Іоанн

Преподобний Іоанн народився у столиці Візантії — Константинополі, у першій половині V століття. Він був наймолодшим із трьох синів знатного сенатора Євтропія, що дало йому можливість отримати найкращу освіту.

З дитинства Іоанн був прикладом благочестя: любив богослужіння й читання церковних книг. У дванадцять років він зустрів старця‑монаха з монастиря Неусипаючих, який розповів йому про ангельське життя чернецтва. Слова старця так глибоко запали в серце юнака, що він вирішив піти за ним.

Під приводом занять із учителем Іоанн попросив у батьків Євангеліє, прикрашене золотом і коштовним камінням, яке завжди носив із собою. Коли старець повертався зі Святої Землі, Іоанн таємно залишив батьківський дім і пішов із ним у монастир Неусипаючих. Там він був пострижений у монахи, незважаючи на юний вік.

Подвижництво і випробування

Юний монах віддався суворим подвигам: три роки він харчувався лише раз на тиждень — у неділю після Причастя. Його тіло так виснажилося, що ніхто не міг упізнати в ньому юного аристократа.

Але ворог людського роду почав спокушати його думками про батьків. З благословення духовника Іоанн повернувся додому, щоб вести боротьбу з цими помислами. По дорозі він обмінявся одягом із жебраком і прийшов до батьківського дому в лахмітті. Слуги, не впізнавши його, поселили біля дому в убогій хижі — «кущі», звідки й походить його прозвання Кущник.

Три роки він жив у цьому затворі, терплячи насмішки й зневагу, але укріплюючи себе постом і молитвою. Одного разу йому явився Сам Господь і сказав, що він переміг диявольські спокуси, і сповістив про близьку кончину.

Кончина і прославлення

Перед смертю Іоанн попросив господиню дому відвідати його. Він подякував їй за милосердя й подарував те саме Євангеліє, яке колись отримав від батьків. Побачивши книгу, батьки впізнали в жебракові свого сина.

Через три дні преподобний відійшов до Господа. Його поховали в убогому одязі на місці хижі. Батьки збудували над могилою храм і странноприїмний дім.

Почитання святого Іоанна почалося одразу після його смерті. У 468 році ця церква згадується під час пожежі в Константинополі.

Під час хрестових походів мощі святого були перевезені до Риму, а чесна глава — до французького міста Безансон. Сьогодні частини мощей святого Іоанна зберігаються на Криті, в Греції, на Афоні, на Кіпрі та в монастирі святого Миколая у Форт‑Майєрсі (США).

Цікаво, що в інших християнських традиціях його називають Іоанном Бідним або Іоанном із Золотим Євангелієм.