Вебсайт православного суспільства

Це місце, де люди можуть знайти духовний зв'язок з Богом...

На Таїнства в Капличці не має та не може бути кошториса.
Саме Бог є творцем Таїнства, а батюшка лише знаряддя в Божих руках.
"Рекомендовані" ціни не зобов'язують до сплати. Треби виконуються в будь-якому разі.

Церковний календар на 9 листопада: річниця освячення Латеранської базиліки

09.11.2026 08:01 • RISU
Церковний календар на 9 листопада: річниця освячення Латеранської базиліки

Дев'ятого листопада католики латинського обряду відзначають річницю освячення Латеранської базиліки — головного катедрального храму Рима та найстарішої базиліки планети. Цей унікальний комплекс має статус архибазиліки, а на його фасаді красується лаконічний і величний напис: «Мати і голова всіх церков Рима та світу».

Витоки Папської базиліки Найсвятішого Спасителя, святого Івана Хрестителя та святого Євангелиста Івана (більш відомої італійцям як Сан-Джованні ін Латерано) сягають часів імператора Костянтина. Після тріумфу над Максентієм на Мільвійському мосту та захоплення Рима імператор передарував Папі Сильвестру І землі знатного роду Латерано, який свого часу знищив Нерон. Саме тут у 324 році виріс новий храм, посвячений Христу Спасителю. Ця святиня стала однією з перших, куди віряни змогли відкрито перенести свої богослужіння з підземних катакомб.

Спочатку при Латеранській базиліці існувала каплиця святого Івана Хрестителя, яка виконувала функції баптистерію. Протягом Х століття її назва поширилася на весь храм, а в ХІІ столітті Папа Луцій ІІ додав посвяту святому Євангелисту Івану, закріпивши за базилікою її сучасне ім'я.

Навколо святині поступово сформувався цілий комплекс будівель під назвою Патріархія. Від доби Сильвестра І і аж до початку Авіньйонського полону тут мешкали римські понтифіки. Саме звідси 1300 року Папа Боніфацій VIII проголосив Ювілейний рік у Католицькій Церкві, надавши право повного відпусту в базиліках святого Петра і святого Павла. Через п'ятдесят років Климент VI з Авіньйона долучив до них і Латеранську. Повернувшись до Рима у 1377 році, Григорій ХІ зробив своєю резиденцією більш захищений Ватикан.

Згодом Латеранська базиліка почала занепадати, пережила дві пожежі, а її повномасштабна відродження розпочалося лише наприкінці XVI століття за Папи Сикста V.

У XVII столітті архітектор Франческо Борроміні провів грандіозну реставрацію інтер'єру. Він відтворив розкішне оздоблення в дусі імператорських палаців, завдяки чому в папських літописах *Liber Pontificalis* святиню часто називали «Aurea» — «Золота».

У 1735 році архітектор Алессандро Галілей завершив створення головного фасаду, де серед інших скульптур домінує фігура Воскреслого Христа. Тоді ж у Католицькій Церкві зародилася традиція загального вшанування річниці освячення цього храму — його повторно освятив 1724 року Папа Бенедикт ХІІІ, він же і встановив це свято.

Наприкінці ХІХ століття відновлювальні роботи продовжив Папа Лев ХІІІ, зокрема зберігши древній лик Христа в апсиді, створений Якобо Торріті в ХІІІ столітті. Сьогодні цей образ разом із численними реліквіями визначають статус Сан-Джованні ін Латерано. Головний вівтар храму зведений навколо дерев'яного престолу, на якому, за переказами, звершував Євхаристію апостол Петро. Нижче спочиває Папа Мартин V, а над вівтарем у готичному ківорії за золотими ґратами знаходяться срібні погруддя з головами верховних апостолів Петра і Павла.

У 2000 році з ініціативи Папи Івана Павла ІІ у храмі з'явилися Святі Двері. Вони відчиняються лише раз на чверть століття під час Ювілейного року. Їхній оригінальний дизайн із зображенням розп'ятого Христа та Богородиці, яка обіймає Його ноги, розробив скульптор Флоріано Бодіні.

За свою довгу історію Латеранська базиліка прийняла п'ять Вселенських Соборів. Сьогодні вона слугує фінальною точкою інтронізаційної процесії Папи Римського, яка стартує біля гробниці святого Петра і завершується на папському троні в Сан-Джованні ін Латерано.

Проте винятковий статус свята на честь освячення храму обумовлений не лише його багатовіковою історією, а й глибоким богословським символізмом. Літургійні читання цього дня спрямовують думки вірян до Єрусалимського храму як місця зустрічі Творця з людьми та обітниці небесного Нового Єрусалима.

Євангельський фрагмент 9 листопада розповідає про те, як Ісус виганяє торговців із храму, а перше послання апостола Павла до коринтян нагадує, що кожен із нас є Божим храмом, у якому живе Божий Дух (3, 16).

Усі ці біблійні мотиви — включно із закликом апостола Петра збудувати духовний дім із «живого каміння» (1 Пт. 2, 4) — утворюють серцевину богослужінь цього дня. Головна молитва свята підсумовує: «Боже, Ти з живих і вибраних каменів готуєш своїй величі вічне помешкання; помнож у Твоїй Церкві духа благодаті... щоб вірний Тобі люд постійно зростав у будуванні небесного Єрусалиму». Віряни покликані зберігати у своїх серцях присутність Святого Духа, який готує їх до єдності у Небесному Єрусалимі, де «Господь, Бог Вседержитель — храм його, і Агнець» (Од. 21, 22).

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.

##DONATE_TEXT_BLOCK##

← Всі новини