Тринадцятого вересня християни вшановують пам'ять святого Корнилія. У візантійській традиції він відомий як священномученик, тоді як лютерани шанують його як святого воїна. Римо-Католицька Церква спирається на позабіблійні перекази про його життя, визнає його єпископом та встановила день його вшанування на 2 лютого.
Сотник Корнилій знайомий нам із Книги Діянь апостолів. У часи, коли апостол Петро гостював у Яффі в будинку Симона-гарбаря, сотник Корнилій, який служив в італійському полку в Кесарії, побачив видіння Божого ангела. Цей чоловік за походженням був поганином, проте симпатизував юдейській вірі.
Святе Письмо описує його так: “Побожний і богобоязливий з усім своїм домом; він чинив народові великі милостині й завжди Богові молився” (Ді. 10, 2). Далі в тексті наводяться слова ангела, звернені до Корнилія: “Твої молитви і твої милостині піднялись перед Богм, і він згадав про тебе” (Ді. 10, 4), що можна інтерпретувати як божественну відповідь на всі його прагнення.
Хоча ангел не уточнює, у чому саме полягала дія вислуханих монитв, він наказує Корнилію: “Пошли ж тепер людей у Яффу і приведи Симона, що зветься Петром” (Ді. 10, 5). Для сотника це залишається загадкою, але він, як справжній військовий, не ставить зайвих запитань, а відправляє слуг та побожного воїна на пошуки Петра.
Коли посланці наближалися до міста, Петро також мав видіння. Близько шостої години дня — тобто опівдні за тогочасним відліком — він “зійшов на крівлю помолитись” (Ді. 10, 9). Згідно з однією з традицій, саме ця подія заклала основу для щоденної молитви Шостого Часу.
Під час видіння апостол побачив відкрите небо, з якого на землі опускалося велике полотно, прив'язане за чотири кінці. Усередині перебували різноманітні чотириногі тварини, плазуни та птахи (Ді. 10, 11-12). Голос наказав Петру заколоти їх і їсти, що суперечило Мойсеєвому Закону щодо чистої та нечистої їжі. На заперечення апостола пролунала відповідь: “Що Бог очистив, ти не погань” (Ді. 10, 15).
Видіння повторилося тричі, після чого Дух повідомив Петру про людей сотника: “Устань же, зійди вниз і піди з ними без усякого вагання, бо то я послав їх” (Ді. 10, 20). Петро знову діє всупереч традиціям, адже Закон забороняв юдеям їсти заборонену їжу та перебувати під одним дахом з язичниками. Проте апостол вирушає із посланцями до сотника.
У домі Корнилія зібралися його рідні та друзі. Вислухавши розповіді про взаємні видіння, Петро підсумував Божу волю: “Я справді розумію, що Господь не дивиться на особу, а в кожному народі, хто його боїться і чинить правду, той йому приємний” (Ді. 10, 34-35). Після цього він почав проповідувати присутнім про Ісуса Христа. На знак підтвердження на зібраних зійшов Святий Дух, і вони почали говорити іншими мовами, як апостоли у день П’ятдесятниці. Тоді Петро виголосив: “Чи ж може хтось боронити води, щоб оці не христились, що, як і ми, одержали Святого Духа?” (Ді. 10, 47) і охрестив їх.
Літургійні тексти на честь святого Корнилія поетично відтворюють цю біблійну історію, поєднуючи його місію з місією апостола Петра. У стихирі Вечірні співається про те, як Христос послав ангела і верховного апостола до побожного сотника.
Церковне Передання додає, що пізніше Корнилій залишив військову службу та мандрував разом із Петром, який висвятив його на єпископа Кесарії Палестинської. Саме тому його вважають священномучеником — духовником, який віддав своє життя за Христа.
Втім, якщо спиратися виключно на розповіді Передання про його подвиг, Корнилія точніше ідентифікувати як ісповідника — людину, яка страждала за віру, але померла природною смерть.
Під час проповіді у Скепсії біля Ефесу місцевий правитель Димитрій намагався змусити Корнилія вклонитися язичницьким богам. Увійшовши до капища, сотник зруйнував його своєю молитвою. Дружина і син правителя опинилися під завалами, проте дивом вижили та стали прославляти християнського Бога, що навернуло Димитрія та всіх жителів Скепсії до нової віри.
Після мирної смерті у глибокій старості на могилі святого виросло дерево, яке зцілювало хворих, про що згадується у каноні Утрені 13 вересня. Св. Єронім зазначав, що в IV столітті в Кесарії на місці будинку Корнилія звели храм. В іконографії його зображують або в єпититральних ризах, або у військовій броні зі списом чи мечем.
Сотник Корнилій та люди з його дому стали одними з перших язичників, які прийняли християнство. Цей факт Церква використовує як аргумент на користь Хрещення немовлят, оскільки вони, ймовірно, також були присутні в домі. У 2019 році Римо-Католицька Церква в Україні внесла Корнилія як голову родини до спеціальної літанії за святость, єдність і непорушність подружжя.
Прийнявши хрещення разом із родиною, святий Корнилій продовжував свідчити свою віру добрими вчинками. Про це свідчить і кондак на його честь: “Прийняла тебе Церква як початок святий від народів. ЇЇ ж просвічував ти добрими своїми ділами, священний тайновидче богомудрий Корнилію”.
Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.
##DONATE_TEXT_BLOCK##