Традиційні християни візантійського обряду 23 серпня відзначають день пам'яті святого Іринея, єпископа Ліонського (Лугдунського), який жив у II столітті та був видатним Отцем Церкви і богословом-апологетом, що вперше систематизував тогочасні єресі. Водночас лютерани та римо-католики вшановують його пам'ять 28 червня.
Апологетами називали представників другого покоління Отців Церкви, які йшли одразу за апостолами. Їхнє головне завдання полягало у захисті новонародженої християнської віри від різноманітних викликів, для чого вони активно залучали здобутки античної філософії.
Майбутній святий народився близько 135 року в місті Смирна, що в Малій Азії, та був учнем святого Полікарпа — особистості, яка ще застала апостольську проповідь. Глибокі знання Святого Письма та Священного Передання Іриней вдало поєднав із риторикою, філософією і поезією, що надзвичайно допомогло йому у майбутній боротьбі з хибними вченнями.
Помітивши талант юнака, єпископ Смирнський Полікарп відправив його до галльського міста Лугдун (сучасний Ліон). Місцевий очільник церкви Потин висвятив його на священника. У 177 році через гострі суперечки між Апостольським Престолом та Церквою Малої Азії щодо дати відзначення Великодня, Іринея відправили до Риму з посланням від галльського духовенства. У листі наголошувалося на неприпустимості внесення розколу в церковне життя через такі незначні розбіжності.
Поки Іриней перебував у поїздці, в Лугдуні спалахнули жорстокі гоніння на християн за часів імператора Марка Аврелія. Єпископ Потин прийняв мученицьку смерть за Христа. Після повернення до Галлії у 178 році Іринея обрали новим єпископом Лугдуну замість загиблого Потина.
Окрім язичництва, яке чинило опір християнству, поширенню Євангелія серйозно загрожував гностицизм. Зовні це вчення видавалося християнським, проте воно спотворювало Боже Об'явлення у найважливіших аспектах.
Гностики вірили, що Боже слово призначене не для всіх, а лише для обраної касти — тобто для них самих, яким єдиним і була уготована дорога до спасіння. Вважаючи себе носіями вищого знання (гнозису), вони називали себе духовними, тоді як решту людей зараховували до душевних і тілесних, повністю відмовляючи їм у праві на спасіння.
Будь-які прояви матеріального світу — людське тіло, подружжя, інтимні стосунки — вони сприймали як абсолютне зло. Гностична філософія базувалася на дуалізмі, тобто вірі у рівноправність двох начал: доброго і злого. Добрим богом вони вважали милосердного Бога Нового Завіту, а злим — караючого Бога Старого Завіту, що призводило до різкого протиставлення цих двох частин Біблії.
Розділившись на три десятки різноманітних груп, чимало з яких майстерно прикидалися ортодоксальними християнами, гностики створювали власні євангелії, відомі сьогодні як апокрифи. Аби протистояти цьому явища, у 180 році Іриней Ліонський випустив п'ятитомну працю «Викриття фальшивої гнози» (широко відому як «Проти єресей»). У ній він детально розібрав доктрини кожної гностичної течії, протиставивши їм істинні засади віри, зафіксовані в Писанні та передані апостолами.
Другою працею Іринея, що дійшла до наших днів, є «Доказ правдивості апостольської науки» — своєрідний давній катехизм, де простими словами для звичайних людей викладені правди віри як противага гностичному ексклюзивизму. Чудовим прикладом є його відоме порівняння Пресвятої Трійці: Бог Отець створює усе «двома руками» — Сином (Словом) і Духом (Мудрістю).
Бог є єдиним, він не ділиться на «старозавітного» чи «новозавітного», доброго чи злого, володаря вищого чи нижчого світу. Обидва Завіти рівно натхненні і проголошують одного й того ж Творця.
Щоб спаси людство, Син Божий прийшов у матеріальному тілі, що остаточно спростовує твердження гностиків про зло у всьому матеріальному. Саме тому у своїх творах Іриней приділяв так багато уваги таїнству Воплочення. Христос прийшов заради цілісного спасіння людини та дарування їй тілесного воскресіння.
Саме з текстів Іринея Ліонського беруть початок традиційні літургійні антитези: Христос — новий Адам, Дівa Марія — нова Єва; створення людини з чистої землі та Воплочення Спасителя від Непорочної Діви; ангел-спокусник на противагу ангелу-благовіснику; дерево пізнання, що стало причиною гріхопадіння, і дерево Хреста як знаряддя нашого відкуплення; ворожнеча з Богом через гріх і примирення через Воплочення.
Боже Об'явлення призначене кожній людині, а не вузькому колу «обраних і просвітлених». Творець прагне спасіння для всього людства. Більше того, весь створений світ очікує оновлення в Ісусі Христі та остаточного підкорення Йому як Голові (відома теорія рекапітуляції Іринея Ліонського).
Проте не кожна людина здатна прийняти цей дар. Як писав сам святий: «Отець неосяжний. Завдяки ж Його любові та благоволінню до людей, а також згідно зі своєю всемогутністю, Він тим, хто Його любить, дарує і це, тобто боговидіння». Недоступний у своїй божественній сутності, Бог робить вірян причасниками Свого світла і любові, що і є справжнім спілкуванням із Ним: «Його ж сяйво животворить їх, тому ті, хто бачить Бога, причасники життя».
Виконавши своє земне покликання і залишивши вагомий слід у богослов'ї, Іриней Ліонський завершив життя мученицьким подвигом. Під час нових гонінь на християн за імператора Септимія Севера у 202 році святитель прийняв смерть від меча. Його мощі поховали у храмі святого Івана, який згодом перейменували на честь святого Іринея Ліонського. У XVI столітті могилу святого було зруйновано гугенотами, а його мощі — осквернено.
У 2022 році Папа Римський Франциск офіційно проголосив св. Іринея Ліонського Вчителем Церкви на знак визнання його колосального внеску у розвиток вчення про Пресвяту Трійцю, Воплочення, порятунок людини і світу, а також за викриття небезпечних єресей.
Додаткова інформація
Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.
##DONATE_TEXT_BLOCK##