Антоній
Віленський (Литовський) мч.
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Мученики Антоній, Іоанн та Євстафій Віленські
Литовські святі мученики Антоній, Іоанн та Євстафій Віленські служили при дворі великого князя Литовського Ольгерда (1345–1377). Життєві розрахунки спонукали Ольгерда прийняти християнство для того, щоб, одружившись із православною вітебською княжною Марією Ярославною († 1346), розширити свої володіння. Спочатку князь опікувався православною вірою: він дозволив духівнику княгині Марії священику Нестору проповідувати, дозволив збудувати кілька храмів — два у Вітебську та один у Вільно (нині Вільнюс) в ім’я святої мучениці Параскеви. Отець Нестор навернув у православ’я кількох придворних литовців-язичників. Серед них були два брати з місцевої знаті — Нежило та Кумець, названі у Святому Хрещенні Антонієм та Іоанном.
Після смерті дружини Ольгерд під тиском литовських язичницьких жерців, які мали великий вплив на народ, відмовився від християнства і знову став поклонятися ідолам. Святі Антоній та Іоанн продовжували дотримуватися всіх християнських звичаїв, зокрема не їли скоромної їжі у пісні дні. Жерці почали вимагати, щоб великий князь Литовський покарав святих Антонія та Іоанна. Ольгерд умовляв Антонія та Іоанна зректися християнства. Брати не змінили своєї віри. Тоді роздратований князь наказав кинути їх у темницю. Цілий рік томилися брати в неволі. Молодший із братів, святий Антоній, мужньо і терпляче переносив страждання, а старший, Іоанн, не витримав випробувань. Потай від брата Іоанн оголосив Ольгерду, що готовий підкоритися його волі, аби лише йому повернули свободу. Втішений відступництвом в’язня, князь звільнив не лише Іоанна, а й святого Антонія. Іоанн, хоча зовні і виконував язичницькі обряди та звичаї, але в серці своєму залишався християнином. Святий Антоній же всім своїм способом життя відкрито сповідав Православ’я. Він дорікав братові за малодушність і боягузтво, закликав його покаятися і знову відкрито сповідувати Ім’я Христове.
Одного разу до князівського столу, куди були запрошені й святі брати, подали м’ясну страву. Іоанн, хоч був пісний день, через страх перед муками не наважився відмовитися від скоромної їжі. Антоній же, відкрито сповідуючи себе християнином, відмовився від м’яса. Розгніваний князь знову кинув святого Антонія до темниці. Брат, що зрікся віри, залишився на волі, але з ним, як із зрадником, перестали спілкуватися не лише християни, а й язичники. Іоанн усвідомив свій тяжкий гріх і почав зі сльозами каятися у своїй малодушності. Святий Антоній наголосив, що братні стосунки у них можуть бути лише в тому разі, якщо він відкрито почне сповідувати віру в Господа Ісуса Христа. Щоб виконати волю брата, Іоанн шукав слушної нагоди оголосити себе християнином. У відповідний момент, коли князя оточував численний натовп придворних, святий Іоанн голосно оголосив себе християнином. Це викликало в Ольгерда та всіх присутніх таку лють, що вони одразу почали жорстоко бити сповідника, після чого, за наказом князя, його було вкинуто в ту саму темницю, в якій страждав його брат святий Антоній.
Натовпи людей приходили до темниці, щоб побачити безстрашних сповідників. Сила проповідуваної ними істини, їхня непохитна віра і твердість духу в тяжких умовах ув’язнення настільки вражали народ, що багато хто приймав Святе Хрещення. Язичницькі жерці почали вимагати від Ольгерда, щоб той віддав святих братів на смерть і в такий спосіб припинив віру в Христа, що швидко поширювалася серед людей. Великий князь поступився вимозі язичників, але спочатку вирішив стратити одного святого Антонія, сподіваючись, що святий Іоанн знову зречеться християнства. Усю ніч перед стратою провів святий Антоній у молитві, дякуючи Богові за посланий йому мученицький вінець і просячи Його зміцнити брата в очікуваних ним тяжких випробуваннях. Вранці 14 квітня 1347 року обоє святих мучеників причастилися Святих Таїн, потім святого Антонія повели на страту. Язичники повісили його на дубі. Святий же Іоанн, як і раніше, був твердий і непохитний у християнській вірі, як і раніше, продовжував проповідувати народу, що стікався до темниці. Розлючені язичники по-звірячому розправилися з ним. 24 квітня 1347 року вони спочатку задушили його, потім мертвого повісили на тому ж дубі, як і пророкував перед смертю святий Антоній. Тіла святих мучеників були з честю поховані віруючими християнами у храмі в ім’я святителя Миколая Чудотворця.
