Андронікова ікона Божої Матері

Мученик Андрій Аргунов народився 13 жовтня 1904 року в селі Прудці Дмитрівського повіту Московської губернії в родині селян Івана Кузьмича та Пелагії Василівни Аргунових. Іван Кузьмич помер рано, і дітям довелося зіткнутися зі злиднями. Попри бідність, Андрій успішно закінчив сільську школу і став займатися кустарним промислом, працюючи в артілі, що знаходилася в сусідньому селі Покровському і виготовляла зубні щітки. Багато років Андрій Іванович був старостою в парафіяльній церкві та співав у церковному хорі. У 1933 році в їхньому селі був утворений колгосп, проте Андрій Іванович через релігійні переконання відмовився до нього вступати, оскільки колгосп на той час ідеологічно заявляв себе безбожницьким. У 1936 році Андрію Івановичу було вказано, скільки і чого він мав здати державі як одноосібник. Оскільки він не зміг цього зробити, у нього відібрали майже все майно — будинок, сараї, клуню, коня та корову. На початку жовтня 1936 року представники місцевої влади направили начальнику районного відділення НКВС заяву, в якій писали: «За погодженням з райвиконкомом ми... проводили нараду з церковною радою Покровської церкви з питання надання цегли з церковної огорожі для артілі на будівництво електростанції та встановлення двигуна... Аргунов Андрій, він же голова церковної ради, сказав, що ми своєї згоди не даємо і не дамо, і так віра християнська від гонителів Церкви сильно постраждала... Після виступу... про троцькістсько-зинов'євську зграю, що заважає зміцненню соціалістичного суспільства і переходу до комуністичного суспільства, про велике будівництво в СРСР і обороноздатність країни, Аргунов відповів, що “ці люди... постраждали, можливо, ні за що. Можливо, така доля спіткає і нас, але раз Христос ніс Свій хрест, страждав за нас, і ми теж повинні постраждати від гонителів Церкви за віру Христову. Ось ви (вказавши в наш бік) своїх вождів тримаєте в Кремлі за цегляною огорожею та стінами і святиню не розбираєте, а нашу огорожу хочете зламати. Нам діла немає до вашої електростанції, все одно, що б ви не набудували, час прийде, все це зруйнується”». У 1937 році за продаж виготовлених ним зубних щіток Андрія Івановича було засуджено до шести місяців ув'язнення; того ж року його знову було засуджено до шести місяців ув'язнення за те, що він зрубав без дозволу сільради кілька берез на цвинтарі в церковній огорожі. У липні 1937 року йому було висунуто нове обвинувачення в тому, що він відмовився сплачувати обов'язкові поставки державі в кількості шістдесяти кілограмів м'яса. У липні 1937 року автори доносу були притягнуті слідчим до надання свідчень проти церковного старости. 14 вересня 1937 року Андрій Іванович був заарештований, ув'язнений у Таганську в'язницю в Москві і відразу ж допитаний. Він підтвердив, що дійсно виступав проти того, щоб ламати церковну огорожу, і, закликаючи до протесту всіх членів церковної ради, говорив: «Христос ніс Свій хрест, і ми так само повинні страждати від гонителів Церкви за віру християнську». — «Одночасно з цим, вказуючи в бік присутніх на нараді комуністів, я заявив: “Ось ви своїх вождів охороняєте в Кремлі за цегляною стіною і стіни не ламаєте, нам діла немає до вашої електростанції, все одно, що б ви не будували, прийде час, все зруйнується”». — «Вкажіть факти вашої контрреволюційної діяльності, яку ви вели серед колгоспників», — зажадав від нього слідчий. — «У травні 1936 року в моєї родички на похороні, де були присутні колгоспники, серед присутніх зайшла розмова про існування Бога. Я став доводити присутнім, що Бог є. Одночасно з цим я доводив, що прийде час, люди будуть помирати, як мухи, від голоду і хвороб, і від меча війни за гріхи народу». — «Вкажіть, які ще були факти ваших контрреволюційних висловлювань серед колгоспників?» — «При зустрічах з окремими людьми з села Прудці я висловлював свої релігійні переконання, заявляючи: “Потрібно берегти віру і Церкву, якщо не буде її, то ми всі загинемо”». — «Кого ви вважали гонителями і ворогами Церкви?» — «Гонителями і ворогами Церкви я вважаю комуністів». — «Слідством встановлено, що ви поширювали контрреволюційний наклеп проти радянської влади. Дайте з цього питання свідчення». — «Особисто я вважаю, що радянська влада є гонителькою віри християнської, щодо цього в мене були контрреволюційні висловлювання, про які я дав свідчення. Але я їх наклепницькими не вважаю і заявляю — те, що я говорив, було правдою». 10 жовтня 1937 року «трійка» НКВС засудила церковного старосту до восьми років ув'язнення у виправно-трудовому таборі. Андрій Іванович Аргунов помер у Бамлазі 5 серпня 1938 року і був похований у безіменній могилі.

Упорядник ігумен Дамаскін (Орловський), «Житія новомучеників та сповідників Російських ХХ століття Московської єпархії. Додатковий том 4», Твер, 2006 рік, стор. 147-149. Бібліографія: ДАРФ. Ф. 10035, спр. П-72690. Джерело: fond.ru