Афанасій
Брестський сщмч., ігумен
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Святий преподобномученик Афанасій Берестейський народився близько 1597 року в побожній білоруській родині Филиповичів. Приблизно в час народження святого Афанасія, у 1596 році, у місті Бересті було укладено унію між частиною Православної Церкви Південно-Західної Русі, що входила тоді до складу Польсько-Литовської держави, та Римо-Католицькою Церквою. Унія мала на меті латинізацію Святої Православної віри та руської народності. У відповідь на укладення унії Православний Собор, що відбувся також у 1596 році, ухвалив постанову: «Ми даємо обітницю віри, совісті й честі за себе і за наших нащадків, не слухати цих засуджених соборним вироком митрополита та владик, не коритися їм, не допускати їхньої влади над нами; навпаки, скільки можливо противитися їхнім визначенням, діям і розпорядженням, стояти твердо у нашій святій вірі та при істинних пастирях нашої святої Церкви, особливо при наших Патріархах (маються на увазі Східні Патріархи), не залишаючи старого календаря... і опираючись усім утискам, насильствам і новинам, якими б стали перешкоджати цілісності й свободі нашого богослужіння, що звершується за давнім звичаєм». Ці заповіти, які від імені Церкви поклали на її вірних чад представники Східного Православ’я на Берестейському соборі, стали покликанням святого Афанасія, і їхньому здійсненню було віддане все його життя.
У молоді роки він певний час викладав у домах польської шляхти, зокрема у канцлера Литовського Льва Сапіги. Розгульне життя, яке він спостерігав при дворі польського вельможі, лише зміцнило в преподобному Афанасії намір залишити мирську суєту. Він віддалився до Віленського Свято-Духівського монастиря, де у 1627 році прийняв чернечий постриг від ігумена Йосифа. Звідси преподобного Афанасія послали на послух спочатку до Кутеїнського монастиря під Оршею, а потім – до Межигірського, поблизу Києва, де він «немалий час вчився волі Божої та життя за законом». З Межигір’я преподобного Афанасія знову викликали до Вільно, де його було висвячено на сан ієромонаха, а потім призначено намісником Дубойської (Дубовської) обителі під Пінськом. Через три роки, у 1636 році, обитель опинилася у віданні єзуїтів; преподобного Афанасія було переведено на послух до Куп’ятицького монастиря. Звідси він здійснив для збору пожертв вельми важку і небезпечну подорож до Москви, що супроводжувалася видимим заступництвом і допомогою Божої Матері.
У 1640 році святого Афанасія призначили ігуменом Симеонівського монастиря в Бересті. Прибувши до Берестя на ігуменство, преподобний Афанасій насамперед розшукав старі грамоти, єпископські та королівські, якими стверджувалися права й привілеї ввіреного йому монастиря. Знайшовши в грамотах, що «унія зі старим Римом, прийнята всупереч законам Східної Церкви, проклята навіки», преподобний Афанасій почав відкрито в храмі та інших місцях повчати про це. Це справило настільки сильне враження, що в усьому воєводстві уніати почали відчувати велику тривогу.
У 1641 році святий Афанасій вирушив до Варшави на сейм, де збирався закріпити споконвічні привілеї православного братства в Бересті й відстояти повну свободу Богослужіння та обрядів за статутом Східної Церкви, але йому відмовили. Тоді преподобний Афанасій звернувся за порадою та допомогою до впливових православних духовних осіб, проте й тут не знайшов підтримки. Співаючи одного разу акафіст Божій Матері, святий Афанасій раптом виразно почув від Її образу слова: «Афанасію! Скаржся тепер на сеймі за допомогою ікони Моєї Куп’ятицької, у хресті зображеної, перед королем польським і державою, погрожуючи праведним гнівом і страшним судом Божим, який ось-ось воістину настане, якщо не схаменуться. Нехай насамперед навіки засудять прокляту унію – у цьому найгостріша потреба – і їм ще може бути добре». Виконуючи це повеління, преподобний у 1643 році, уподібнюючись до святого пророка Іллі, ревнителя про істинну віру, вирушив на сейм до Варшави, взявши із собою образки Куп’ятицької ікони Божої Матері та записане застереження про гнів Божий за переслідування Православ’я і покровительство унії, які й роздав усім найзнатнішим членам сейму, зокрема і королю. Він звернувся до короля з промовою, в якій виклав усі утиски й образи, що чинилися православним єзуїтами та уніатами. На сміливі слова подвижника відреагували з явним незадоволенням і відправили його на суд до Київського митрополита Петра Могили. У Києві преподобного було виправдано і на прохання братії Берестейського монастиря знову відновлено в ігуменській гідності.
