Антонін
Ефеський
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Житія семи отроків Ефеських: Максиміліана, Ямвлиха, Мартиніана, Іоанна, Діонісія, Ексакустодіана (Костянтина) та Антоніна.
Сім ефеських отроків: Максиміліан, Ямвлих, Мартиніан, Іоанн, Діонісій, Ексакустодіан (Костянтин) та Антонін, жили у III столітті. Святий Максиміліан був сином ефеського градоначальника, решта шість юнаків — синами інших знатних ефеських громадян. Юнаки товаришували з дитинства і всі перебували на військовій службі.
Коли імператор Декій (249–251) прибув до Ефеса, він наказав усім громадянам з’явитися для принесення жертви язичницьким божествам; на нескорених очікували катування і смертна кара. За доносом тих, хто шукав прихильності імператора, до відповіді були покликані і сім ефеських отроків. Постали перед імператором, святі отроки сповідували свою віру в Христа. З них негайно було знято знаки військової відзнаки — військові пояси. Проте Декій відпустив їх на волю, сподіваючись, що вони змінять своє рішення за той час, поки він перебуватиме у поході.
Юнаки пішли з міста і сховалися в печері гори Охлон, де проводили час у молитвах, готуючись до мученицького подвигу. Наймолодший із них — святий Ямвлих, одягаючись у жебрацьке лахміття, ходив до міста і купував хліб. В один із таких виходів до міста він почув, що імператор повернувся і їх шукають, щоб представити на суд. Святий Максиміліан надихнув друзів вийти з печери і добровільно з’явитися на суд.
Дізнавшись, де переховуються отроки, імператор звелів закласти вхід до печери камінням, щоб вони померли в ній від голоду та спраги. Двоє із сановників, присутніх під час замурування входу, були таємними християнами. Бажаючи зберегти пам’ять про святих, вони вклали серед каміння запечатаний ковчежець, у якому містилися дві олов’яні дощечки. На них були написані імена семи отроків та обставини їхніх страждань і смерті.
Але Господь навів на отроків чудний сон, що тривав майже два століття. На той час гоніння на християн припинилися, хоча за святого благовірного царя Феодосія Молодшого (408–450) з’явилися єретики, які відкидали воскресіння мертвих у друге пришестя Господа нашого Ісуса Христа. Одні з них казали: «Як може бути воскресіння мертвих, коли не буде ні душі, ні тіла, бо вони знищаться?» Інші стверджували: «Тільки душі матимуть відплату, оскільки неможливо тілам повстати й ожити після тисячі років, коли не залишиться від них і пороху».
Тоді-то Господь і відкрив таємницю очікуваного воскресіння мертвих і майбутнього життя через Своїх сім отроків. Власник ділянки землі, на якій розташовувалася гора Охлон, розпочав кам’яну будівлю, і робітники розібрали вхід у печеру. Господь оживив отроків, і вони прокинулися ніби від звичайного сну, не підозрюючи, що минуло майже 200 років. Тіла їхні та одяг були цілком нетлінні.
Готуючись прийняти муки, отроки доручили святому Ямвлиху ще раз купити їм хліба в місті для підкріплення сил. Підійшовши до міста, юнак був вражений, побачивши на брамі святий хрест. Почувши вільно вимовлене Ім’я Ісуса Христа, він почав сумніватися, чи прийшов у своє місто. Розплачуючись за хліб, святий отрок подав торговцеві монету із зображенням імператора Декія і був затриманий як той, хто приховав скарб старовинних монет. Святого Ямвлиха привели до градоначальника, у якого в той час перебував Ефеський єпископ. Слухаючи здивовані відповіді юнака, єпископ зрозумів, що Бог відкриває через нього якусь таємницю, і сам вирушив разом із народом до печери.
Біля входу в печеру єпископ вийняв із купи каміння запечатаний ковчежець і відкрив його. Він прочитав на олов’яних дощечках імена семи отроків та обставини замурування печери за велінням імператора Декія. Увійшовши до печери і побачивши в ній живих отроків, усі зраділи і зрозуміли, що Господь через пробудження їх від довгого сну відкриває Церкві таємницю воскресіння мертвих.
Незабаром сам імператор прибув до Ефеса і розмовляв із юнаками в печері. Тоді ж святі отроки на очах у всіх схилили голови на землю і знову заснули, цього разу до загального воскресіння. Імператор хотів кожного з отроків покласти в дорогоцінну раку, але, явившись йому уві сні, святі отроки сказали, щоб їхні тіла були залишені в печері на землі.
Молитва за немічного та неспального
Боже Великий, Хвальный и Непостижимый, и Неисповедимый, создавый человека рукою Твоею, персть взем от земли и образом Твоим почтивый его, явися на рабе Твоем (имя) и даждь ему сон успокоения, сон телесный, здравия и спасения живота, и крепость душевную и телесную. Сам убо, Человеколюбче Царю, предстани и ныне наитием Святаго Твоего Духа, и посети раба Твоего (имя), даруй ему здравие, крепость и благомощие Твоею благостию: яко от Тебе есть всяко даяние благо и всяк дар совершен. Ты бо еси Врач душ наших, и Тебе славу, и благодарение, и поклонение возсылаем со Безначальным Твоим Отцем и с Пресвятым и Благим и Животворящим Твоим Духом, ныне и присно и во веки веков. Аминь.
О том же молятся святым семи отрокам и Ангелу Хранителю болящего.
Молитвы, читаемые при нарушении сна у младенцев
Молитвы святым 7-ми отрокам во Ефесе: Максимилиану, Иамвлиху, Мартиниану, Иоанну, Дионисию, Ексакустодиану и Антонину
О, пречу́днии святи́и седмичи́сленнии о́троцы, Ефе́са гра́да похвало́ и всея́ вселе́нныя упова́ние! Воззри́те с высоты́ Небе́сныя сла́вы на ны, любо́вию па́мять ва́шу чту́щия, наипа́че же на младе́нцы христиа́нския, ва́шему заступле́нию от роди́телей свои́х препоруче́нныя. Низведи́те на ня благослове́ние Христа́ Бо́га, ре́кшаго: оста́вите дете́й приходи́ти ко Мне. Боля́щия у́бо от них исцели́те, скорбя́щия уте́шите, сердца́ их в чистоте́ соблюди́те, кро́тостию испо́лните я́ и в земли́ серде́ц их зерно́ испове́дания Бо́жия насади́те и укрепи́те, во е́же от си́лы в си́лу им возраста́ти. И всех нас, святе́й ико́не ва́шей предстоя́щих, мо́щи же ва́ша с ве́рою лобыза́ющих и те́пле вам моля́щихся, сподо́бите Ца́рствие Небе́сное улучи́ти и немо́лчными гла́сы ра́дования та́мо прославля́ти великоле́пое И́мя Пресвяты́я Тро́ицы, Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха, во ве́ки веко́в. Ами́нь.