Феодосій
Чернігівський архієп.
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Святитель Феодосій, архієпископ Чернігівський, народився на початку 30-х років XVII ст. на Поділлі. Походив із давнього дворянського роду Полоницьких-Углицьких. Його батьками були ієрей Микита та Марія. Ім'я, дане святителю Феодосію при Хрещенні, залишилося невідомим.
Благочестя батьків сприяло духовному розвитку та добрим схильностям хлопчика: змалечку він прихилявся до молитви і вирізнявся лагідною вдачею.
Юнаком він вступив до духовної школи, так званої Києво-Братської колегії при Київському Богоявленському монастирі. Кінець 40-х років XVII століття був часом розквіту колегії.
Києво-Братська колегія була на той час головним осередком боротьби Православ’я проти тиску та нападів католицького духовенства — єзуїтів та уніатів.
У роки навчання остаточно визначилося покликання святого до чернечого подвигу. Вільний від занять час він віддавав молитві, читанню Священного Писання та богомисленню.
Після здобуття освіти майбутній святитель прийняв постриг у Києво-Печерській Лаврі й був названий Феодосієм на честь преподобного Феодосія Печерського (пам’ять 3 травня).
У 1664 році його призначили настоятелем славетного Києво-Видубицького монастиря. Ця обитель незадовго до того перебувала в руках уніатів, які довели її до повного розорення. Святий Феодосій із ревністю взявся до справи і, завдяки своїй енергії та працьовитості, швидко відновив чернече життя у Видубицькому монастирі. Дбаючи про церковну благоліпність, він організував чудовий хор, який славився не лише в Малоросії, а й у Москві, куди святий Феодосій посилав своїх півчих у 1685 році.
У ті роки святому Феодосію довелося пережити тяжке випробування: разом з іншими ігуменами його було звинувачено Мефодієм, єпископом Мстиславським і Оршанським, у зраді російському уряду та уявній переписці зі зрадниками. 20 вересня 1668 року його було викликано для надання пояснень у цій справі. Однак 17 листопада того ж року наклеп було викрито, і святого Феодосія разом з іншими виправдали.
Коли єпископа Лазаря було призначено місцеблюстителем Київської митрополії, він призначив святого Феодосія своїм намісником у Києві, а сам залишався в Чернігові. На цій посаді святий Феодосій брав діяльну участь у багатьох церковних подіях.
У 1688 році святого Феодосія було призначено архімандритом Чернігівського Єлецького монастиря на місце покійного архімандрита Іоанникія (Голятовського). Там йому довелося багато попрацювати над впорядкуванням обителі, також доведеної до розорення єзуїтами та домініканцями.
Він брав участь у складанні Соборної відповіді Московському Патріарху Іоакиму щодо ставлення Київської митрополії до Флорентійського собору та порушеного на ньому питання про час пресуществлення Святих Дарів.
У 1692 році, 11 вересня, святого Феодосія було урочисто хіротонізовано в Успенському Московському соборі Кремля на сан архієпископа Чернігівського.
Керуючи Чернігівською єпархією, святитель Феодосій особливо дбав про духовну просвіту своєї пастви. Він підтримував старі та засновував нові чернечі обителі, серед них: Печеницький жіночий монастир, де він сам освячував храм. У 1694 році ним було засновано Любецький скит, того ж року святитель освятив храм у Домницькому чоловічому монастирі, а в 1695 році — величний храм на честь Пресвятої Богородиці, збудований на вершині Болдиної гори, поблизу Іллінського монастиря.
Святитель Феодосій підтримував діяльність чернігівської друкарні, яка випустила багато друкованих богослужбових книг.
За святителя Феодосія в Чернігівській єпархії помітне особливе піднесення та зміцнення чернецтва. Велику увагу святитель приділяв духовенству і був суворо розбірливим у виборі кандидатів.
Визначальними рисами особистості святителя Феодосія були поблажливість, миролюбність, сувора справедливість, глибоке співчуття до всіх, хто звертався до нього за допомогою і порадою, не лише до православних, а й до людей інших віросповідань.
У 1696 році, 5 лютого, святитель Феодосій спочив і був похований у Чернігівському Борисоглібському соборі, за правим кліросом, у спеціально влаштованому для цього склепі.
Святитель Іоанн Максимович збудував над його гробом цегляне склепіння з хвалебним написом у віршах, на знак вдячності за чудесне зцілення від тяжкої хвороби за молитвами святителя Феодосія.
