Православні віряни щороку 19 січня відзначають свято Хрещення Господнього, яке також має назву Богоявлення. У цей день Церква вшановує євангельську подію, коли пророк Іоанн Предтеча звершив таїнство хрещення над Господом Іісусом Христом у водах річки Йордан.
Значення та походження назви свята
Свято Хрещення Господа Бога і Спаса нашого Іісуса Христа нерозривно пов'язане з розповідями всіх чотирьох євангелістів про занурення Спасителя у річку Йордан. Здійснював це пророк Іоанн Предтеча, котрого також іменують Хрестителем.
Друге найменування — Богоявлення — свято отримало завдяки дивовижному явищу, що супроводжувало хрещення. На Іісуса з небес спустився Святий Дух у вигляді голуба, а з висоти пролунав голос Бога-Отця. Про це свідчить євангерист Лука: «Розкрилося небо, і Дух Святий зійшов на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав!» (Лк. 3: 21-22).
Хрещення Господнє належить до дванадесятих свят. Дванадесятими іменуються найважливіші церковні дати, тісно пов'язані з земним шляхом Іісуса Христа та Богородиці. Вони поділяються на Господські та Богородичні, і Богоявлення є саме Господнім святом.
Коли відзначається Хрещення Господнє
За новим стилем Православна Церква святкує Хрещення Господнє 19 січня (що відповідає 6 січня за старим стилем).
Богоявлення супроводжується 4 днями передсвята та 8 днями віддання свята. Передсвято — це період перед урочистістю, під час якого в богослужіннях починають звучати спеціальні молитви. Віддання ж свята припадає на 27 січня за новим стилем і завершує святковий період особливо урочистим богослужінням.
Євангельські події Хрещення
Пройшовши через час мандрів і посту в пустелі, пророк Іоанн Предтеча прибув до річки Йордан, де іудеї здавна виконували релігійні омивання. Там він закликав людей до покаяння та хрещення на відпущення гріхів. Хоча це ще не було Таїнством Хрещення у сучасному розумінні, воно стало його прообразом.
Довіряючи пророку, безліч народу приймала омивання в Йордані. Одного дня до берега підійшов тридцятирічний Іісус Христос і попросив Іоанна охрестити Його. Здивований пророк спочатку заперечував: «Мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі йти до мене?». Проте Христос відповів, що «годиться нам виповнити усю правду». Під час самого обряду розчинилося небо, звідки у вигляді голуба зійшов Святий Дух і пролунав глас: «Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав!» (Лк. 3: 21-22).
Ця подія стала першим явленням Христа ізраїльському народу. Саме після Богоявлення до Нього приєдналися перші учні — апостоли Андрій, Симон (Петро), Филип та Нафанаїл.
Євангелісти Матвій та Лука зазначають, що одразу після цього Спаситель вирушив до пустелі. Там Він протягом сорока днів постив і готувався до своєї місії, нічого не ївши та зазнаючи спокус від диявола, проте залишився непохитним (Лк. 4: 2).
Історія встановлення свята
Шанування Хрещення Господнього бере початок ще з апостольських часів, про що згадується у відповідних Правилах. Спочатку Різдво Христове та Хрещення об'єднувалися в одне спільне свято під назвою Богоявлення.
Лише наприкінці IV століття Хрещення оформилося як самостійне свято. Проте й донині збереглися відгомони їхньої колишньої єдності, наприклад, наявність Навечір'я (Святвечора) зі суворим постом та особливими традиціями в обох святах.
У ранньохристиянську епоху в день Богоявлення масово хрещили нових членів Церкви (оглашених), тому свято також називали «днем Просвітництва» або «святими Світлом», підкреслюючи очищувальну та просвітницьку силу Таїнства. Традиція освячувати воду у водоймах існує з тих же давніх часів.
Особливості іконографії свята
На найдавніших християнських іконах Водохреща Спаситель зображувався юним і безбородих; пізніше утвердився образ дорослого чоловіка.
Починаючи з VI–VII століть, на іконах з'являються постаті ангелів, зазвичай їх три, і вони стоять на протилежному від Іоанна Предтечі березі Йордану. Як нагадування про диво Богоявлення, у верхній частині ікони зображують небесний сегмент, з якого променями світла сходить Святий Дух у вигляді голуба.
Незмінними центральними постатями залишаються Христос та Іоанн Хреститель, який правою рукою торкається голови Спасителя, тоді як сам Іісус зображений із піднятою в благословенні десницею.
Богослужіння на Хрещення Господнє
Під час богослужінь у день свята духовенство вдягає білі ризи. Центральною подією є освячення води, яке здійснюється двічі: напередодні, 18 січня, під час Водохресного святвечора (Чином Великого освячення води, або Великою агіасмою), та безпосередньо в день свята, 19 січня.
Перша традиція пов'язана з давньою практикою хрещення оглашених, а друга — зі звичаєм палестинських християн вирушати на річку Йордан до місця хрещення Спасителя.
Тропар, кондак та величання свята
Тропар Хрещення Господнього (глас 1):
Коли Ти, Господи, хрестився в Йордані, вилося поклоніння Пресвятій Трійці, бо голос Отця свідчив про Тебе, називаючи Тебе улюбленим Сином, і Дух, що з’явився у вигляді голуба, підтвердив істинність цього слова. Христе Боже, що з’явився і просвітив світ, слава Тобі!
Кондак Хрещення Господнього (глас 4):
З’явився Ти нині всьому світу; і Твій світ, Господи, закарбувався на нас, свідомо оспівують Тебе: «Ти прийшов і з’явився, Світло неприступне!»
Величання:
Прославляем Тебя, Христе, Податель жизни, за то, что Ты ныне для нас крестился плотию от Иоанна в водах Иордана.
Свята вода та традиції Водохресного Святвечора
Водохресну воду прийнято берегти протягом усього року і споживати натщесерце з молитвою.
Напередодні свята, 18 січня, віряни дотримуються суворого посту. Головною традиційною стравою цього вечора є сочиво, яке готують із круп (пшениці чи рису), меду та родзинок.
Як зазначав святитель Феофан Затворник у своїх роздумах на день Богоявлення, свято отримало свою назву тому, що в ньому явила себе Пресвята Трійця: Отець — голосом, Син — втіленням і хрещенням, Дух Святий — зішестям у вигляді голуба. Усі християнські таїнства сяють тут божественним світлом, нагадуючи, що справжнє спасіння можливе лише через Господа Іісуса Христа за благодаттю Святого Духа.