Максим

Преподобний Максим Грек (XV–XVI ст.), син заможного грецького сановника в місті Арта (Албанія), здобув блискучу освіту. В юності він багато подорожував і вивчав мови та науки в європейських країнах; побував у Парижі, Флоренції, Венеції. Після повернення на батьківщину прибув на Афон і прийняв чернецтво у Ватопедській обителі. Він із захопленням вивчав давні рукописи, залишені на Афоні грецькими імператорами, що прийняли чернецтво (Андроніком Палеологом та Іоанном Кантакузеном). У той час великий князь Московський Василь Іоаннович (1505–1533) побажав розібратися в грецьких рукописах і книгах своєї матері, Софії Палеолог, і звернувся до Константинопольського патріарха з проханням надіслати йому вченого грека. Інок Максим отримав вказівку їхати до Москви. Після прибуття йому було доручено перекласти слов’янською мовою тлумачення на Псалтир, потім — тлумачення на книгу Діянь Апостольських та кілька богослужбових книг.

Преподобний Максим старанно і ретельно намагався виконувати всі доручення. Проте, зважаючи на те, що слов’янська мова не була рідною для перекладача, природно виникали певні неточності в перекладах.

Митрополит Московський Варлаам високо цінував труди преподобного Максима. Коли ж Московський престол посів митрополит Даниїл, становище змінилося.

Новий митрополит вимагав, щоб преподобний Максим переклав слов’янською мовою церковну історію Феодорита. Максим Грек рішуче відмовився від цього доручення, вказуючи на те, що «в цю історію включені листи розкольника Арія, а це може бути небезпечним для простоти». Ця відмова посіяла ворожнечу між преподобним і митрополитом. Попри негаразди, преподобний Максим продовжував ревно працювати на ниві духовного просвітництва Русі. Він писав листи проти магометан, папізму, язичників. Переклав тлумачення святителя Іоанна Златоуста на Євангелія від Матфея та Іоанна, а також написав кілька власних творів.

Коли великий князь мав намір розірвати свій шлюб із дружиною Соломонією через її безплідність, відважний сповідник Максим надіслав князю «Глави повчальні до начальствуючих правовірних», у яких він переконливо довів, що становище зобов’язує князя не підкорятися тваринним пристрастям. Преподобного Максима ув’язнили. З того часу розпочався новий, багатостраждальний період життя преподобного. Неточності, виявлені в перекладах, були поставлені преподобному Максиму в провину як умисне псування книг. Тяжко було преподобному в темниці, але серед страждань він здобув і велику милість Божу. До нього явився Ангел і сказав: «Терпи, старче! Цими муками позбудешся вічних мук». У темниці преподобний старець написав вугіллям на стіні канон Святому Духу, який і нині читається в Церкві: «Той, що маною годував Ізраїля в пустелі здавна, і душу мою, Владико, Духа наповни Всесвятого, щоб я в Ньому благоугідно служив Тобі повсякчас...»

Через шість років преподобного Максима звільнили з ув’язнення і відправили під церковною забороною до Твері. Там він жив під наглядом добродушного єпископа Акакія, який милостиво ставився до безвинно постраждалого. Преподобний написав автобіографічний твір «Думки, якими інок скорботний, ув’язнений у темницю, втішав і зміцнював себе в терпінні». Ось кілька слів із цього яскравого твору: «Не журися, не сумуй і не тужи, люба душе, про те, що страждаєш без правди від тих, від кого належно було б тобі прийняти все благо, бо ти користала їх духовно, запропонувавши їм трапезу, сповнену Святого Духа...» Лише через двадцять років перебування у Твері преподобному дозволили проживати вільно і зняли з нього церковну заборону. Останні роки свого життя преподобний Максим Грек провів у Троїце-Сергієвій Лаврі. Йому було вже близько 70 років. Гоніння і труди позначилися на здоров’ї преподобного, але дух його був бадьорим; він продовжував працювати. Разом зі своїм келійником і учнем Нілом преподобний ревно перекладав Псалтир із грецької на слов’янську мову. Ні гоніння, ні ув’язнення не зламали преподобного Максима.

Преподобний упокоївся 21 січня 1556 року. Він похований біля північно-західної стіни Духівської церкви Троїце-Сергієвої Лаври. Засвідчено чимало благодатних виявів, що звершилися біля гробниці преподобного, на якій написані тропар і кондак йому. Лик преподобного Максима часто зображується на іконі Собору Радонезьких святих.