Двадцять восьмого вересня релігійні громади володимирової традиції відзначають день пам'яті Печерських отців, які спочивають у Ближніх печерах. Цю дату заведено святкувати рівно за місяць після вшанування подвижників, похованих у Дальніх печерах.
Архітектура та структура Ближніх печер
На території сучасної Києво-Печерської лаври розташовані дві підземні зони з храмами, келіями та криптами. Їх класифікують залежно від відстані до головного Успенського собору (Ближні та Дальні), а також за духовним спадкоємством засновників обителі — преподобних Антонія та Теодосія.
До Ближніх печер облаштовано кілька входів, найстаріший із яких знаходиться у притворі Хрестовоздвиженської церкви, зведеної у 1760 році. Підземні ходи складаються з трьох основних гілок загальною протяжністю 383 метри. Місце поховання святого Антонія Печерського розташоване у тупиковій гілці, перекритій завалом. Поблизу знаходиться підземний храм на честь засновника лаври. Окрім нього, до комплексу входять ще дві древні церкви — Введення в храм Пресвятої Богородиці та святого Варлаама, який був першим ігуменом монастиря.
Побут та особливості підземного життя
Одна з трьох центральних артерій веде до загальної трапезної — підземного приміщення, де за часів святого Антонія ченці збиралися на спільну трапезу. Інші ділянки печер використовувалися як житло або місця поховань. Невеликі віконця в стінах служили для передачі їжі затворникам. Існує помилкова думка, що ці келії ставали місцем їхнього вічного спочинку; на насправді ж, якщо братія тривалий час не отримувала у відповідь благословення, стіну розбивали і ховали побратима традиційним способом.
У Ближніх печерах у спеціальних нішах-раках та криптах знаходяться мощі 73 отців, серед яких — свята діва Юліанія, княжна Ольшанська, а також замучене немовля Йоан. Тіла, що лежать у відкритих раках, облачені в церковні ризи, а у деяких можна побачити нетлінні руки. Рукотворні поховальні ніші, або локули, вздовж коридорів, імовірно, висік преподобний Марко Печерник, якого за життя називали Гробокопачем. Також у печерах є ніші з невідомими людськими кістками, які належали жителям Києва, загиблим від нападників-монголів у 1240 році.
Історія шанування та традиції
Загальноцерковний культ Печерських святих започаткував у XVII столітті митрополит Київський Петро Могила, хоча вшанування подвижників із Ближніх печер почалося набагато раніше. З 1670 року їхню пам'ять відзначали у першу суботу після віддання свята Воздвиження Чесного Хреста. Сучасну ж дату — 28 вересня (рівно за місяць після вшанування отців Дальніх печер) — встановили у 1886 році.
Видатні постаті Ближніх печер
Багато подвижників, чиї житія детально описані у Києво-Печерському Патерику, мають власні дні пам'яті у церковному календарі. Серед них — вищі ієрархи (включно з першим київським митрополитом Іларіоном), архімандрити, ігумени та колишні князі, які зреايлися влади заради чернецтва (як-от святий Микола Святоша, князь Чернігівський). У печерах знайшли спочинок численні пресвітери, затворники та отці з особливими духовними дарами: чудотворці, безсрібники-цілителі (як-от Даміан та Агапіт), мовчальники й прозорливі.
Імена окремих святих асоціюються з певними чеснотами (Сергій і Павло Послушні, Аврамій Працелюбний, Пімен Посник) або ж із важкими недугами (Пімен Багатохворобливий, Йоан Багатостраждальний). Інших пам'ятають за їхньою земною працею: літописець Нестор, іконописці Григорій та Аліпій, просфорники Никодим і Спиридон, економ Лука, а також святий воїн Ілля Муровець, образ якого згодом був переосмислений російською пропагандою у билинного богатяря Муромця.
У кожного з Печерських отців був власний шлях до святості, але всіх їх об'єднувало прагнення до Христа. Нині їхні мощі у Ближніх та Дальніх печерах Києво-Печерської лаври є зримим свідченням присутності Божої у нашому світі.
Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.
##DONATE_TEXT_BLOCK##