Вонифатій

Святий мученик Воніфатій був рабом багатої молодої римлянки Аглаїди і перебував із нею у незаконному співжитті. Але обоє вони відчували докори сумління і прагнули якось змити свій гріх. Господь змилосердився над ними і дав їм можливість очистити гріхи своєю кров’ю та завершити гріховне життя покаянням. 

Аглаїда дізналася, що коли з благоговінням зберігати в домі мощі святих мучеників, то їхніми молитвами легше отримати спасіння, бо під їхнім благодатним впливом меншають гріхи і вкорінюються чесноти. Вона спорядила Воніфатія на Схід, де в той час тривали жорстокі гоніння на християн, і просила привезти мощі якого-небудь мученика, щоб він став їхнім наставником і покровителем.

 Воніфатій на прощання, сміючись, запитав: «А що, господине, якщо я не знайду мощів, а сам постраждаю за Христа, чи приймеш ти моє тіло з честю?» Аглаїда поставилася серйозно до його слів і дорікнула йому за те, що він, вирушаючи у святу справу, дозволяє собі вільності. 

У деяких же версіях житія святого повідомляється, що Аглаїда, навпаки, розсміявшись, назвала Воніфатія п’яницею і грішником. А потім, уже серйозно додала: «Такими речами не жартують. Пам’ятай, ти збираєшся по святі мощі, на які ми з тобою навіть поглянути недостойні». Воніфатій замислився над її словами і весь час подорожі був зосередженим. Приїхавши до Кілікії, у місто Тарс, Воніфатій залишив у готелі своїх супутників і пішов на міську площу, де мучили християн. 

Вражений видовищем страшних катувань, бачачи просвітлені благодаттю Господньою обличчя святих мучеників, Воніфатій за покликом свого співчутливого серця кинувся до них, цілував їм ноги і просив святих молитов, щоб і йому сподобитися постраждати з ними. Тоді суддя запитав Воніфатія, хто він. Воніфатій відповів: «Я християнин», – а потім відмовився принести жертву ідолам. Його одразу віддали на муки: били так, що м’ясо відпадало від кісток, встромляли голки під нігті, врешті, влили в горло розплавлене олово, але силою Господньою він залишився неушкодженим. 

Люди, що оточували судилище, обурилися, вони почали кидати в суддю каміння, а потім кинулися до язичницького капища, щоб повалити ідолів. Наступного ранку, коли заворушення дещо вщухли, суддя розпорядився кинути святого мученика в котел із киплячою смолою, але і це не завдало страждальцю жодної шкоди: його окропив Ангел, що зійшов з небес, а смола вилилася з котла, спалахнула і обпекла самих мучителів. Тоді святого Воніфатія було засуджено до усічення мечем. З рани витекли кров і молоко; бачачи таке диво, близько 550 людей увірували в Христа. 

Тим часом супутники святого Воніфатія, марно прочекавши його два дні в готелі, почали його розшукувати, припускаючи, що він віддався легковажному проводженню часу. Спочатку пошуки були марними, але, врешті-решт, вони зустріли людину, яка була очевидцем мученицької смерті святого. Цей свідок і привів їх туди, де ще лежало обезголовлене тіло. Супутники святого Воніфатія зі сльозами просили у нього вибачення за неподобні думки про нього і, викупивши за великі гроші останки мученика, привезли їх до Рима. 

Напередодні їхнього прибуття Аглаїді уві сні з’явився Ангел і наказав їй приготуватися прийняти колишнього раба її, а тепер господаря і покровителя, співслужителя Ангелів. Аглаїда покликала кліриків, з великою шаною прийняла чесні мощі, а потім побудувала на місці його поховання храм в ім’я святого мученика і поклала там мощі, що прославилися безліччю чудес. Роздавши вбогим усе своє майно, вона пішла в монастир, де провела в покаянні вісімнадцять років і за життя отримала чудовий дар виганяти нечистих духів. Поховали святу біля могили мученика Воніфатія.

Святий Воніфатій, який перш ніж стати християнином, був рабом гріха, вважається небесним покровителем тих, хто бореться з гріхом пияцтва. Подвижнику благочестя і мученику Воніфатію моляться, щоб він допоміг позбутися диявольських підступів і стати господарем над своїми пожаданнями та пристрастями. 

Промислительно, що день пам’яті святого припадає на Новий рік – 1 січня, коли багато хто страждає від винопиття. На прикладі святих Воніфатія і Аглаїди ми бачимо, що люди часто віддаються різним вадам через те, що не знають, що порожнечу в душі можна по-справжньому заповнити лише вірою в Бога. 

Існує також інше пояснення, чому святий мученик Воніфатій вважається покровителем алкозалежних. Справа в тому, що цього ж дня, 1 січня, звершується пам’ять святителя Воніфатія Милостивого, єпископа Ферентійського. 

Єпархія у нього була бідна, єпископ не мав на своє харчування ніякого церковного майна, крім одного прибутку з виноградника, що належав Церкві. Святитель кілька разів чудесним чином примножував кількість вина, причому вино використовувалося ним не для пияцтва, а на добрі цілі. Тому йому і молилися для зцілення від гріха винопиття. З часом образи двох святих – святителя і мученика – стали змішуватися, і тепер обидва є покровителями всіх, хто має рішучість подолати згубну залежність.