Після повернення до Берестя преподобний Афанасій цілком віддався чернечим подвигам. Усамітнене життя іноків постійно порушувалося нападами на монастир, знущаннями, глузуваннями, перешкодами у спілкуванні зі святинею та іншими утисками, які чинили єзуїти та уніати. У листопаді 1644 року його взяли під варту, відвезли до Варшави й кинули в кайдани, у яких він перебував понад рік. У в’язниці святий Афанасій написав молитвослів’я, яке співав для втамування душевного болю: «Пошли спокій Церкві Своїй, Христе Боже! Не знаю, чи хто з нас може терпіти далі! Дай нам допомогу в печалі, щоб ми цілком віддалися вірі святій, непорочній». З тюрми преподобний Афанасій написав королю Владиславу IV три послання, одне з них — на генеральний сейм 1645 року — з проханням захистити Православну Церкву в Західній Русі. Результатом цих послань було те, що Київському митрополиту наказали забрати святого Афанасія з тюрми й відправити його в таке місце, де б він уже не міг «чинити жодних тривог». Виконуючи наказ короля, митрополит Петро Могила залишив Берестейського ігумена в Києво-Печерському монастирі. Під впливом виразно помітного прихильного ставлення православних до святого, після кончини митрополита Петра Могили, що сталася 1 січня 1647 року, преподобний Афанасій знову вступив на своє ігуменство.
Під час перебування в Києво-Печерській Лаврі святий Афанасій створив один із найвизначніших своїх творів — «Діаріуш» (щоденник). Як свідчить історія створення «Діаріуша» і сам текст цієї видатної пам’ятки суспільної думки першої половини XVII століття, святий Афанасій прагнув створити такий літературний пам’ятник, який викривав би унію, мав актуальність не лише на той час, а й у майбутньому, і в якому було б показано одну з історичних сторінок напруженої боротьби православного народу проти римо-католицької агресії.
Повернувшись до Берестя, святий Афанасій недовго відчував спокій у своїй обителі. У липні 1648 року його знову заарештували за фальшивим звинуваченням у допомозі повсталим козакам. Коли звинувачення не підтвердилося, судді запитали преподобного: «Ти проклинав унію?» «Так, — відповів святий Афанасій, — бо вона і є проклята». Цього було достатньо для тих, хто жадав крові Берестейського ігумена. Єзуїти, знаючи, що він засуджений на смерть, підіслали до нього свою людину, яка намагалася переконати святого не губити себе. Але страдник за істину відповів йому: «Нехай єзуїти знають, що як їм приємно перебувати в принадах світу цього, так мені приємно піти тепер на смерть».
У ніч на 5 вересня 1648 року гайдуки повели преподобного Афанасія в сосновий бір біля села Гершоновичі. Там вони змусили його вирити собі яму, а потім, катуючи розпеченим залізом, змушували відмовитися від слів, виголошених ігуменом проти унії та католицизму. Не втрачаючи самовладання, святий подвижник мужньо відповів катам: «Що я сказав, те сказав, і з тим помираю». Після цих слів кати наказали одному з гайдуків, що простежився, розстріляти святого Афанасія. Вражений мужністю та стійкістю святого ігумена, гайдук просив у нього прощення та пастирського благословення. Отримавши те й інше, він вистрілив, але не вбив святого. Поранений двома мушкетними кулями, преподобний Афанасій із закривавленою головою продовжував стояти, притулившись до сосни. Страшне криваве видовище під час раптової сильної грози настільки налякало гайдуків, що вони поспішили штовхнути його ще живим у яму, в якій воїн за віру Христову повернувся обличчям догори, склав руки хрестоподібно і віддав душу Господу.