Мученицька смерть святих Антонія та Іоанна принесла благодатний духовний плід. Родич святих братів Круглець, придворний князя Ольгерда, вражений стійкістю мучеників, прийняв Святе Хрещення від священика Нестора з іменем Євстафій. Після Хрещення Євстафій почав вести істинно християнський спосіб життя, виконуючи всі устави Православної Церкви. Одного разу великий князь, який дуже любив свого молодого придворного, помітив, що той відростив собі волосся. На запитання Ольгерда, чи не християнин він, Євстафій відкрито сповідав себе християнином. Таке зізнання викликало в князя лють. Бажаючи відвернути сповідника від Христової віри, він почав примушувати святого Євстафія з’їсти м’ясо. Це було в п’ятницю Різдвяного посту. Святий мученик відмовився. Тоді Ольгерд наказав бити юнака залізними палицями. Але він лише славословив і дякував Богові за те, що Він сподобив його постраждати за Своє Святе Ім’я. Озвірілий князь наказав вивести оголеного святого Євстафія на сильний мороз і лити в його вуста крижану воду. Від цієї катуванки тіло страждальця посиніло від холоду, часом зупинялося дихання, але він і цю муку виніс з Божою допомогою. Ольгерд у сказі наказав роздробити йому кістки ніг від ступень до колін, здерти з голови разом зі шкірою волосся, відрізати вуха та ніс. Так мучили святого три дні. Святий Євстафій втішав християн, що плакали, дивлячись на його муки: «Не плачте за мною, браття, що руйнується це земне житло моєї душі, бо незабаром я сподіваюся отримати для неї у Господа оселю нерукотворну на небесах». Ольгерд засудив його на страту. Святий мученик, незважаючи на те, що його ноги були роздроблені, зміцнюваний Божою поміччю, йшов на місце страти так бадьоро, що кати, які вели його, ледве встигали за ним, дивуючись явному чуду. 13 грудня 1347 року святого Євстафія було закатовано і повішено на тому ж дубі, що й його родичів — святих Антонія та Іоанна. Його чесне тіло було залишено на дереві близько від землі, щоб його могли з’їсти хижі звірі та птахи, але жоден звір, жоден птах не міг наблизитися до тіла: хмарний стовп захищав його від хижаків. Через три дні останки святого Євстафія були поховані в Нікольському храмі, поряд із тілами святих братів Антонія та Іоанна.
На тому місці, де раніше ріс дуб, згодом було зведено храм в ім’я Пресвятої Трійці. Під час перенесення тіл святих страстотерпців до цього храму було віднайдено нетлінними їхні мощі, від яких відбувалися чудеса та зцілення. На прохання православних литовців святитель Алексій, митрополит Московський († 1378; пам’ять 12 лютого), звернувся до Константинопольського патріарха Філофея (1354–1355, 1362–1376) з тим, щоб він благословив зарахувати мучеників до лику святих. Патріарх уже в 1364 році надіслав преподобному Сергію Радонезькому († 1392; пам’ять 25 вересня) хрест із мощами святих Антонія, Іоанна та Євстафія. Подвиг святих мучеників мав велике значення для всієї Литви. Сам князь Ольгерд не лише повернувся до християнської віри, а й наприкінці життя прийняв чернецтво. Усі його 12 синів були християнами. До кінця XIV століття половина жителів Вільно сповідували православ’я. Згодом упродовж століть мощі святих страстотерпців Антонія, Іоанна та Євстафія не лише прославлялися чудесами, що виходили від них, а й перетерпіли багато випробувань. У 1915 році під час наступу німців ці святині, як найкоштовніші реліквії православ’я в Прибалтійському краї, були вивезені до Москви митрополитом Тихоном, майбутнім патріархом. У пам’яті віруючих Вільнюса і донині живуть сумні спогади про прощання зі святими мучениками та радісні — про урочисту зустріч мощей святих Антонія, Іоанна та Євстафія у 1946 році у Віленському Свято-Духовому монастирі. Дата їхнього повернення — 13 (26) липня — відтоді щороку урочисто відзначається в цьому монастирі.
