Мамант

Святий мученик Мамант народився в Пафлагонії від благочестивих та знатних батьків-християн Феодота та Руфіни. За відкрите сповідання своєї віри батьки святого були схоплені язичниками і ув’язнені в Кесарії Каппадокійській. Знаючи свої тілесні недуги, Феодот молився, щоб Господь взяв його перед муками. Господь почув молитву, і він помер у в’язниці. Слідом за ним померла і свята Руфіна, народивши передчасно сина, якого вона молитовно доручила Богу, просячи Його бути Хранителем і Заступником осиротілого немовляти. Бог почув передсмертну молитву святої Руфіни: багата вдова християнка Аммія з честю поховала тіла святих Феодота та Руфіни, а хлопчика взяла до себе та оточила його материнською турботою. 

Святий Мамант виріс переконаним християнином. Прийомна мати дбала про розвиток його природних здібностей та рано віддала його вчитися грамоті. Хлопчик навчався легко та охоче. Він був не по літах розважливий і відрізнявся ранньою зрілістю розуму та серця. Розсудливими промовами та особистим прикладом юний Мамант навернув у християнство багатьох своїх однолітків. Про це донесли правителю Демокріту, і хлопця було схоплено і віддано на суд. З поваги до його почесного походження, Демокріт не наважився піддати його тортурам і відіслав його до імператора Авреліана (270-275).Той спочатку пестощами, а потім погрозами мав намір спокусити святого Маманта в язичницьку віру, але всі його старання були марні: святий безбоязно сповідав себе християнином і викрив безумство язичників, що поклоняються бездушним бовванам. 

Розлючений імператор піддав юнака жорстоким катуванням. Потім хотіли втопити святого, але Ангел Господній врятував Маманта і наказав жити на високій горі в пустелі, що була недалеко від Кесарії. Підкоряючись волі Божій, святий влаштував там невелику церкву і став проводити життя у суворій помірності, подвигах посту та молитви.

Незабаром він отримав дивовижну владу над силами природи: до його житла збиралися звірі, що населяли навколишню пустелю, і слухали читання Святого Євангелія. Харчувався святий Мамант молоком диких кіз та ланей.

Не забував святий і про потреби своїх ближніх: готуючи з цього молока сири, він безоплатно роздавав їх жебракам. Незабаром слава про Богоугодне життя святого Маманта поширилася по всій Кесарії. Стурбований правитель послав за ним загін воїнів. Зустрівшись на горі зі святим Мамантом, воїни не впізнали його, прийнявши за простого пастуха. Тоді святий запросив їх у хатину, напоїв молоком і сам відкрив їм своє ім’я, бо знав, що на нього чекає мученицька смерть за Христа. Віддавши себе в руки мучителів, святий Мамант був приведений на суд намісника Олександра, який піддав його витонченим і тривалим катуванням. Однак вони не зламали християнської волі святого. Він був укріплений зверненими до нього словами: «Кріпись і будь мужнім, Мамант». Коли святого Маманта віддали на поживу звірам, ті не зачепили святого. Тоді один із язичницьких жерців вразив його тризубом. Смертельно поранений святий Мамант вийшов за межі міста. Там, у невеликій кам’яній печері, він і віддав дух свій Богу, Який уголос закликав святого мученика Маманта в горні селища († 275). Вірниками він був похований на місці смерті.

Незабаром християни почали отримувати від нього благодатну допомогу у своїх недугах та скорботах. Святитель Василь Великий так говорить про святого мученика Маманта у проповіді до народу: «Пам’ятайте святого мученика: ті, хто бачив його у видінні, хто з тих, що живуть на цьому місці, має його помічником, кому з тих, хто закликає ім’я його, він допоміг самою справою, кого із заблукалих. у житті наставив, кого від недугів зцілив, чиїх дітей, які вже померли, знову повернув до життя, чиє життя продовжив – усі, зібравшись воєдино, принесіть хвалу мученикові».