Двадцять восьмого жовтня віряни візантійського обряду вшановують пам'ять святих мучеників Терентія, його дружини Неоніли та їхніх дітей: Савила, Фота, Теодула, Вила (у деяких джерелах — Вилу), Єракса, Нита й Євникії, які прийняли мученицьку смерть за віру в Христа.
Хоча достовірних історичних свідчень про цих страждальців збереглося небагато, їх варто пам'ятати як унікальний приклад родинної християнської любові в літургійному календарі, де зазвичай переважають образи ченців. Ця сім'я постраждала під час масових гонінь на християн за часів імператора Деція.
Церковні тексти цього дня змальовують родину у вигляді небесних світил: Терентій символізує сонце, Неоніла — місяць, а їхні діти — яскраві зорі, що сяють завдяки батьківському прикладу. У каноні Утрені (пісня 3) зазначено: «Як сонце з многосяйним місяцем, поєднавшись славний Терентій з Неонілою, породив зір семичисельний лик — мучеників Христових».
Відданість Христу не залишилася непоміченою владою, і незабаром усю дев'ятку заарештували. Богослужбові піснеспіви підкреслюють жертовність їхнього подвигу, який єднається з жертвою самого Христа, називаючи їх «стовпами благочестя та приношеннями пречистими».
Кожен епізод тортур у текстах служби постає як тріумф над жорстокістю і темнотою язичництва. Зокрема, у каноні Утрені згадується, як страждання і тілесні муки Терентія та інших членів родини зруйнували оману гонителів і принесли їм вічну славу.
Окремі хвалебні рядки присвячені як усій родині разом, так і кожному дитяцю окремо. Наприклад, про Савила відомо, що мучителі викололи йому очі, проте не змогли засліпити його духовний зір, за що церква величає його «сином дня».
Особливу увагу звертають на діву Євникію, чия перемога над спокусником протиставляється гріхопадінню праматері Єви. Її мученицький шлях порівнюється зі стрімким злетом на крилах до Небесного Царства.
У житії та службах на честь Терентія і Неоніли простежуються паралелі з біблійними сюжетами. Подібно до пророка Даниїла, хижі звірі не чіпали їх, а у вогняній печі вони вижили так само, як колись Ананія, Азарія і Мисаїл.
Зрештою, всю родину стратили мечем, проте і після смерті їхні мощі випромінювали зцілення. Кондак свята закликає вірян збиратися разом, аби через благодать Святого Духа, яку отримали мученики, отримати зцілення душевних і тілесних хвороб.
Усі ці чудеса, згідно з церковними текстами 28 жовтня, є проявом незгасної Божої сили, яка провела мучеників крізь безодню страждань до тихої пристані Вишнього Царства.
Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.
##DONATE_TEXT_BLOCK##