Акафіст мученикам Антонію, Іоанну та Євстафію Віленським
Кондак 1
Избраннии Богом для свидетельства Православныя веры, мужески попрасте, святии мученицы, языческое нечестие и за ваша страдания нетленными венцы от Христа Бога увенчастеся; темже мы, ублажающе вашу память, всеумиленно взываем к вам: Радуйтеся, святии мученицы Антоние, Иоанне и Евстафие.
Икос 1
Ангели земнии и человецы небеснии явистеся, святии мученицы, егда озарившеся светом истиннаго Богопознания, радостно потекосте на страдальческий подвиг. Приимите убо от нас хвалебное пение сие:
Радуйтеся, богоблаженнии исповедницы Православныя веры, издревле насажденныя в земли Русско-Литовстей.
Радуйтеся, неумолкающии глашатаи истиннаго благочестия.
Радуйтеся, велии подвижницы, ни во чтоже вменившии славу мира сего, да Христа Бога приобрящете.
Радуйтеся, возлюбившии Христа Бога всем сердцем и всею душею.
Радуйтеся, кровию вашею запечатлевшии любовь ко Господу Иисусу.
Радуйтеся, святии мученицы Антоние, Иоанне и Евстафие.
Кондак 2
Видяще, яко нетленныя мощи ваша даруют всем притекающим с верою исцеление от болезней душевных и телесных, благодарим Милосердаго Бога, прославившаго вас, святии мученицы, таковою благодатию и вопием Христу Спасителю: Аллилуиа.
Икос 2
Разумныя очеса ваша вперивше в познание истинныя веры, вы, святии братия Антоние и Иоанне, мужемудренно отвергостеся языческаго прельщения и за исповедание единаго Истиннаго Бога радостно приясте узы, темничное заключение, раны и лютую смерть. Таковому подвигу вашему поревновав и юный Евстафий, небоязненно исповеда себе христианина быти и сподобися таковых же лютых за Христа мучений и смерти. За таковое ваше, еже за Христа святое дерзновение, взываем к вам сице:
Радуйтеся, блаженная троице честных страстотерпцев, прославивших Истиннаго Бога, во Святей Троице покланяемаго, Отца и Сына и Святаго Духа.
Радуйтеся, доблии воини Христовы, сохранившии верность Владыце до смерти.
Радуйтеся, не убоявшиися претерпети за Христа никиих мук.
Радуйтеся, яко ни теснота, ни узы, ни страдания, ни самая смерть не возмогоша разлучити вас от любве Христовы.
Радуйтеся, изгнаннии, поруганнии и убиеннии правды ради, яко мзда ваша многа на небеси.
Радуйтеся, святии мученицы Антоние, Иоанне и Евстафие.
Кондак 3
Силою Вышняго укрепляеми, небрегосте, святии мученицы, тяжкаго страдания телес ваших, преданных мукам, и на мучения, аки на брачный пир, радостно текосте; мы же благодарственно взываем укрепившему вас Христу Богу: Аллилуиа.
Икос 3
Имуще крепкую надежду на Небеснаго Царя и Бога и помняще апостольское слово, яко подобает повиноватися Богу паче неже человеком, вы, святии мученицы, не повинустеся велению вашего мучителя, еже возвратитися к прежнему языческому нечестию:
Радуйтеся, убо исповедавшии Христа пред человеки, и от Него исповеданнии пред Отцем Небесным.
Радуйтеся, вернии слузи Христовы, за верность свою наследовавшии Царствие Небесное.
Радуйтеся, сожителие Ангелом и приснии всем святым.
Радуйтеся, водвореннии в невечернем дни Царствия Божия.
Радуйтеся, призирающии с небеси на земную братию вашу и молящиися о всех призывающих вас на помощь.
Радуйтеся, святии мученицы Антоние, Иоанне и Евстафие.
Кондак 4
Буря ярости ваших мучителей не поколеба крепкия вашея веры, надежды и любве к Спасителю Богу, и вы, святии мученицы, ревностно упреждасте друг друга в тяжких страданиях, воспевая Богу в сердцах ваших: Аллилуиа.
Икос 4
Слышана бысть по всей православней земли радостная весть, яко вы, святии мученицы, подвигом добрым подвизастеся, течение ваше добре скончасте и веру до конца соблюдосте. Сего ради мы со всею Православною Церковию ублажаем вас:
Радуйтеся, исполнившии слово Христово, еже претерпевый до конца, той спасен будет.
