Юрій

Великомученик Георгій народився 280 року в Каппадокії, у знатній родині язичника Геронтія та християнки Поліхронії. Мати виховала Георгія у християнській вірі. Одного разу, занедужавши на гарячку, Геронтій за порадою сина закликав ім’я Христа і зцілився. 

З цієї миті він також став християнином і невдовзі сподобився прийняти муки та смерть за свою віру. Це сталося, коли Георгію було 10 років. Овдовіла Поліхронія переселилася із сином у Палестину, де була її батьківщина і багаті маєтки. Поступивши на військову службу, великомученик Георгій виділявся серед інших воїнів своїм розумом, хоробрістю, фізичною силою, воїнською поставою та красою. 

Невдовзі досягнувши звання тисяцького, св. Георгій став улюбленцем імператора Діоклетіана. Діоклетіан був талановитим правителем, але фанатичним прихильником римських богів. Поставивши собі за мету відродити в Римській імперії язичництво, що занепадало, він увійшов в історію як один із найжорстокіших гонителів християн. Почувши одного разу на суді нелюдський вирок про винищення християн, св. Георгій запалав співчуттям до них. Передбачаючи, що на нього теж чекають страждання, Георгій роздав своє майно бідним, відпустив на волю своїх рабів, з’явився до Діоклетіана і, оголосивши себе християнином, викрив його в жорстокості та несправедливості. 

Промова св. Георгія була сповнена сильних і переконливих заперечень проти імператорського наказу переслідувати християн. Після безрезультатних умовлянь відректися від Христа імператор наказав піддати святого різним мукам. Св. Георгія ув’язнили, поклали спиною на землю, ноги закували в колодки, а на груди поклали важкий камінь. Але св. Георгій мужньо переносив страждання і прославляв Господа. Тоді мучителі Георгія почали вигадувати нові тортури. Вони били святого воловими жилами, колесували, кидали в негашене вапно, змушували бігти в чоботях із гострими цвяхами всередині. Святий мученик усе терпляче переносив. 

Зрештою імператор наказав відтяти мечем голову святому. Так святий страждалець відійшов до Христа в Нікомидії 303 року. Великомученика Георгія за мужність і за духовну перемогу над мучителями, які не змогли змусити його відмовитися від християнства, а також за чудодійну допомогу людям у небезпеці називають ще Побідоносцем. Мощі святого Георгія Побідоносця поклали в палестинському місті Лідда, у храмі, що носить його ім’я, голову ж його зберігали в Римі, у храмі, також присвяченому йому. На іконах св. Георгій зображується сидячим на білому коні та списом, що вражає змія. Це зображення ґрунтується на переказі й стосується посмертних чудес святого великомученика Георгія. 

Розповідають, що неподалік від місця, де народився св. Георгій, у місті Бейруті, в озері жив змій, який часто пожирав людей тієї місцевості. Що це був за звір — удав, крокодил чи велика ящірка — невідомо. 

Забобонні люди тієї місцевості для втамування люті змія почали регулярно за жеребом віддавати йому на з’їдання юнака чи дівчину. Одного разу жереб випав на доньку правителя тієї місцевості. Її відвели до берега озера і прив’язали, де вона в жаху стала чекати появи змія. Коли ж звір почав наближатися до неї, раптом з’явився на білому коні світлий юнак, який списом вразив змія і врятував дівчину. Цей юнак був святий великомученик Георгій. Таким чудесним явленням він припинив знищення юнаків і дівчат у межах Бейрута і навернув до Христа жителів тієї країни, які до того були язичниками.