Феодосий Черниговский архиеп.: Святитель Феодосий, архиепископ Черниговский и всея России чудотворец
Святитель Феодосий Черниговский
Святитель Феодосий, архиепископ Черниговский, родился в начале 30-х годов XVII в. в Подольском крае. Происходил из древнего дворянского рода Полоницких-Углицких. Родителями его были иерей Никита и Мария. Имя, данное святителю Феодосию при Крещении, осталось неизвестным.
Благочестие родителей способствовало духовному развитию и добрым склонностям мальчика: с детства он прилежал молитве и отличался кротким характером.
Юношей он вступил в духовное училище, так называемую Киево-Братскую коллегию, при Киевском Богоявленском монастыре. Конец 40-х годов XVII века был временем расцвета коллегии.
Киево-Братская Коллегия являлась в то время главным центром борьбы Православия против напора и нападок католического духовенства — иезуитов и униатов.
В годы обучения окончательно определилось призвание святого к иноческому подвигу. Свободное от занятий время он отдавал молитве, чтению Священного Писания и богомыслию.
После получения образования будущий святитель принял постриг в Киево-Печерской Лавре и был назван Феодосием в честь преподобного Феодосия Печерского (память 3 мая).
В 1664 году его назначили настоятелем знаменитого Киево-Выдубицкого монастыря. Эта обитель незадолго до того находилась в руках униатов, приведших ее в полное разорение. Святой Феодосий с усердием принялся за дело, и, благодаря своей энергии и трудолюбию, быстро восстановил иноческую жизнь в Выдубицком монастыре. Заботясь о церковном благолепии, он организовал прекрасный хор, который славился не только в Малороссии, но и в Москве, куда святой Феодосий посылал своих певчих в 1685 году.
В те годы святому Феодосию пришлось пережить тяжкое испытание: вместе с другими игуменами он был обвинен Мефодием, епископом Мстиславским и Оршанским, в измене русскому правительству и мнимой переписке с изменниками. 20 сентября 1668 года он был вызван давать объяснения по этому делу. Однако 17 ноября того же года клевета была обнаружена, и святой Феодосий вместе с другими был оправдан.
Когда епископ Лазарь был назначен местоблюстителем Киевской митрополии, он назначил святого Феодосия своим наместником в Киеве, а сам оставался в Чернигове. В этом звании святой Феодосий принимал деятельное участие во многих церковных событиях.
В 1688 году святой Феодосий был назначен архимандритом Черниговского Елецкого монастыря на место скончавшегося архимандрита Иоанникия (Голятовского). Там ему пришлось много потрудиться над благоустройством обители, также приведенной в разорение иезуитами и доминиканцами.
Он участвовал в составлении Соборного ответа Московскому Патриарху Иоакиму по поводу отношения Киевской митрополии к Флорентийскому Собору и поднятого на нем вопроса о времени пресуществления Святых Даров.
В 1692 году 11 сентября святой Феодосий был торжественно хиротонисан в Успенском Московском соборе Кремля в сан архиепископа Черниговского.
Управляя Черниговской епархией, святитель Феодосий особенно заботился о духовном просвещении своей паствы. Он поддерживал старые и создавал новые иноческие обители, среди них: Печеникский женский монастырь, где он сам освящал храм. В 1694 году им был основан Любецкий скит, в том же году святитель освятил храм в Домницком мужском монастыре, а в 1695 году — величественный храм в честь Пресвятой Богородицы, построенный на вершине Болдинской горы, близ Ильинского монастыря.
Святитель Феодосий поддерживал существование в Чернигове типографии, выпустившей многие печатные издания Богослужебных книг.
При святителе Феодосии в Черниговской Епархии замечается особый подъем и усиление иночества. Большое внимание святитель уделял духовенству и был строго разборчив в выборе кандидатов.
Отличительными чертами личности святителя Феодосия были — снисходительность, миролюбие, строгая справедливость, глубокое сострадание ко всем, обращавшимся к нему за помощью и советом, не только православным, но и людям других исповеданий.
В 1696 году 5 февраля святитель Феодосий скончался и был погребен в Черниговском Борисоглебском соборе, за правым клиросом, в устроенном для того склепе.
Святитель Иоанн Максимович построил над его гробом кирпичный свод с хвалебной надписью в стихах, в благодарность за чудесное избавление по молитвам святителя Феодосия от тяжкой болезни.
Прославление святителя Феодосия совершилось 9 (22) сентября 1896 года.