Радуйтеся, вашим терпением удивившии мучителей ваших.
Радуйтеся, примером вашея жизни и смерти обратившии многих ко Господу.
Радуйтеся, яко и ныне чудесами, истекающими от святых мощей ваших, укрепляете Православную веру в людех.
Радуйтеся, яко за терпение ваше соблюдеся вам венец правды на небеси.
Радуйтеся, святии мученицы Антоние, Иоанне и Евстафие.
Кондак 5
Боготечными звездами Православныя веры бысте, святии мученицы, вашим земным соотчичем, указующе им в Православней Церкви единый надежный путь ко спасению, да вси единым сердцем и едиными усты взывают спасающему Богу: Аллилуиа.
Икос 5
Видено бысть чудное знамение Божией благости, егда честное место ваших страданий озари свыше облачный столп, указующий вам путь к небеси, якоже древле израильтяном из Египта в землю обетованную. Сего ради воспеваем вам:
Радуйтеся, чада новаго Израиля, достигшии горняго Небеснаго Иерусалима.
Радуйтеся, добре прошедшии многотрудное странствие ваше в пустыни сея жизни и вселившиися в стране обетованней вечней.
Радуйтеся, яко не Моисей, но Сам Христос Бог бысть вам Вождем к Небесному Отечествию.
Радуйтеся, победившии всех ваших супостатов и противников на пути к Царствию Небесному.
Радуйтеся, блаженнии небожителие, вкушающии вечная блага, ихже око не виде, и ухо не слыша и яже на сердце человеку не взыдоша.
Радуйтеся, святии мученицы Антоние, Иоанне и Евстафие.
Кондак 6
Проповедуют святыя мощи ваша, паче всякаго красноречия, несумненную надежду всеобщаго воскресения, егда Бог, не дающий и ныне преподобным Своим видети истления, воззовет к пакибытию весь род человеческий и вси, сподобльшиися стати одесную Престола Господня, воспоют Ему: Аллилуиа.
Икос 6
Возсия новый свет всей Русстей земли, егда Милосердый Бог яви величие Своих чудес над вашими нетленными мощами, яже страха ради иноверческаго вторицею сокрыты быша в недрех земли под спудом храма, и оттоле источаху обильныя исцеления всем, с теплою молитвою прибегавшим к вашей честней иконе. Приимите же от нас, святии мученицы, сие усердное славословие:
Радуйтеся, светозарныя светила Христовы Церкве, не могущия сокрытися под спудом.
Радуйтеся, скории врачи душ и телес наших.
Радуйтеся, защитники наши от зловредных иноверческих мудрований.
Радуйтеся, светлии вожди наши к истинному богопознанию и богопочитанию.
Радуйтеся, усерднии молитвенницы наши пред Господем.
Радуйтеся, святии мученицы Антоние, Иоанне и Евстафие.
Кондак 7
Хотяще прославити Господа Бога, дивнаго во святых Своих, не обретаем довольных словес, еже благохвалити Его по достоянию, но вас, святии мученицы, призываем на помощь: молитеся за ны прилежно, да неосужденно дерзаем воспевати Господу: Аллилуиа.
Икос 7
Новоявленными мученики нарекла вас Православная Церковь, яко матерь, веселящаяся о чадех своих; и якоже древнии мученицы по всей вселенней своими страданиями утвердиша Божественную веру, подобне им и вы, новоявленнии мученицы, тако утвердисте святую веру в месте земнаго отечествия вашего, яко никия козни иноверия не могут поколебати ея, и мы, благодаряще, взываем к вам:
Радуйтеся, твердии столпы Православия, имиже красуется и укрепляется Святая Церковь.
Радуйтеся, искуснии кормчии, благонадежно ведущии нас среди временных волнений к пристанищу вечныя жизни.
Радуйтеся, споспешницы нашего оправдания.
Радуйтеся, яко молитвами вашими избавляемся от всякаго лукаваго прельщения, ищущаго уловити души наша.
Радуйтеся, благодетелие наши, указующии нам путь ко спасению.
Радуйтеся, святии мученицы Антоние, Иоанне и Евстафие.
Кондак 8
Странное и для ума человеческаго непостижное, обаче явнозримое нами чудо всемогущества Божия является в нетлении святых мощей ваших, яже больше полутысящи лет пребывают невредимы от разрушительных стихий и от времени всепоядающаго, воздвизая нас со умилением пети Господу: Аллилуиа.
