Служба безпеки України 15 жовтня оголосила про підозру Артему Шарлаю. За інформацією слідчих, він організовував переслідування українських священників та їхнє насильницьке виселення з тимчасово окупованого Мелітополя.
Про це повідомляє Армія.інформ.
Деталі злочинної діяльності
Згідно з матеріалами слідства, після захоплення Мелітополя він очолив відділ взаємодії з релігійними структурами в псевдооргані «військово-цивільної адміністрації» Запорізької області. На цій посаді Шарлай наглядав за роботою релігійних громад і брав активну участь у цькуванні духовних осіб, які відмовилися співпрацювати з окупаційним режимом.
Артем Шарлай народився у Запоріжжі у 1977 році. Його діяльність у захопленому регіоні раніше фігурувала в журналістському розслідуванні видання The Kyiv Independent під назвою «Не буде Бога, крім їхнього», опублікованому у 2025 році.
Представники медіа з'ясували, що проросійські погляди Шарлай мав ще до початку повномасштабної агресії. У 2014 році він приєднався до запорізького Антимайдану, а після спалаху російсько-української війни увійшов до лав незаконних збройних угруповань так званої «ДНР».
Співпраця з окупантами та зв'язки з ФСБ
Після окупації Мелітополя у 2022 році він влаштувався до окупаційної адміністрації. Головними об'єктами його переслідувань стали незалежні від Москви релігійні об'єднання, насамперед протестантські парафії та Українська Греко-Католицька Церква.
Протягом 2024 року Шарлай виконував обов'язки довіреної особи Володимира Путіна під час так званих президентських виборів у РФ. Окрім того, 22 липня 2024 року Комунарський районний суд Запоріжжя заочно виніс йому вирок — десять років тюрми за колабораціонізм згідно з частиною 5 статті 111-1 Кримінального кодексу України.
Слідчі зазначають, що Шарлай користувався службовим становищем для збору даних про мелітопольські релігійні громади та передачі їх агентам ФСБ Росії.
Йдеться про духовних осіб, які на стартовому етапі повномасштабного вторгнення щодня збиралися на центральній площі міста, щоб разом помолитися за Україну та публічно засудити окупацію.
За даними українських правоохоронців, зібрану інформацію російські спецслужби використовували для організації допитів, обшуків та арештів.
Тиск на священників УГКЦ
Згодом Шарлай скликав нараду з лідерами релігійних об'єднань Мелітополя, зокрема священниками УГКЦ. Він вимагав від них присягнути на вірність окупаційній владі та перереєструвати громади за російськими законами.
Крім того, духівники мусили заборонити богослужіння українською мовою, скасувати згадки української влади й армії у молитвах, а також розірвати канонічні зв'язки з українськими церковними центрами.
Отці УГКЦ відмовилися виконувати ці ультиматуми, після чого проти них розгорнулися жорстокі репресії.
За інформацією правоохоронців, один зі священників зазнав психологічного та фізичного тиску під час щонайменше семи допитів співробітниками ФСБ.
25 листопада 2022 року під час рейду в храмі його побили та надягли на голову мішок. Того ж дня його заарештували та насильно вивезли до лінії розмежування поблизу Василівки, де під погрозами змусили йти пішки на підконтрольну Україні територію.
Інший випадок стосується обшуку 1 грудня 2022 року в приміщенні парафії Різдва Пресвятої Богородиці, де служив і жив інший греко-католицький священник.
Як свідчать матеріали справи, Шарлай особисто долучився до цього обшуку в ролі так званого експерта. Він керував пошуком релігійних книжок та зробив висновок про наявність у них «екстремізму» й «антиросійської пропаганди».
Цей висновок загарбники використали як привід для арешту священнослужителя з подальшим видворенням до району Василівки.
Раніше розслідувачі The Kyiv Independent вже інформували про причетність Шарлая до атак на українські церкви в Мелітополі. Зокрема, священник УГКЦ Олександр Богомаз упізнав його серед учасників грудневого обшуку 2022 року.
Дії Артема Шарлая кваліфіковані за частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу України як порушення законів та звичаїв війни, а саме — сприяння переслідуванням та насильницькому переміщенню цивільних осіб, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права.