Антонін

Житія семи отроків Ефеських: Максиміліана, Ямвлиха, Мартиніана, Іоанна, Діонісія, Ексакустодіана (Костянтина) та Антоніна.

Сім ефеських отроків: Максиміліан, Ямвлих, Мартиніан, Іоанн, Діонісій, Ексакустодіан (Костянтин) та Антонін, жили у III столітті. Святий Максиміліан був сином ефеського градоначальника, решта шість юнаків — синами інших знатних ефеських громадян. Юнаки товаришували з дитинства і всі перебували на військовій службі.

Коли імператор Декій (249–251) прибув до Ефеса, він наказав усім громадянам з’явитися для принесення жертви язичницьким божествам; на нескорених очікували катування і смертна кара. За доносом тих, хто шукав прихильності імператора, до відповіді були покликані і сім ефеських отроків. Постали перед імператором, святі отроки сповідували свою віру в Христа. З них негайно було знято знаки військової відзнаки — військові пояси. Проте Декій відпустив їх на волю, сподіваючись, що вони змінять своє рішення за той час, поки він перебуватиме у поході.

Юнаки пішли з міста і сховалися в печері гори Охлон, де проводили час у молитвах, готуючись до мученицького подвигу. Наймолодший із них — святий Ямвлих, одягаючись у жебрацьке лахміття, ходив до міста і купував хліб. В один із таких виходів до міста він почув, що імператор повернувся і їх шукають, щоб представити на суд. Святий Максиміліан надихнув друзів вийти з печери і добровільно з’явитися на суд.

Дізнавшись, де переховуються отроки, імператор звелів закласти вхід до печери камінням, щоб вони померли в ній від голоду та спраги. Двоє із сановників, присутніх під час замурування входу, були таємними християнами. Бажаючи зберегти пам’ять про святих, вони вклали серед каміння запечатаний ковчежець, у якому містилися дві олов’яні дощечки. На них були написані імена семи отроків та обставини їхніх страждань і смерті.

Але Господь навів на отроків чудний сон, що тривав майже два століття. На той час гоніння на християн припинилися, хоча за святого благовірного царя Феодосія Молодшого (408–450) з’явилися єретики, які відкидали воскресіння мертвих у друге пришестя Господа нашого Ісуса Христа. Одні з них казали: «Як може бути воскресіння мертвих, коли не буде ні душі, ні тіла, бо вони знищаться?» Інші стверджували: «Тільки душі матимуть відплату, оскільки неможливо тілам повстати й ожити після тисячі років, коли не залишиться від них і пороху».

Тоді-то Господь і відкрив таємницю очікуваного воскресіння мертвих і майбутнього життя через Своїх сім отроків. Власник ділянки землі, на якій розташовувалася гора Охлон, розпочав кам’яну будівлю, і робітники розібрали вхід у печеру. Господь оживив отроків, і вони прокинулися ніби від звичайного сну, не підозрюючи, що минуло майже 200 років. Тіла їхні та одяг були цілком нетлінні.

Готуючись прийняти муки, отроки доручили святому Ямвлиху ще раз купити їм хліба в місті для підкріплення сил. Підійшовши до міста, юнак був вражений, побачивши на брамі святий хрест. Почувши вільно вимовлене Ім’я Ісуса Христа, він почав сумніватися, чи прийшов у своє місто. Розплачуючись за хліб, святий отрок подав торговцеві монету із зображенням імператора Декія і був затриманий як той, хто приховав скарб старовинних монет. Святого Ямвлиха привели до градоначальника, у якого в той час перебував Ефеський єпископ. Слухаючи здивовані відповіді юнака, єпископ зрозумів, що Бог відкриває через нього якусь таємницю, і сам вирушив разом із народом до печери.

Біля входу в печеру єпископ вийняв із купи каміння запечатаний ковчежець і відкрив його. Він прочитав на олов’яних дощечках імена семи отроків та обставини замурування печери за велінням імператора Декія. Увійшовши до печери і побачивши в ній живих отроків, усі зраділи і зрозуміли, що Господь через пробудження їх від довгого сну відкриває Церкві таємницю воскресіння мертвих.

Незабаром сам імператор прибув до Ефеса і розмовляв із юнаками в печері. Тоді ж святі отроки на очах у всіх схилили голови на землю і знову заснули, цього разу до загального воскресіння. Імператор хотів кожного з отроків покласти в дорогоцінну раку, але, явившись йому уві сні, святі отроки сказали, щоб їхні тіла були залишені в печері на землі.