Икос 8
Вся радости века сего, всю честь вашего звания и всю крепость ваших сил принесосте, святии мученицы, в жертву Спасителю Богу и сподобистеся от Него мздовоздаяния на небеси, идеже ни червь, ни тля тлит, ни татие не подкопывают, и не могут похитити дарованного вам наследия:
Радуйтеся, убо, мудрии искатели Царствия Божия, подобнии евангельскому мужу, иже обрет на селе сокровище сокровенно, вся продает, елика имать, и купует то село драгоценное.
Радуйтеся, обретшии един многоценен бисер, иже есть Царствие Божие, и за него отдавшии вся блага мира сего.
Радуйтеся, паче мудрых века сего, уразумевшии цену бытия земнаго.
Радуйтеся, святии проповедницы, возвещающии нам из вашего гроба, яко недостойны суть страсти нынешняго времене к хотящей явитися славе грядущаго Царствия.
Радуйтеся, граждане небеснии и сонаследницы всем святым.
Радуйтеся, святии мученицы Антоние, Иоанне и Евстафие.
Кондак 9
Всякия скорби, болезни и прилоги наша утоляете, святии мученицы, и темныя зраки лукавых бесов далече от нас отгоняете, да тако вашею помощию, благодатию же Божиею спасаеми, благодарным и радостным гласом воспеваем Богу: Аллилуиа.
Икос 9
Витийство человеческое немотствует, тщащееся восхвалити вас, святии мученицы, за ваша страдания, яже претерпесте Христа ради, и за вашу мученическую смерть. Обаче, любовию вашею побеждаеми, елико можем, ублажаем вас:
Радуйтеся, возвеселившии весь Ангельский лик вашим за Христа терпением и страданием.
Радуйтеся, дружелюбно принятии на небеси от всего сонма праведников и угодников Божиих.
Радуйтеся, яко представше Престолу Господню, сподобилися есте поклонитися Ему и получити от Него вечную награду.
Радуйтеся, обитающии во светлостех святых, идеже несть болезнь, ни печаль, ни воздыхание.
Радуйтеся, утешителие всех гонимых и терпящих за Христову веру.
Радуйтеся, святии мученицы Антоние, Иоанне и Евстафие.
Кондак 10
Спасения и вечнаго покоя достигше после многоскорбныя земныя жизни, вы и нас, святии мученицы, поучаете, яко един есть истинный путь ко спасению в сем мире злом и лукавом, еже вся благодушно терпети Христа ради, воспевающе Ему усердно: Аллилуиа.
Икос 10
Стены пещернаго храма, идеже нетленно почивают цельбоносная телеса ваша, просвещаются, аки небесный чертог, и вси жаждущии спасения прибегают к вам, святии мученицы, с мольбами, с благодарением и со славословием:
Радуйтеся, помощницы наши в скорбех, болезнех и печалех.
Радуйтеся, ходатаи наши пред Престолом Небеснаго Судии живых и мертвых.
Радуйтеся, яко никтоже прибегаяй к вам помощи ради, отходит от вас тощь.
Радуйтеся, щедрии подателие нам Божией милости.
Радуйтеся, обрадовании на небеси, и нас на земли укрепляющии в радостней надежде вечнаго спасения.
Радуйтеся, святии мученицы Антоние, Иоанне и Евстафие.
Кондак 11
Пению ангельскаго лика на небеси совокупльше ваша преподобныя гласы, святии мученицы, купно с Небесными чинми, непрестанно славите Господа Бога. И мы, недостойнии, уповающе на милосердие Божие, дерзаем на земли бренными устами и благодарным сердцем воспевати Ему: Аллилуиа.
Икос 11
Светозарнаго дне всеобщаго воскресения и Страшнаго Суда Божия чающе, ужасаемся лютых наших деяний и безмерных грехов, имиже ежечасно прогневляем Создателя и Спасителя нашего; но имея вас, святии мученицы, предстательствующих за ны пред Господем, благодарственно взываем к вам:
Радуйтеся, яко по Бозе и по Пречистей Приснодеве Богородице все наше упование на вас возлагаем.
Радуйтеся, яко вы не посрамите нас от чаяния нашего.
Радуйтеся, яко молитвами вашими уповаем получити отпущение грехов и жизнь вечную.
