Єпископи Римо-Католицької Церкви в Україні звернулися до громадян України та Польщі, а також до всіх людей доброї волі з важливою ініціативою. Вони закликали зберігати об'єктивність щодо спільного минулого, уникати появи нової ворожнечі та вибудовувати міجнаціональні зв’язки на засадах поваги, справедливості, прощення і християнської любові.
Відповідне звернення було опубліковане на офіційному вебресурсі РКЦ в Україні.
Католицькі ієрархи зазначили, що минуле українців і поляків містить чимало болючих сторінок, пов’язаних із насильством, несправедливістю та пролитою кров'ю безневинних людей. Такі факти не можна приховувати чи спотворювати: загиблі заслуговують на повагу і належне поховання, а історичні події — на неупереджене вивчення. Водночас пам’ять не повинна перетворюватися на знаряддя помсти, а істина — використовуватися проти ближнього.
Звернення єпископів Римо-Католицької Церкви в Україні
Ми, римо-католицькі єпископи України, звертаємося до Вас у період, коли з тривогою спостерігаємо за ескалацією напруженості між українським та польським суспільствами. Знову активізуються давні образи, у публічній сфері лунають різкі заяви, окремі прояви деструктивної поведінки несправедливо екстраполюються на цілі нації, а історичний досвід, який мав би виховувати розсудливість, застосовується для розпалювання нової ворожнечі.
Особливо болісно це сприймати сьогодні, коли українська держава протистоїть агресору в жорстокій війні, а польський народ протягом останніх років демонструє унікальні приклади підтримки мільйонів наших громадян. У зв'язку з цим варто пригадати заклик апостола Павла: «Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром» (Рим 12, 21).
Наша спільна історія сповнена не лише добрих справ, взаємодопомоги та плідної співпраці, а й трагічних моментів жорстокості та безневинних жертв. Їх не можна ігнорувати чи замовчувати. Кожна жертва має невіддільне право на пам'ять і гідне поховання, родичі загиблих — на повагу до свого горя, а історична наука — на чесний і глибокий аналіз.
Ми схиляємо голови перед усіма невинно убієнними. Їхня пам'ять зобов'язує нас робити все можливе, аби подібні жахіття ніколи не повторилися.
Як сказав Христос: «Пізнаєте правду, і правда визволить вас» (Йо 8, 32). Проте істина звільняє лише тоді, коли не перетворюється на зброю проти іншої людини. Святе Письмо нагадує про єдність правди і любові. За словами псалмопівця: «Милосердя і вірність зустрінулися разом, справедливість і мир поцілувались» (пор. Пс 85 (84), 11). Св. Тереза Бенедикта від Хреста (Едита Штайн) зазначала: «Не приймай за істину нічого, що позбавлене любові, і не приймай за любов нічого, що позбавлене істини». Справжнє християнське примирення не передбачає забуття, воно передбачає пам’ять, яка слугує справедливості, а не породжує нову ненависть.
Моральна відповідальність не передається у спадок разом із національністю чи прізвищем. Особи, які вчинили злочини у минулому, вже постали перед Вищим Суддею. Проте згодом перед Ним постанемо і ми.
І Всевишній запитає нас не про діяння наших пращурів, а про те, як ми розпорядилися власною історичною спадщиною.
Чи стала вона для нас уроком мудрості? Чи навчила співчувати чужому болю? Чи ми знову дозволили давньому злу породити нове?
Тому кожен із нас несе відповідальність за власні слова та вчинки, щоб не стати ініціатором нових кривд і ворожнечі між нашими країнами. Чи можна цьому запобігти? Безумовно, так.
Господь Ісус наголошував: «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться» (Мт 5, 9). Сам Бог закликає нас бути миротворцями у кожному слові, дописі та дії.
Сьогодні вкрай важливо очистити нашу мову, що повністю резонує зі словами св. Йоана Павла ІІ про «очищення пам’яті». Сильна правда може бути гідною, а вірна пам'ять — не ставати помстою. Любов до Батьківщини не вимагає зневаги до інших, а патріотизм ніколи не будується на приниженні сусідів.
Звернення до польських Братів і Сестер
Український народ назавжди запам'ятає масштабну допомогу, яку поляки надали після початку повномасштабного вторгнення Росії. Ми як духовні пастирі хочемо засвідчити це знову. Ви відкрили власні домівки для українських матерів із дітьми. Польські родини, парафії, волонтери та звичайні громадяни простягнули руку допомоги тим, хто втратив усе.
Ми висловлюємо вам найглибшу вдячність та постійно підносимо за вас молитви.
Водночас ми розуміємо, що деструктивна поведінка окремих громадян України на території Польщі може викликати справедливе обурення. Порушення законів, нехтування місцевими традиціями чи невдячність потребують адекватної моральної оцінки, покарання або депортації. Проте вчинок окремої особи є її особистою провиною і не повинен ставати характеристикою цілої нації.
Звернення до українців
Особливо хочемо звернутися до наших співгромадян. Коли надходять звістки про прояви ворожості, образи чи несправедливість до українців за кордоном, природно відчувати біль. Але саме в такі хвилини перевіряється наша християнська зрілість.
Не відповідаймо на агресію новою агресією.
Пам'ятаймо, що один ворожий коментар не відображає думку всього польського суспільства. Зберігайте в серці вдячність до поляків, які рятували наших дітей, допомагали біженцям, молилися за Україну та продовжують чинити добро.
Нехай негідний вчинок однієї людини не змусить нас знецінити добро тисяч інших.
Українці, які тимчасово чи постійно проживають у Польщі, мають демонструвати вдячність через повагу до законів, культури та традицій приймаючої країни. Пам'ятайте, що будь-які правопорушення будуть негативно оцінені як поляками, так і вашими співвітчизниками в Україні.
Протягом останніх десятиліть тисячі представників обох народів — священники, освітяни, громадські діячі, волонтери та молодь — спільно створювали нову історію відносин. Не дозвольмо зруйнувати це надбання. Докладімо зусиль для побудови чесного добросусідства, адже історія доводить, що це цілком реально.
Закликаємо батьків, вихователів та священнослужителів передавати молодшому поколінню правду без ненависті. Навчаймо дітей відрізняти патріотизм від гордині, а пам'ять — від бажання помститися.
Звертаємося також до журналістів і політиків: історичний біль і національні почуття не повинні використовуватися як технології для політичної боротьби та розпалювання ворожнечі.
Святий Йоан Павло ІІ закликав до взаємного прощення та очищення пам’яті. Наші Церкви неодноразово повторювали слова християнського примирення: «Прощаємо і просимо прощення».
Це не означає забуття. Це означає здатність пам'ятати так, щоб минуле більше не вбивало. Прощення очищає справедливість від жаги помсти, а примирення захищає майбутнє від нових кровопролиттів.
Закликаємо парафії молитися за всіх невинних жертв, підтримувати двосторонні зустрічі та сприяти чесному діалогу. Минуле змінити неможливо, але майбутнє залежить виключно від нас.
Тому запитаймо себе: «Що я сьогодні роблю, аби зло не повторилося?»
Нехай наші слова зцілюють, справедливість веде до миру, а любов до своєї Батьківщини поєднується з повагою до сусідів.
Нехай Пресвята Діва Марія випросить для України та Польщі міцну дружбу, взаєморозуміння і мудрість.
Перед Богом, Суддею живих і мертвих, перед пам'яттю померлих і прийдешніми поколіннями будемо відповідальні за мир і довіру між нашими народами.