Олександр

Житія святителів Олександра, Іоанна і Павла, патріархів Константинопольських Святителі Олександр, Іоанн і Павло, патріархи Константинопольські жили в різний час, але їм довелося зіткнутися з діями єретиків, які спотворювали вчення Церкви. Святий Олександр (325–340) був хорепископом (вікарієм) за першого патріарха Константинопольського, святителя Митрофана (315–325), і через старості заміняв його на Першому Вселенському Соборі в Нікеї проти аріан (325). Перед смертю святитель Митрофан заповідав обрати на Константинопольський престол свого вікарія. На той час найсвятішому патріарху Олександру доводилося боротися з аріанами та язичниками. Якось у суперечці з язичницьким філософом святитель сказав йому: "Іменем Господа нашого Ісуса Христа наказую тобі замовкнути!", і язичник раптово став німим. Коли ж він висловив знаками визнання в омані та переконання у правоті християнського вчення, то мова повернулася до нього і він увірував у Христа з багатьма іншими філософами-язичниками. За молитвою святителя Олександра було покарано єретика Арія. Він удавано погодився вступити у спілкування з православними та імператор, святий Костянтин Великий, призначив день прийняття Арія. Всю ніч молився святитель Олександр, просячи Господа не допустити, щоб єретик вступив у спілкування з Церквою. Вранці, коли Арій урочисто йшов у церкву, оточений царськими радниками та зброєносці, на Костянтиновій площі він був уражений хворобою – черево його розірвалося і нутрощі випали. Святіший патріарх Олександр, багато попрацювавши, помер 98 років у 340 році. Про нього згодом згадував у похвальному слові до жителів Константинополя святитель Григорій Богослов (Назіанзін) (пам'ять 25 січня). Святитель Іоан Постник (582–595) особливо згадується Церквою 2 вересня (відомості про нього поміщені під цим числом).