Гребенівська ікона Божої Матері
Запалити свічку
Зараз горять свічки
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Подати записку
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Гребневська ікона, що прославилася чудесами й перебувала в храмі міста Гребні (на річці Чир, яка впадає в Дон), була подарована жителями міста — донськими козаками — великому князю Димитрію Донському після його повернення з Куликовської битви 1380 року.
«Гребневський літопис або повість про чудотворний образ Пресвятої Владичиці й Приснодіви Марії», складений у 1471 році, свідчить: «Коли благовірний Великий князь Димитрій з перемогою й радістю повертався з Дону, тоді християнський народ, воїнського чину, званий козацьким, зустрів його зі святою іконою та хрестами, привітав із визволенням від ворогів агарянських і приніс йому дари духовних скарбів — чудотворні ікони зі своїх церков. Спершу образ Пресвятої Богородиці Одигітрії, міцної заступниці з Сиротинського містечка й церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці. І тоді князь Димитрій прийняв цей безцінний дар… і, досягнувши ще одного козацького містечка — Гребні, на усті річки Чир, воїни також зустріли його зі святими хрестами й іконою Богородиці, яку вручили йому як дар». За це князь установив козакам жалування «за їхню сильну хоробрість проти ворогів агарянських».
У XV столітті після походу на Новгород великий князь Іоанн Васильович за обітницею збудував у Москві на Луб’янці церкву Успіння й поставив у ній Гребневську ікону, яку брав із собою в похід. У 1687 році, коли церква згоріла, ікона чудесно збереглася.
У наступні століття образ прославився багатьма чудесами. У 1612 році захисники Москви разом із Гребневською іконою відбили напад литовців, поляків і російських зрадників. У 1617 році ікона залишилася неушкодженою після пожежі, що знищив храм. У середині XVII століття з образом пов’язували припинення епідемії холери, а на початку XVIII століття допомогу від ікони отримала сестра Петра І Наталія Олексіївна. Вона пожертвувала кошти на оновлення образу й прикрасила його дорогоцінною ризою, урочисто повернувши ікону до Успенської церкви.
Храм був перебудований у камені й устояв під час великої пожежі 1737 року, коли згоріла майже чверть Москви, а також у пожежі 1812 року, коли навколишні будівлі були знищені.
Гребневська ікона вважалася найдавнішою серед козацьких ікон і перебувала у своєму храмі до 1930-х років. Після закриття й руйнування храму її сліди загубилися. Частина іконостаса потрапила до Третьяковської галереї та музею-заповідника «Коломенське», але сам оригінальний образ не був ідентифікований. Вважається, що ікона нині зберігається в Державній Третьяковській галереї. Списки з чудотворної ікони є в Підмосков’ї — у Пушкіно, Гребневі та Одинцово. Один із списків XVIII століття зберігається в Тамбовському краєзнавчому музеї.
Іконографічно Гребневська ікона належить до типу «Одигітрія» — «Путеводителька». Богородиця тримає Ісуса на руці й вказує на нього як на шлях спасіння. Особливістю є те, що вона тримає Сина правою рукою — це варіант «Одигітрія Дексиократуса». На одному зі списків (Тамбовський музей) Богородиця зображена по пояс у червоному мафорії, права рука частково прихована, ліва вказує на Ісуса. Немовля благословляє правицею й тримає у лівій руці сувій, одягнений у золотисто-охристий гиматій. Мафорій Богородиці біля шиї розходиться, відкриваючи горловину хитона. Образ укладений у рамку з рослинним орнаментом, що нагадує хохломський узор, а кути прикрашені головами херувимів.
Про звернення заблудлого.Молитва до Божої Матері (Святителя Гавриїла Новгородського)
О, Всемилостивая Госпоже, Дево, Владычице Богородице, Царица Небесная! Ты рождеством Своим спасла род человеческий от вечного мучительства диавола: ибо от Тебя родился Христос, Спаситель наш. Призри Своим милосердием и на сего (имя), лишенного милости Божией и благодати, исходатайствуй Матерним Своим дерзновением и Твоими молитвами у Сына Твоего, Христа Бога нашего, дабы ниспослал благодать Свою свыше на сего погибающего. О, Преблагословенная! Ты надежда ненадежных, Ты отчаянных спасение, да не порадуется враг о душе его!