Протистояння України та Росії насправді є зіткненням двох абсолютно протилежних суспільних моделей. Про це заявив Предстоятель Української Греко-Католицької Церкви Патріарх Святослав під час інтерв'ю для італійського медіа Il Foglio. Повний переклад цієї бесіди згодом оприлюднив Департамент інформації УГКЦ.
Суть цивілізаційного конфлікту
За словами духовного лідера, український соціум побудований за принципом мережі — це взаємодопомога, солідарність, інформаційні зв'язки та активне громадянське суспільство. Українці діють спільно та постійно взаємодіють один з одним. Натомість держава-агресорка є жорсткою вертикальною структурою, сформованою всупереч громадянській ініціативі. На чолі цієї авторитарної піраміди перебуває злочинна клептократична верхівка, яка намагається відродити радянські стандарти управління. Через політичну апатію росіян, викликану зневірою у будь-які зміни, ця жорстка система зіткнулася з гнучкою українською мережею, що робить перемогу РФ неможливою.
Кожна із цих соціальних систем має власні сильні та слабкі сторони, підкреслив Патріарх Святослав.
Він зазначив, що українську мережу доводиться безперервно відновлювати через руйнівні наслідки війни. Кожна трагедія на фронті чи загибель мирних громадян на українських землях обривають певні зв'язки. У цьому процесі ключову роль відіграють релігійні громади, які опікуються людськими взаєминами, загоюють воєнні травми та зшивають суспільну тканину наново.
Державні інституції та криза піраміди
Патріарх також зауважив, що попри труднощі зі створенням міцних державних інститутів в Україні регулярно відбувається цивілізована ротація влади, яка ґрунтується саме на міцному фундаменті громадянського суспільства.
Ситуація в РФ виглядає інакше, проте ця авторитарна вертикаль уже тріщить по швах. Руйнуючись на кшталт велетенського колоса, вона стає ще агресивнішою та смертоноснішою, сприймаючи всю планету через призму концепції "обложеної фортеці".
Така централізована система відзначається надзвичайною жорсткістю та непрозорістю. Коли російський лідер особисто керує тактичними рішеннями на рівні окремих сіл, це повністю нівелює ролі інших командирів, включаючи військове керівництво, позбавляючи їх права ухвалювати рішення.
Мережева ж модель українського суспільства стає все більш динамічною, адаптивною та розвивається завдяки взаємовиручці, приватній ініціативі, солідарності та глибокій повазі до людської особистості.
Екзистенційна боротьба та міжнародна підтримка
Оцінюючи цю двосторонню конфронтацію, можна зрозуміти характер українського опору. Це реакція травмованого суспільства на зовнішню агресію. Війна завдає не лише фізичних руйнувань мережі, а й глибоких душевних ран, тому для українців це екзистенційна битва. Поразка мережі перед обличчям агресивної піраміди призведе до повторення трагедій минулого, зокрема Голодомору — геноциду, коли від штучного голоду загинуло понад 6 мільйонів українців.
Саме тому український народ мусить захищатися. Цьому сприяє потужна транскордонна мережа: глобальна спільнота, що налічує 60 мільйонів українців по всьому світу, які об'єдналися задля взаємопідтримки та захисту своєї Батьківщини, підсумував Патріарх Святослав.