Радуйтеся, благословеннии Отца Небеснаго, наследовавшии уготованное вам Царствие от сложения мира.
Радуйтеся, яко и мы вашим заступлением чаем избежати участи стоящих ошуюю Престола Судии.
Радуйтеся, святии мученицы Антоние, Иоанне и Евстафие.
Кондак 12
Благодать чудесных исцелений и скораго предстательства за нас пред Господем имуще, не преставайте, святии мученицы, выну помогати нам, славящим о вас Христа Бога и вопиющим Ему: Аллилуиа.
Икос 12
Поюще ваше светлое прославление на небеси и на земли, благодарим Всемилостиваго Спаса и Бога нашего, яко Той, содержай в Своей руце времена и лета, благоволи прославити и явити нам вас, святии мученицы, в благопотребное для нашего спасения время, да не погрязнем в тимении пагубных страстей и неразумных стремлений; сего ради возсылаем вам наше усердное благохваление:
Радуйтеся, неусыпнии стражи нашего спасения, брегущии нас от всякаго навета неприязненнаго.
Радуйтеся, хранителие наши, удаляющии от нас всякое вредное искушение.
Радуйтеся, искуснии наставницы наши в непоколебимом и твердом исповедании Православныя веры.
Радуйтеся, громогласнии органы благодати Божией, наполняющия Православную Церковь.
Радуйтеся, великии соотчичи наши, всем нам желающии и помогающии спастися.
Радуйтеся, святии мученицы Антоние, Иоанне и Евстафие.
Кондак 13
О, преславнии и святии мученицы Антоние, Иоанне и Евстафие! Приимите сие малое, но усердное моление наше и ходатайством вашим у Христа Бога избавите нас от всех болезней душевных и телесных, и от всякаго прилога вражия, и от всякия беды и напасти, да выну, благодаряще о вас Господа Бога, радостно воспеваем Ему: Аллилуиа.
[Се́й конда́к глаго́лется три́жды.] [Далее повторяем 1‑е икос и кондак:]
Икос 1
Ангели земнии и человецы небеснии явистеся, святии мученицы, егда озарившеся светом истиннаго Богопознания, радостно потекосте на страдальческий подвиг. Приимите убо от нас хвалебное пение сие:
Радуйтеся, богоблаженнии исповедницы Православныя веры, издревле насажденныя в земли Русско-Литовстей.
Радуйтеся, неумолкающии глашатаи истиннаго благочестия.
Радуйтеся, велии подвижницы, ни во чтоже вменившии славу мира сего, да Христа Бога приобрящете.
Радуйтеся, возлюбившии Христа Бога всем сердцем и всею душею.
Радуйтеся, кровию вашею запечатлевшии любовь ко Господу Иисусу.
Радуйтеся, святии мученицы Антоние, Иоанне и Евстафие.
Кондак 1
Избраннии Богом для свидетельства Православныя веры, мужески попрасте, святии мученицы, языческое нечестие и за ваша страдания нетленными венцы от Христа Бога увенчастеся; темже мы, ублажающе вашу память, всеумиленно взываем к вам: Радуйтеся, святии мученицы Антоние, Иоанне и Евстафие.
Молитва
Святии мученицы Антоние, Иоанне и Евстафие! Призрите с небеснаго чертога на требующих вашея помощи, и не отвергните прошений наших, но яко приснии благодетели и ходатаи наши, молите Христа Бога, да человеколюбив и многомилостив сый, сохранит нас от всякаго лютаго обстояния: от труса, потопа, огня, меча, нашествия иноплеменников и междоусобныя брани, да не осудит нас, грешных, по беззакониям нашим, и да не во зло обратим благая, даруемая нам от Всещедраго Бога, но во славу святаго имени Его и в прославление крепкаго вашего заступления; да молитвами вашими даст нам Господь мир помыслов, воздержание от пагубных страстей и от всякия скверны, и да укрепит во всем мире Свою едину Святую, Соборную и Апостольскую Церковь, юже стяжал есть честною Своею Кровию, да утвердит во Святей Своей Православней Церкви живый дух правыя веры и благочестия, да мы вси в мире и благочестии поживем в настоящем веце и достигнем блаженныя вечныя жизни на небеси, благодатию Господа нашего Иисуса Христа, Емуже подобает всякая слава, честь и держава со Отцем и Святым Духом, ныне и присно, и во веки веков. Аминь.