Дата публікації: 10.02.2022
Про іконопис та богослов'я без Бога
Часом на наші очі потрапляють доволі специфічні витвори митців, які іменують себе іконописцями. Попри різницю малюнків, усіх їх об'єднує спільна риса — надмірне прагнення самовираження. Проте те, що може вітатися у світському мистецтві, в іконописанні найчастіше приносить неоднозначні плоди. Зрештою, ікона — це образ Всевишнього, створювати який слід із глибоким благоговінням та повним зреченням власного «я».
Чим більше в душі іконописця смирення і чим менше гордині, тим якіснішою є його робота. З цієї причини будь-які творчі експерименти в іконній сфері мусять мати чіткі межі та бути художньо виправданими. Натомість особисте самовираження та справжній іконопис є практично несумісними. Адже або ми зображуємо святий образ, або самостверджуємося, тобто буквально висловлюємо власне єство. Це величезна спокуса — видати за святий образ власні фантазії та спотворене гріховним розумом хибне бачення Творця.
У цьому полягає омана багатьох іконописців-модерністів. Проте аналогічна помилка притаманна і чималій кількості новітніх теологів, котрі намагаються втиснути в науку про Бога злободенний політичний порядок денний.
Чого тільки не побачиш сьогодні у так званому прогресивному богослов'ї: тут і виправдання бунтів, і спроби легітимізувати гріх чи різноманітні відхилення, і потурання радикальним течіям фемінізму, войовничого екологізму тощо.
Спільний знаменник усіх цих «богословських» пошуків, за всього їхнього різноманіття, тотожний ситуації з модерністським малярством. Це нестримне бажання видати власні фантазії за божественне вчення.
Адже все відоме нам про Господа відкрите Ним самостійно через Святе Письмо та Священний Переказ. З цієї причини серцевина богослов'я полягає зовсім не у польоті людської уяви чи намаганні об'єднати християнські догмати з черговим «духом часу», а у ретельному вивченні одкровення згори. У цій сфері, так само як і в іконописі, не місце жодній самодіяльності.
Водночас ті сміливці, котрі зображують Творця або пишуть про Нього зневажливо і спираючись виключно на власний розум, фактично діють як закоренілі атеїсти, адже для них Бога не існує.
Справді, якби хтось накреслив портрет нашого земного тата, зовсім не схожий на оригіналу, або почав вигадувати про нього дикі небилиці, подібне мистецтво миттєво визнали б шарлатанством. Тим гострішою має бути наша реакція, коли йдеться про нашого Небесного Отця. Фантазувати ж припустимо лише стосовно того, чого насправді не існує. Отже, якщо своєю творчістю людина зводить наклеп на Господа, вона або перебуває у глибокій омані, або є свідомим блюзніром, або просто не вірить у буття Всевишнього.
Для запобігання подібним спокусам необхідно мати смирення та міцно триматися святої Церкви.
Записала Наталія Горошкова
Джерело: https://pravlife.org/ru
Інші новини та події
ВІННИЦЯ. Осквернена могила архиерея
ЧЕРНІГІВ. Нашої допомоги потребує священик єпархії!