Греко-католицькі святині, зведені українцями після проведення акції «Вісла», з плином часу перетворилися на духовний прихисток для нової хвилі наших громадян, котрі через повномасштабне вторгнення були змушені залишити Батьківщину. На сьогодні Церква на території Польщі далі підтримує постраждалих від бойових дій і водночас закликає уникати маніпуляцій, не дозволяючи ворожнечі визначати характер стосунків між двома сусідствами.
Про це в інтерв’ю для українського підрозділу Радіо Ватикану — Vatican News розповів владика Маріуш Дмитерко, єпископ-помічник Вроцлавсько-Кошалінської єпархії УГКЦ у Польщі, який нещодавно відсвяткував першу річницю своєї єпископської хіротонії. Інформацію про це оприлюднив Департамент інформації УГКЦ.
Минуле Вроцлавсько-Кошалінської єпархії нерозривно пов'язане з українським населенням, яке було депортоване в ході операції «Вісла» у 1947 році. Виселенців спрямували на північні й західні польські землях, де робилися спроби поступового стирання як греко-католицького віросповідання, так і української ідентичності.
Владика Маріуш підкреслює, що саме незламність колишніх поколінь допомогла вберегти церковне життя. Попри тиск комуністичних спецслужб, відсутність власних організаційних структур та постійну тривогу, віряни гуртувалися навколо релігійних громад, формували осередки душпастирства та зводили храми.
«Я постійно порівцьоваю це з досвідом ізраїльтян у вавилонській неволі: „Як нам на чужині Господніх пісень співати?“. Наші вимушені переселенці теж могли б задатися питанням: „Як нам на чужині прославляти Бога?“. Проте, незважаючи на перешкоди, вони закладали перші станиці, парафії та осередки підтримки», — ділиться єпископ.
Починаючи з 2014 року, а особливо після 24 лютого 2022 року, карта душпастирського служіння УГКЦ у Польщі зазнала значних трансформацій. Тільки у Вроцлавсько-Кошалінській єпархії з 2014 року з'явилося понад 50 нових душпастирських осередків. Свіжа хвиля українців знайшла розраду в церквах, які колись збудували їхні попередники.
«Храми, зведені минулими поколіннями, стали справжнім духовним домом для нових біженців, де вони мають змогу молитися рідною мовою», — зазначив священнослужитель.
Там, де українська діаспора ще не має власних культових споруд, підтримку надає Римо-Католицька Церква в Польщі. Місцеві єпископи та настоятелі відчиняють двері костелів для проведення богослужінь.
«Я висловлюю щиру вдячність усім польським вірянам-католикам, які розкрили свої серця й храми. Велика подяка всій Римо-Католицькій Церкві в Польщі за таку гостинність та готовність задовольняти наші духовні потреби», — додав єпископ.
На думку владики Маріуша, вкрай важливо зберігати розсудливість у медійному просторі, де поодинокі конфліктні ситуації можуть сформувати хибну думку про загальну ворожість між поляками та українцями.
«Перше, про що хочу попросити українських братів і сестер: слухаючи новини про події в Польщі, не втрачайте довіри до поляків. Інформація в медіа найчастіше стосується окремих крайніх випадків, усяке буває, точно так само, як і в нашій країні», — акцентував владика.
Він нагадав про перші тижні повномасштабної війни, коли польський кордон був повністю відкритим, а мільйони людей знайшли там прихисток і допомогу.
Ця взаємна підтримка, як зауважив єпископ, триває й надалі. Українці працюють у Польщі в найрізноманітніших галузях, а повсякденна співпраця між нашими народами не припиняється.
«Головне — не дати пропагандистським наративам досягти мети, не дозволити маніпуляціям опанувати нас. Не піддаваймося демонам ненависті! Люди бувають різними, але не варто узагальнювати й стверджувати, що всі поляки налаштовані вороже. Це хибне твердження», — наголосив владика Маріуш.
Одним із найскладніших випробувань для Церкви надалі залишається допомога тим, хто травмований війною.
Духовна та психологічна підтримка постраждалих
Йдеться не лише про фізичні каліцтва військових, але й про глибокі моральні, психологічні та духовні наслідки трагедії. Втрата близьких, поранення, знищене житло чи перманентний страх породжують складні питання про віру та причини страждань.
«В Україні вже п’ятий рік триває жах, який приносить лише руїни та сльози. Бойові дії зачіпають не лише передову, під ударами опиняються мирні мешканці: лікарні, школи, дитсадки та гуманітарні склади. У таких умовах нашим вірянам вкрай необхідно нести світло, надію та слово Боже», — запевнив єпископ.
Він підкреслив, що завдання Церкви — підтримувати віру людей і водночас допомагати їм чітко розрізняти джерело зла.
«Джерелом цієї війни є не Бог, а люди, які обрали шлях зла. Це зло присутнє у світі, але воно має стати для всіх нас пересторогою: ніколи не діяти за законами зла, натомість перемагати його добрими вчинками та бути справжніми миротворцями».