Феодосій

Святитель Феодосій, архієпископ Чернігівський, народився на початку 30-х років XVII ст. на Поділлі. Походив із давнього дворянського роду Полоницьких-Углицьких. Його батьками були ієрей Микита та Марія. Ім'я, дане святителю Феодосію при Хрещенні, залишилося невідомим.

Благочестя батьків сприяло духовному розвитку та добрим схильностям хлопчика: змалечку він прихилявся до молитви і вирізнявся лагідною вдачею.

Юнаком він вступив до духовної школи, так званої Києво-Братської колегії при Київському Богоявленському монастирі. Кінець 40-х років XVII століття був часом розквіту колегії.

Києво-Братська колегія була на той час головним осередком боротьби Православ’я проти тиску та нападів католицького духовенства — єзуїтів та уніатів.

У роки навчання остаточно визначилося покликання святого до чернечого подвигу. Вільний від занять час він віддавав молитві, читанню Священного Писання та богомисленню.

Після здобуття освіти майбутній святитель прийняв постриг у Києво-Печерській Лаврі й був названий Феодосієм на честь преподобного Феодосія Печерського (пам’ять 3 травня).

У 1664 році його призначили настоятелем славетного Києво-Видубицького монастиря. Ця обитель незадовго до того перебувала в руках уніатів, які довели її до повного розорення. Святий Феодосій із ревністю взявся до справи і, завдяки своїй енергії та працьовитості, швидко відновив чернече життя у Видубицькому монастирі. Дбаючи про церковну благоліпність, він організував чудовий хор, який славився не лише в Малоросії, а й у Москві, куди святий Феодосій посилав своїх півчих у 1685 році.

У ті роки святому Феодосію довелося пережити тяжке випробування: разом з іншими ігуменами його було звинувачено Мефодієм, єпископом Мстиславським і Оршанським, у зраді російському уряду та уявній переписці зі зрадниками. 20 вересня 1668 року його було викликано для надання пояснень у цій справі. Однак 17 листопада того ж року наклеп було викрито, і святого Феодосія разом з іншими виправдали.

Коли єпископа Лазаря було призначено місцеблюстителем Київської митрополії, він призначив святого Феодосія своїм намісником у Києві, а сам залишався в Чернігові. На цій посаді святий Феодосій брав діяльну участь у багатьох церковних подіях.

У 1688 році святого Феодосія було призначено архімандритом Чернігівського Єлецького монастиря на місце покійного архімандрита Іоанникія (Голятовського). Там йому довелося багато попрацювати над впорядкуванням обителі, також доведеної до розорення єзуїтами та домініканцями.

Він брав участь у складанні Соборної відповіді Московському Патріарху Іоакиму щодо ставлення Київської митрополії до Флорентійського собору та порушеного на ньому питання про час пресуществлення Святих Дарів.

У 1692 році, 11 вересня, святого Феодосія було урочисто хіротонізовано в Успенському Московському соборі Кремля на сан архієпископа Чернігівського.

Керуючи Чернігівською єпархією, святитель Феодосій особливо дбав про духовну просвіту своєї пастви. Він підтримував старі та засновував нові чернечі обителі, серед них: Печеницький жіночий монастир, де він сам освячував храм. У 1694 році ним було засновано Любецький скит, того ж року святитель освятив храм у Домницькому чоловічому монастирі, а в 1695 році — величний храм на честь Пресвятої Богородиці, збудований на вершині Болдиної гори, поблизу Іллінського монастиря.

Святитель Феодосій підтримував діяльність чернігівської друкарні, яка випустила багато друкованих богослужбових книг.

За святителя Феодосія в Чернігівській єпархії помітне особливе піднесення та зміцнення чернецтва. Велику увагу святитель приділяв духовенству і був суворо розбірливим у виборі кандидатів.

Визначальними рисами особистості святителя Феодосія були поблажливість, миролюбність, сувора справедливість, глибоке співчуття до всіх, хто звертався до нього за допомогою і порадою, не лише до православних, а й до людей інших віросповідань.

У 1696 році, 5 лютого, святитель Феодосій спочив і був похований у Чернігівському Борисоглібському соборі, за правим кліросом, у спеціально влаштованому для цього склепі.

Святитель Іоанн Максимович збудував над його гробом цегляне склепіння з хвалебним написом у віршах, на знак вдячності за чудесне зцілення від тяжкої хвороби за молитвами святителя Феодосія.