Церкви візантійського та латинського обрядів відзначають день пам'яті святого Димитрія Солунського 26 жовтня.
Димитрій народився та жив у період із другої половини III століття до початку IV століття у місті Солуні, яке сьогодні відоме як Салоніки.
У лютому 303 року стартувала нова затяжна хвиля гонінь на християн. Тоді підлягали знищенню всі храми та священні тексти, вірянам забороняли проводити Богослужіння, звертатися до судових інстанцій і обіймати престижні посади, а всіх раніше звільнених християн знову примусово перетворили на рабів.
Попри це, очікуваних результатів заходи не принесли, тому наступного року оприлюднили новий закон, який зобов'язував кожного християнина приносити жертви язичницьким ідолам. Головним ініціатором цього розпорядження виступив Галерій, майбутній август східної частини імперії, котрий особисто керував переслідуваннями та прагнув демонструвати міць римської культури. З цією метою він звів у Салоніках язичницьке святилище та стадіон, де проводилися бої гладіаторів.
Саме в Салоніках за часів правління Галерія прийняв мученицьку смерть святий Димитрій. Згідно з давніми переказами, це сталося так: поруч зі стадіоном християнин Димитрій розповідав перехожим про Божественну Мудрість — Христа, який зцілює від гріховного безумства та дарує вічне життя. Коли на арені загинув улюблений боєць Галерея, розлючений август наказав пронизати Димитріяписами. Стражники виконали наказ і кинули тіло мученика у найближчу сточну канаву. Проте вночі віряни, попри страх бути викритими, поховали останки Димитрія неподалік від місця страти, аби їх не розшматували здичавілі собаки.
Ця трагічна подія трапилася в проміжку між 304 і 306 роками від Різдва Христового. А вже за кілька років Галерій зневірився у можливості повністю викоренити християнство. Бачачи величезні збитки для імперії, де доводилося відпускати навіть злочинців, аби звільнити місця в переповнених в'язницях для християн, він підписав закон про віротерпимість, який повернув вірянам право на повноцінне життя в Римській державі. Мине ще два роки, і за часів імператора Костянтина християнська віра зрівняється в правах з іншими релігіями.
Місце поховання Димитрія швидко стало місцем паломництва, і вже до середини IV століття поширилися чутки про його чудотворну силу. На місці лазні, де проповідував майбутній святий, спочатку звели каплицю, а згодом і величний храм.
Культ святого настільки зміцнів, що у VI столітті імператор Юстиніан хотів перевезти його мощі до столиці. Проте єпископ Салонік заявив, що точного місця знаходження тіла під храмом він не знає. Коли ж робітники почали копати, то знайшли виключно пахучу землю. Саме цю землю доправили до Царгорода, тоді як мощі святого Димитрія залишилися в Салоніках, зробивши його небесним покровителем міста, від лампади якого прочани збирали пахуче миро.
Подробиці про мученицький шлях та пошанування
Про деталі мученицької смерті св. Димитрія, як розвивався його культ і чому він особливо шанувався серед слов'ян, читайте у статті "Димитрій Солунський — натхненник воїнів, проповідник, мироточець".
св. Димитрій. Українська ікона
Публікація вийшла у рамках проекту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проект.
##DONATE_TEXT_BLOCK##