З моменту захоплення Кримського півострова Москва почала жорстко підпорядковувати собі місцеві мусульманські громади, одночасно розгорнувши тиск на незалежні релігійні об'єднання та кримських татар. Як зазначають у правозахисній ініціативі КримSOS, іслам на окупованих територіях фактично став інструментом управління з боку держави, а загальна кількість мешканців півострова, несправедливо звинувачених у зв'язках із «Хізб ут-Тахрір», уже перетнула позначку в сто осіб.
Про це інформує громадська кампанія КримSOS.
Протягом років окупації на території Криму звели понад 30 нових мечетей. Особливою подією стало урочисте відкриття Соборної мечеті в Сімферополі, яка є головним показовим об'єктом підконтрольного Кремлю Духовного управління мусульман Криму. На перший погляд може здатися, що Москва приділяє ісламу надзвичайну увагу та турботу. Проте, як підкреслюють у КримSOS, достатньо зазирнути в деталі будь-якої кримінальної справи проти кримськотатарських вірян чи політичних бранців, щоб цей показний фасад повністю зруйнувався.
Докази репресивної політики від КримSOS
Восени 2024 року так званий «Верховний суд Криму» ухвалив рішення про ліквідацію незалежної мусульманської громади «Алушта», яка законно функціонувала біля мечеті Юхари-Джамі ще з 1990-х років. Формальною підставою для розправи стало те, що організація вчасно не виключила зі своїх лав ексголову Ленура Халілова. Його незаконно схопили ще у 2019 році, а у 2021-му засудили на 18 років ув'язнення спільно з Русланом Месутовим за нібито причетність до «Хізб ут-Тахрір».
Ранкові обшуки із підкиданням забороненої в РФ літератури, заангажовані свідки, повністю сфабриковані обвинувачення та суворі вироки, що руйнувують людські долі — така реальність сучасного півострова.
Правозахисники наголошують, що сьогодні чималу частину політв'язнів на окупованій території становлять саме кримські татари.
Згідно з інформацією Кримськотатарського ресурсного центру (КРЦ), на грудень 2025 року в Криму налічувалося 486 незаконно ув'язнених та переслідуваних у межах кримінальних проваджень, серед яких 272 — кримські татари. Загалом за період з 2017 по 2025 рік КРЦ зафіксував 10 727 випадків порушення прав людини в регіоні, причому 7 166 з них спрямовані проти корінного народу.
«Виходить, що в окупованому Криму іслам має двоє облич, і обидва належать одній владі: одне позує перед камерами на відкритті нової мечеті, друге в цей самий час підписує вирок на 18 років буцімто за молитву не в тій громаді», — йдеться в офіційній заяві організації.
Підпорядкування ДУМК кремлівському режиму
Одразу після захоплення півострова у 2014 році російська влада почала стрімко брати під контроль місцевих мусульман. Духовне управління мусульман Криму на чолі з муфтієм Еміралі Аблаєвим (обраним ще в 1999 році) пройшло перереєстрацію за законами РФ та отримало нову назву — Централізована релігійна організація Духовне управління мусульман Республіки Крим та м. Севастополь (ЦРО ДУМКС).
Цей процес був не просто бюрократичною формальністю, а повною трансформацією суті інституту. ДУМКС перетворилося на зручний для Кремля орган, який підтримує дії окупантів. Сам муфтій Аблаєв пішов на відкриту співпрацю з новою владою, за що згодом отримав медаль «За доблестный труд» та орден «За верность долгу» за внесок у «возз'єднання Криму з росією».
Після такої процедури всі офіційні мечеті опинилися в руках лояльних до Москви людей, а фактично — під пильним наглядом ФСБ. Це призвело до повної монополізації релігійного життя: віра перестала бути особистою справою кожного та перетворилася на об'єкт державного нагляду.
