Дев'ятого вересня у візантійській церковній традиції прийнято вшановувати пам'ять батьків Пресвятої Богородиці — святих Йоакима та Анни. Натомість західний обряд відзначає це свято 26 липня.
Оскільки саме від Йоакима та Анни з'явилася на світ “Отроковиця, що вмістила Бога, … і Адамове прокляття в нас руйнує Зродженням своїм” (як зазначається у вечірній стихирі 9 вересня), їхнє місце в літургійному календарі є особливим. Окрім сьогоднішньої дати, Східна церква урочисто святкує Успіння святої Анни 25 липня, а також Зачаття Пресвятої Богородиці, яке припадає рівно на 9 грудня — за дев'ять місяців до нинішнього свята. Їхні імена також згадуються на єктеніях серед найважливіших угодників Божих під час великих святкових богослужінь, а також на відпустах у суботні дні.
Традиція вшановувати Йоакима та Анни 9 вересня, одразу після великого празника Різдва Богородиці, базується на звичаї згадувати наступного дня тих, хто відіграв головну роль у головній події. Через особливості єврейської мови, де відсутні окремі слова для позначення дідусів чи бабусь, виникла потреба у встановленні окремого дня на честь Богоотців.
Канонічні книги Святого Письма не містять відомостей про Йоакима та Анну — деталі їхнього життя відомі лише з давніх апокрифів, таких як “Протоєвангеліє Якова” (середина II століття) та “Євангеліє Псевдо-Матея” (VIII–IX століття). Згідно з цими джерелами, Йоаким належав до коліна Юди та походив з царського роду Давида, а Анна була дочкою священника з коліна Леві. Подружжя жило праведно, проте до самої старості не мало дітей, що в ті часи сприймалося оточенням як знак божественної немилості.
Глибоко переживаючи бездітність, вони проводили дні у пості, моликвах та усамітненні. Одного разу священники в Єрусалимському храмі відмовилися прийняти дари від Йоакима, вважаючи його прокляттям за безпліддя. У розпачі він пішов до пустелі, де сорок діб провів у суворому пості та молитовному зверненні до Бога. Весь цей час у сльозах молилася й Анна.
У підсумку небо почуло їхні благання: подружжю було дано обіцянку про народження дитини, про яку дізнається весь світ. Йоаким повернувся до Єрусалима і біля Золотих Воріт зустрів свою дружину, що згодом стало класичним сюжетом у християнській іконографії.
Як і віщував ангел, Анна зачала і народила дівчинку на ім'я Марія. У віці трьох років батьки виконали обітницю і відвели дочку на виховання до Єрусалимського храму — цій події присвячене свято Введення в храм Пресвятої Богородиці, яке відзначають 21 листопада. Невдовзі після цього, виконавши своє земне призначення, у вісімдесятирічному віці помер Йоаким. Свята Анна прожила ще кілька років біля храму, опікуючись дочкою, і відійшла у вічність у віці 79 років. Їх поховали в Єрусалимі, де минуло майже все їхнє життя.
Близько 710 року візантійський імператор Юстиніан II перевіз мощі святої Анни з Єрусалима до Константинополя, розмістивши їх у храмі, зведеному на її честь ще у IV столітті. Тоді ж з'явилися й перші свідчення про літургійне вшанування святого Йоакима на наступний день після Різдва Богородиці.
Згодом традиція шанування Богоотців поширилася і на Захід. У 1382 році Папа Римський Урбан VI офіційно встановив культ святої Анни, а в 1584 році Папа Григорій XIII поширив це свято на всю Католицьку церкву. Починаючи з 1969 року, західна традиція об'єднала їхню пам'ять в один день — 26 липня.
Цікаво, що християнські традиції по-різному локалізують єрусалимське житло Йоакима та Анни. Сьогодні ці дві споруди розташовані неподалік одна від одної у Мусульманському кварталі Старого міста — це грецький монастир святої Анни та католицька базиліка святої Анни. У підземеллях обох храмів облаштовані підземні церкви, присвячені Різдву Пресвятої Богородиці.
Літургійне вшанування святих Йоакима і Анни тісно вплеене у попразднство Різдва Богородиці. Тексти богослужінь 9 вересня відтворюють зворушливу історію подружжя з апокрифів, їхні душевні страждання через бездітність та радість святої Анни після народження дочки, про що свідчать слова вечірньої стихири: “Владика і Господь, Бог мій і Творець воістину зняв з мене докір, коли я народила Приснодіву!”
Головним досягненням Йоакима та Анни стало їхнє непохитне прагнення виконувати волю Божу, що увінчалося народженням Матері Божої. Адже саме через неї “спасіння світові возсіяло — Христос Бог”, про що постійно нагадує Церква у своїх молитвах 9 вересня, славлячи праведне подружжя та просячи їхньої заступницької молитви за всіх людей.
Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.
##DONATE_TEXT_BLOCK##