Іоанн

Апостол Іоан був особливо люблений Спасителем за жертовну любов і дівочу чистоту. Після свого покликання апостол не розлучався з Господом і був одним із трьох учнів, яких Він особливо наблизив до Себе. Святий Іоан Богослов був присутній при воскресінні Господом дочки Іаїра і був свідком Преображення Господнього на Фаворі. Під час Тайної Вечері він возлежав поруч із Господом і за знаком апостола Петра, припавши до грудей Спасителя, запитав про ім'я зрадника. Апостол Іоан слідував за Господом, коли Його, зв'язаного, вели з Гефсиманського саду на суд беззаконних первосвящеників Анни та Каіафи; він же перебував у дворі архієрейському під час допитів свого Божественного Вчителя і невідступно йшов за Ним по Хресній дорозі, скорблячи всім серцем. Біля підніжжя Хреста він плакав разом із Божою Матір'ю і почув звернені до Неї з висоти Хреста слова Розп'ятого Господа: "Жоно, ось син Твій", і до нього: "Ось Мати твоя" (Ін. 19:26-27). З того часу апостол Іоан, як люблячий син, піклувався про Пресвяту Діву Марію і служив Їй до Її Успіння, нікуди не відлучаючись із Єрусалима.

Після Успіння Божої Матері апостол Іоан, за жеребом, що йому випав, вирушив до Ефеса та інших малоазійських міст для проповіді Євангелія, взявши з собою свого учня Прохора. Вони вирушили в дорогу на кораблі, який потонув під час сильної бурі. Усі подорожні були викинуті на сушу, тільки апостол Іоан залишився в морській безодні. Прохор гірко ридав, втративши свого духовного отця і наставника, і пішов до Ефеса один. На 40-й день шляху він стояв на березі моря і побачив, що хвиля викинула на берег людину. Підійшовши до неї, він упізнав апостола Іоана, якого Господь зберігав живим 40 днів у морській глибині. Вчитель і учень вирушили до Ефеса, де апостол Іоан безперестанно проповідував язичникам про Христа. Його проповідь супроводжувалася численними і великими чудесами, так що кількість віруючих зростала з кожним днем.

У цей час почалося гоніння на християн імператора Нерона. Апостола Іоана відвели на суд до Рима. За сповідання віри в Господа Ісуса Христа апостол Іоан був засуджений до смерті, але Господь зберіг Свого обранця. Апостол випив запропоновану йому чашу зі смертельною отрутою і залишився живим, потім вийшов неушкодженим із казана з киплячою олією, в який був вкинутий за наказом мучителя. Після цього апостола Іоана заслали в ув'язнення на острів Патмос, де він прожив багато років. Дорогою до місця заслання апостол Іоан вчинив багато чудес. На острові Патмос проповідь, що супроводжувалася чудесами, привернула до нього всіх жителів острова, яких апостол Іоан просвітив світлом Євангелія. Він вигнав численних бісів з ідольських капищ і зцілив велику безліч хворих.

Волхви різними бісівськими оманами чинили великий опір проповіді святого апостола. Особливо страхав усіх надмірний волхв Кінопс, який хвалився тим, що доведе до загибелі апостола. Але великий Іоан — Син Грому, як іменував його Сам Господь, силою благодаті Божої, що діяла через нього, зруйнував усі бісівські хитрощі, на які сподівався Кінопс, і гордий волхв безславно загинув у морській безодні.

Апостол Іоан віддалився зі своїм учнем Прохором на пустинну гору, де наклав на себе триденний піст. Під час молитви апостола гора затряслася, загримів грім. Прохор у страху впав на землю. Апостол Іоан підняв його і наказав записувати те, що він буде говорити. "Я є Альфа і Омега, початок і кінець, говорить Господь, Який є і був і гряде, Вседержитель" (Одкр. 1:8), — звіщав Дух Божий через святого апостола. Так близько 67 року була написана Книга Одкровення (Апокаліпсис) святого апостола Іоана Богослова. У цій книзі розкриті таємниці доль Церкви і кінця світу.

Після тривалого заслання апостол Іоан отримав свободу і повернувся до Ефеса, де продовжував свою діяльність, навчаючи християн остерігатися лжеучителів та їхніх лжевчень. Близько 95 року апостол Іоан написав в Ефесі Євангеліє. Він закликав усіх християн любити Господа і одне одного і цим виконати заповіді Христові. Апостолом любові іменує Церква святого Іоана, бо він постійно вчив, що без любові людина не може наблизитися до Бога. У трьох посланнях, написаних апостолом Іоаном, говориться про значення любові до Бога і ближніх.

Вже у глибокій старості, дізнавшись про юнака, який збився зі шляху істинного і став ватажком зграї розбійників, апостол Іоан пішов шукати його в пустелю. Побачивши святого старця, винний став ховатися, але апостол побіг за ним і благав його зупинитися, обіцяючи гріх юнака взяти на себе, аби тільки той покаявся і не губив своєї душі. Зворушений теплотою любові святого старця, юнак справді покаявся і виправив своє життя.

Святий апостол Іоан спочив у віці понад сто років. Він набагато пережив усіх інших очевидців Господа, довго залишаючись єдиним живим свідком земного шляху Спасителя. Коли настав час відходу апостола Іоана до Бога, він віддалився за межі Ефеса з сімома своїми учнями і звелів приготувати для себе в землі хрестоподібну могилу, в яку ліг, сказавши учням, щоб вони засипали його землею. Учні з плачем цілували свого улюбленого наставника, але, не наважуючись не послухатися, виконали його веління. Вони закрили обличчя святого хусткою і закопали могилу. Дізнавшись про це, інші учні апостола прийшли до місця його поховання і розкопали могилу, але нічого в ній не знайшли. Кожного року з могили святого апостола Іоана 8 травня виступав тонкий порох, який віруючі збирали і зцілялися ним від хвороб. Тому Церква святкує пам'ять святого апостола Іоана Богослова ще й 8 травня.

Господь дав Своєму улюбленому учневі Іоану і його брату ім'я "Синів Грому" — вісника страхітливого у своїй очисній силі небесного вогню. Цим самим Спаситель вказував на полум'яний, вогненний, жертовний характер християнської любові, проповідником якої був апостол Іоан Богослов. Орел — символ високого ширяння богословської думки — іконографічний знак євангеліста Іоана Богослова. Найменування Богослова Свята Церква дала з учнів Христових тільки святому Іоану, тайнозрителю Доль Божих.