Справа «Хізб ут-Тахрір»: початок масових переслідувань
23 січня 2015 року в передмістя Севастополя нагрянули силовики з масовими обшуками до домівки кримських татар. Того дня без жодних законних підстав затримали трьох мешканців: Руслана Зейтуллаєва, Нурі Прімова та Рустема Ваїтова. У квітні того ж року до них долучився четвертий підозрюваний — Ферат Сайфуллаєв. Так було сформовано «Першу Севастопольську групу Хізб ут-Тахрір», яка започаткувала довгий ланцюжок подібних репресій у Криму.
Зейтуллаєву закинули «організацію» діяльності осередку (ч. 1 ст. 205.5 КК РФ), а іншим трьом — «участь» у ньому (ч. 2 тієї ж статті).
Восени 2016 року суд у російському Ростові-на-Дону оголосив вирок: Прімов, Ваїтов і Сайфуллаєв отримали по 5 років колонії та звільнилися у 2020 році. Зейтуллаєву спочатку дали 7 років, проте згодом строк двічі збільшували — спершу до 12, а згодом і до 15 років тюрми.
Цей перший судовий процес перетворився на готову лекалу для наступних справ. Починаючи з 2016 року, силовики регулярно влаштовують хвилі арештів та обшуків за звинуваченнями у причетності до «Хізб ут-Тахрір». Зазвичай такі каральні заходи проходять двічі на рік, а піковий показник зафіксували у 2019-му, коли за один рік схопили 35 кримських татар.
У 2016 році почав діяти скандальний «пакет Ярової», який удвічі збільшив мінімальні терміни покарання за цією статтею — з 5-10 до 10-20 років позбавлення волі. Після 2017 року фігурантам майже перестали давати менш як 11 років ув'язнення. Географія відбування покарання також змінилася: якщо перших засуджених етапували до європейської частини Росії, то пізніших — аж у Сибір та на Далекий Схід (зокрема, Різу Ізетова та Руслана Месутова).
Фундаментом для обвинувачень зазвичай слугують свідчення анонімних свідків та сумнівні експертизи від людей без базових знань ісламу. Після винесення вироків ув'язнених систематично позбавляють необхідної медичної допомоги та кидають до штрафних ізоляторів, попри наявність важких хвороб у таких людей, як Амет Сулейманов, Тофік Абдулгазієв чи Олександр Сізіков, які за російським же законодавством унеможливлюють тримання під вартою.
Показовим є й вибірковий характер таких репресій. У 2016 році муфтій Аблаєв поскаржився на «Хізб ут-Тахрір» та «таврійський муфтіят» через нібито зрив святкувань закінчення священного місяця Рамадан. Одразу після цього пікотом прокотилася хвиля обшуків серед мусульман, пов'язаних із «Хізб ут-Тахрір». Водночас прихильників «таврійського муфтіяту» чіпати не стали через їхню відкриту проросійську орієнтацію, про що зазначалося в аналітичних матеріалах руху «ЧЕСНО».
Юридичним підґрунтям для цієї репресивної машини є рішення Верховного суду РФ від 2003 року про визнання «Хізб ут-Тахрір» терористичною структурою. Оскільки з 2014 року Москва незаконно поширює власне законодавство на територію півострова, ця заборона автоматично поширилася і на Крим. Примітно, що оригінальний документ 2003 року не містить жодних вагомих аргументів на користь терористичної кваліфікації організації.
На сьогодні кількість кримчан, яких окупанти звинуватили у зв'язках із «Хізб ут-Тахрір», перевищує сто осіб. За винятком лише двох людей, усі вони є кримськими татарами. Так за перші роки окупації остаточно сформувався головний принцип нової релігійної політики у регіоні: людей карають не за віру, а виключно за відсутність політичної лояльності.
«Сьогодні в російських тюрмах, під ярликом „терористів“, відбувають покарання багатодітні батьки й матері, правозахисники, активісти, журналісти — звичайні люди, чия єдина „провина“ полягала в тому, що вони не відвернулися, коли поруч несправедливо забирали інших. Вони залишились людьми там, де від них вимагали мовчання, і за цю впертість платять свободою», — підсумовують у КримSOS.