17 жовтня 2026 року через ворожий удар керованими авіабомбами (КАБ) зазнала руйнувань будівля благодійного фонду «Карітас» у Краматорську на Донеччині.
Про цей інцидент поінформувала пресслужба «Карітас-Україна».
Вибухова хвиля та уламки пошкодили фасад, зовнішні стіни, внутрішні кімнати та металеву покрівлю. Поруч із будівлею на клумбі утворилася глибока вирва. Того ж дня ще один ворожий боєприпас прилетів у розташовану неподалік дев’ятиповерхівку.
Придбати цей об'єкт вдалося завдяки фінансовій підтримці Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ). Після повномасштабного нападу РФ у 2022 році співробітникам довелося виїхати в евакуацію, а діяльність офісу була призупинена.
Збережені надії попри руйнування
Керівник осередку Карітасу в Краматорську отець Василь Іванюк до останнього намагався вберегти майно, розраховуючи після закінчення бойових дій знову відкрити тут офіс і продовжити місію на Донеччині.
«Я хотів зберегти цю будівлю, бо ж нам кудись треба буде повертатися», — зазначає священник.
Наміри щодо масштабної реконструкції виникли ще до великої війни. У 2021 році отець Василь підготував проєктну документацію та оформив усі дозволи на будівельні роботи. Планувалося звести другий поверх над існуючою одноповерховою спорудою, збільшивши загальну площу приблизно до 1 100 квадратних метрів.
Плани на відбудову
Тепер спочатку доведеться ліквідувати наслідки обстрілу, проте отець Василь твердо налаштований реалізувати задумане. «У нас уже є план. У мене буде все нове і два конференц-зали», — оптимістично каже він.
Продовження допомоги людям
Колектив краматорського Карітасу налічує понад сто фахівців і продовжує допомагати постраждалим від агресії громадянам. Через загострення безпеки організація частково переносить свою роботу з небезпечних прифронтових зон у безпечніші регіони — зокрема до Олександрівки на Донеччині, а також у Перещепине та Жовті Води на Дніпропетровщині.
Для отця Василя відбудова офісу в Краматорську символізує набагато більше, ніж просто будівельні роботи. Це шанс зібрати команду разом і відновити допомогу там, де вона найважливіша.
«Як тільки це все затихає, ми їдемо додому», — підсумовує він.