Вебсайт православного суспільства

Це місце, де люди можуть знайти духовний зв'язок з Богом...

На Таїнства в Капличці не має та не може бути кошториса.
Саме Бог є творцем Таїнства, а батюшка лише знаряддя в Божих руках.

Повернутися
Володимирська ікона Божої Матері

Володимирська ікона Божої Матері

Запалити свічку
Рекомендована сума: грн
Зараз горять свічки

Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.

Подати записку
Добавити з Пом'яника (після реєстрації)
Орієнтовна сума: грн Сума буде розраховуватися при оформленні замовлення

Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.

Дні пам'яті:
Перехідна пам'ять , 2 вересня Перехідна пам'ять , 20 серпня

Володимирська ікона Божої Матері, за переданням, написана євангелістом Лукою на дошці від столу, за яким трапезували Спаситель із Пречистою Матір’ю та праведним Йосифом. Побачивши цей образ, Божа Матір сказала: «Віднині ублажатимуть Мене всі роди. Благодать Народженого від Мене і Моя з цією іконою нехай буде».

У 1131 році ікону було надіслано на Русь із Константинополя святому князю Мстиславу († 1132, пам’ять 15 квітня) і поставлено в Дівочому монастирі Вишгорода — давнього удільного міста святої рівноапостольної великої княгині Ольги.

Син Юрія Долгорукого, святий Андрій Боголюбський, у 1155 році переніс ікону до Володимира й поставив її у збудованому ним знаменитому Успенському соборі. Відтоді ікона отримала назву Володимирської. У 1395 році ікону вперше перенесли до Москви. Так благословенням Божої Матері зміцнилися духовні зв’язки Візантії та Русі — через Київ, Володимир і Москву.

Святкування на честь Володимирської ікони Пресвятої Богородиці відбувається кілька разів на рік (21 травня, 23 червня, 26 серпня). Найурочистіше святкування звершується 26 серпня — на спомин про стрітення Володимирської ікони при перенесенні її з Володимира до Москви. У 1395 році грізний завойовник хан Тамерлан (Темір-Аксак) досяг меж Рязанської землі, узяв місто Єлець і, прямуючи до Москви, наблизився до берегів Дону. Великий князь Василій Димитрійович виступив із військом до Коломни й зупинився на березі Оки. Він молився московським святителям і преподобному Сергію про спасіння Вітчизни та написав митрополиту Московському святителю Кипріану (пам’ять 16 вересня), щоб Успенський піст був присвячений ревній молитві й покаянню. До Володимира, де перебувала чудотворна ікона, було послано духовенство. Після літургії та молебню на свято Успіння Пресвятої Богородиці духовенство взяло ікону й хресним ходом понесло її до Москви. Безліч народу, стоячи навколішки обабіч дороги, молила: «Матір Божа, спаси землю Руську!» У той самий час, коли москвичі зустрічали ікону на Кучковому полі, Тамерлан задрімав у своєму наметі. І побачив уві сні велику гору, з вершини якої до нього сходили святителі із золотими жезлами, а над ними у сяйві з’явилася велична Жінка. Вона наказала йому залишити межі Русі. Прокинувшись у трепеті, Тамерлан довідався, що ця Жінка — Матір Божа, велика Заступниця християн. Тоді він наказав військам відступити. На пам’ять про чудесне визволення Руської землі від Тамерлана на Кучковому полі було збудовано Стрітенський монастир, а 26 серпня встановлено загальноцерковне святкування.

Перед Володимирською іконою Божої Матері відбулися найважливіші події церковної історії: обрання і поставлення святителя Іони — предстоятеля автокефальної Руської Церкви (1448), святителя Іова — першого Патріарха Московського і всієї Русі (1589), Святішого Патріарха Тихона (1917). У день святкування цієї ікони відбулася також інтронізація Патріарха Пимена — 21 травня / 3 червня 1971 року.

Пам’ятні дні 21 травня, 23 червня та 26 серпня, пов’язані з цією іконою, стали важливими днями церковного календаря.

Святкування на честь Володимирської ікони встановлено також на подяку за визволення Москви від нашестя хана Ахмата. У 1480 році хан Золотої Орди Ахмат із великим військом підійшов до річки Угри, яку називали «поясом Богородиці». Війська стояли одне проти одного — це відоме як «стояніє на Угрі». Уся Москва молилася Пресвятій Богородиці. Митрополит Геронтій і архієпископ Ростовський Васіан підтримували воїнів молитвою і настановами. Ворог, охоплений страхом, відступив.

Ще одне святкування встановлено на згадку про спасіння Москви у 1521 році від татарського нашестя хана Махмет-Гірея. У той час благочестива сліпа черниця мала видіння, як святителі виносять із Кремля Володимирську ікону. Їх зупинили преподобні Сергій Радонезький і Варлаам Хутинський, благаючи не залишати місто. Після спільної молитви святителі повернулися з іконою. Подібне видіння мав і блаженний Василій. Самому хану з’явилася Богородиця з небесним військом, і татари в страху втекли.

Святкування Володимирській іконі Божої Матері також звершується 23 червня і 26 серпня.

Молитва перед іконою "Володимирська"

Тропарь, глас 4-й:
Днесь светло красуется славнейший град Москва, яко зарю солнечную восприимши, Владычице, чудотворную Твою икону, к нейже ныне мы, притекающе и молящеся, Тебе взываем сице: о, пречудная Владычице Богородице, молися из Тебе воплощенному Христу Богу нашему, да избавит град сей и вся грады и страны христианския невредимы от всех навет вражиих и спасет души наша, яко Милосерд.

 

Кондак, глас 8-й:
Взбранной Воеводе победительная, яко избавльшеся от злых пришествием Твоего честнаго образа, Владычице Богородице, светло сотворяем празднество сретения Твоего и обычно зовем Ти: радуйся, Невесто Неневестная.

 

Молитва:
К кому возопием, Владычице? К кому прибегнем в горести нашей, аще не к Тебе, Царице Небесная? Кто плач наш и воздыхание приимет, аще не Ты, Пренепорочная, надеждо христиан и прибежище нам грешным? Кто в паче Тебе, в милости? Приклони ухо Твое к нам, Владычице, Мати Бога нашего, и не презри требующих Твоея помощи: услыши стенание наше, подкрепи нас грешных, вразуми и научи, Царице Небесная, и не отступи от нас, раб Твоих, Владычице, за роптание наше, но буди нам Мати и Заступница, и вручи нас милостивому покрову Сына Твоего. Устрой о нас, како угодно будет святей Твоей воли, и приведи нас грешных к тихой и безмятежной жизни, да плачем о гресех наших, да возрадуемся же с Тобою всегда, ныне и присно и во веки веков. Аминь.