Всеволод

Святий благовірний князь Всеволод, у Хрещенні Гавриїл, Псковський, онук Володимира Мономаха, народився і майже все життя прожив у Новгороді, де в 1088–1093 та 1095–1117 роках княжив його батько, святий благовірний князь Мстислав-Феодор Великий († 15 квітня 1132). У 1117 році, коли великий князь Володимир Мономах дав в уділ Мстиславу Білгород Київський, фактично зробивши його своїм співправителем, молодий Всеволод залишився намісником батька на Новгородському княжінні. Багато доброго зробив святий князь Всеволод для Новгорода. Зі святителем Нифонтом, архієпископом Новгородським (пам’ять 8 квітня), він спорудив безліч храмів, серед яких — собор великомученика Георгія в Юріївському монастирі та храм святого Іоанна Предтечі на Опоках, побудований на честь Ангела його сина-первістка Іоанна, який помер у немовлячому віці († 1128). В Уставі князь дарував пільгові грамоти собору Святої Софії та іншим церквам. Під час страшного голоду, рятуючи людей від загибелі, він витратив усю скарбницю. Князь Всеволод був доблесним воїном, переможно ходив на ямь (у 1123 р.) і на чудь, але ніколи не брався за меч заради користі та влади.

У 1132 році, після смерті святого великого князя Мстислава, Київський князь Ярополк Володимирович, дядько Всеволода, наслідуючи заповіт брата, перевів Всеволода до Переяслава Південного, що вважався старшим після Києва містом. Але молодші сини Мономаха — Юрій Долгорукий та Андрій Добрий, побоюючись, що Ярополк зробить Всеволода своїм спадкоємцем, виступили проти племінника. Не бажаючи міжусобиць, святий князь повернувся до Новгорода, але його прийняли з невдоволенням. Новгородці вважали, що князь був «вигодований» ними і не повинен був їх покидати. «Ходив Всеволод у Русь, у Переяслав, — зазначив новгородський літописець, — а цілував хрест новгородцям, сказавши: „хочу у вас померти“». Прагнучи відновити добрі стосунки з новгородцями, князь у 1133 році здійснив новий переможний похід на чудь і приєднав до новгородських володінь Юр’єв. Але важкий зимовий похід 1135–1136 років на Суздаль закінчився невдачею. Свавільні новгородці не врозумилися Божою карою і не могли пробачити поразку своєму князеві. Віче вирішило призвати князя з ворожого Мономаховичам роду Ольговичів, а святого Всеволода засудило на вигнання: «вигнання перетерпів єси від своїх», — співається в тропарі святому. Півтора місяця князя з сім’єю, як злочинця, тримали під вартою на архієрейському дворі, а коли прибув князь Святослав Ольгович, «пустиша з міста».

Всеволод знову пішов до Києва, і дядько Ярополк дав йому у володіння Вишгородську волость під Києвом, де в Х столітті, у роки правління свого сина Святослава, жила свята рівноапостольна велика княгиня Російська Ольга (пам’ять 11 липня). Ольга, «градів Києва і Пскова досконала красо», захистила свого несправедливо скривдженого нащадка: наступного, 1137 року жителі Пскова, які пам’ятали походи новгородсько-псковського війська під проводом князя, призвали його на псковське княжіння, на батьківщину рівноапостольної Ольги. Це був перший Псковський князь, обраний з волі самих псковичів. Славним діянням святого благовірного князя Всеволода-Гавриила у Пскові було будівництво першого кам’яного храму в Ім’я Живоначальної Трійці на місці дерев’яного, часів рівноапостольної Ольги. На іконах святого часто зображують, як він тримає в руці храм «з однією банею — Свята Трійця». Лише рік княжив у Пскові святий Всеволод — 11 лютого 1138 року він упокоївся, проживши 46 років. Весь Псков зібрався на поховання улюбленого князя, не було чути церковного співу від народного плачу. Новгородці, схаменувшись, прислали протопопа з Софійського собору, щоб забрати до Новгорода його святе тіло, але князь відвернувся від Новгорода, і рака не рушила з місця. Гірко плакали новгородці, каючись у невдячності, і благали дарувати їм хоч малу частку святого праху «на утвердження граду». За їхніми молитвами відпав ніготь від руки святого.

Псковичі поклали святого Всеволода в храмі святого великомученика Димитрія. Поруч із гробом поставили бойову зброю князя — щит і меч, що мав форму хреста, з написом латиною: «Честь мою нікому не віддам». Ніколи не порушувався глибокий духовний зв’язок міста святої рівноапостольної Ольги зі святим князем: він назавжди залишився псковським чудотворцем. Під час облоги Пскова Стефаном Баторієм у 1581 році, коли вже була зруйнована фортечна стіна і поляки були готові увірватися в місто, з Троїцького собору з хресною ходою принесли на місце битви святі мощі князя Всеволода, і ворог відступив. При явленні чудотворної Псково-Покровської ікони (пам’ять 1 жовтня) святий благовірний князь Всеволод-Гавриил був серед небесних захисників Пскова.

Віднайдення мощей відбулося 27 листопада 1192 року, коли мощі святого князя Всеволода були перенесені в Троїцький собор, у якому було освячено на його честь приділ. 22 квітня 1834 року, у перший день Великодня, святі мощі були урочисто перенесені в головний храм собору. Російська Церква славить святого Всеволода як сповідника, «що перетерпів вигнання від своїх», а Господь прославив його як вірного раба Свого чудовими зціленнями, що звершувалися біля його гробу. Хоча князь жив у Пскові лише один рік, проте залишив по собі глибоку пам’ять. У всіх важких обставинах життя псковичі вдавалися до допомоги свого святого князя. Під час облоги Пскова Стефаном Баторієм для підбадьорення захисників міста приносили в їхні лави з собору Святої Трійці ікону, що зображує благовірного князя Всеволода-Гавриила, і натхненні захисники Пскова мужньо відбивали приступи польського війська.