна життєвих орієнтирів, покаяння, дотримання заповідей, піст та загальна літургійна молитва — це саме те, чого вимагає Бог, попереджаючи про сувору сторону свого дня. Проте існує й інший бік. Якщо громада зробить належні висновки з лихоліття, настане час істинної радості.
Книга пророка пропонує замість жахів окупації ідилію добробуту. Цей розквіт виходить далеко за побутові рамки, оскільки містить унікальне одкровення, яке згодом процитує апостол Петро у день П'ятидесятниці: «А після цього я виллю мій дух на всяке тіло. Ваші сини й ваші дочки будуть пророкувати…» (Йоіл 3, 1).
Здійснення пророцтва у Новому Завіті
Ще в давнину Мойсей висловлював заповітне бажання: «Ох, коли б то ввесь люд Господній та й зробився пророком! Коли б то Господь зіслав свій дух на них!» (Чис. 11, 29). Йоіл же пророкує це як невіддільну частину дня Господнього, яка згодом матеріалізується у новозавітні часи через зіслання Святого Духа.
Християнське тлумачення та літургійна спадщина
У християнській традиції Книга Йоіла трактується крізь призму божественного втручання в людську історію задля навернення грішників. Особливо яскраво це проявилося у Воплоченні («Йоіл божественний явно прорік прихід Христа, що прийде і спасе рід людський від ідольської омани», як співається в каноні на Утрені), у Зісланні Святого Духа на апостолів, а остаточно завершиться Парусією.
Для тих, хто бажає заглибитися в тему: Міжнародний біблійний коментар. Т. ІІІ. Львів: Свічадо 2019.
Публікація вийшла у рамках проекту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проект.
##DONATE_TEXT_BLOCK##