Протягом восьми місяців тіло страдника за Православ’я, засипане землею, лежало в невідомості без церковного чину погребіння. 1 травня 1649 року один хлопчик вказав братії Берестейського Симеонівського монастиря місце погребіння їхнього ігумена. Земля, у якій був похований мученик, тимчасово належала єзуїтам, тому довелося діяти таємно. Іноки вночі викопали нетлінне тіло ігумена і відразу перенесли на інше місце, а вранці — у свій монастир. Через кілька днів, 8 травня 1649 року, преподобний Афанасій був із честю похований біля правого кліроса в головному храмі монастиря на честь преподобного Симеона Стовпника.
Акафіст святому преподобному Афанасію, ігумену Брестському
Кондак 1
Избранного Богом от юности поборника Православныя Святыя Веры и приявшаго мученический венец за исповедание ея, Святаго Преподобномученика Афанасия похвальными песньми почтим, ты же, яко предстоя пред престолом Царя Славы, от всяких нас бед свободи, да зовем ти:
Радуйся, Преподобномучениче Афанасие, похвало и украшение наше.
Икос 1
Ангельский чин восприявши, ангельское житие явил еси, душу твою чистотою добродетелей украсил, непорочно Богу служил еси, словом и житием верные своя наставляя, сего ради приими от нас, преподобномучениче, сия усердныя похвалы;
Радуйся, из млада Бога возлюбивый.
Радуйся, заповеди Его верно сохранивый.
Радуйся, соблюдший душу твою страстьми непорабощенну;
Радуйся, благодатию Божию просвещенный.
Радуйся, веры Христовыя истинный поборниче.
Радуйся, отеческих преданий неложный защитниче.
Радуйся, мученическими добротами украшенный;
Радуйся, в светлый чертог Господень приятый.
Радуйся, Преподобномучениче Афанасие, похвало и украшение наше.
Кондак 2
Видев суету жития мирскаго, еще от юности, в мире пребывая, удалялся еси сладостей жития сего, молитве же и службе Божией усердно прилежа и ум свой богомыслием возвышая, присно воспевал еси Господеви ангельскую песнь: Аллилуиа.
Икос 2
Разум твой божественными ученьми просвещая, красная мира сего, Преподобне, отринул еси, сего ради, водворяяся во обитель Святаго Духа града Вильны и тамо молитвою и пощением во служение Христу себе уготовляя, душеполезное сокровище стяжал еси. Мы же твое высокое любомудрие ублажая, приносим ти похвалы сия:
Радуйся, прельщения юнаго возраста победивый;
Радуйся, от юности жития богобоязненнаго сладость вкусивый.
Радуйся, велений Христовых из млада исполнителю;
Радуйся, чистоты душевныя и телесныя усердный хранителю.
Радуйся, подвижниче, угождение Богу паче всего возлюбивый;
Радуйся, образ отвержения себе нам показавый.
Радуйся, яко путем прискорбным ко Христу последовал еси;
Радуйся, яко в райския обители возвещал еси.
Радуйся, Преподобномучениче Афанасие, похвало и украшение наше.
Кондак 3
Сила Всевышняго охраняющи тя непрестанно в житие твоем, яве показа тя, яко сосуд избранный во еже служити Богови и наставляти люди ко спасению, тем же и мы таковое Божественное смотрение о тебе зряше, воспеваем купно с тобою хвалебную песнь в Троице славимому Богу: Аллилуиа.
Икос 3
Имущи присно пред очима своима жертву Христову, за грехи людския принесенную, жертвенно предал еси житие твое в руце Божии и, взем крест долготерпения и злострадания, Христу последовал еси: тем же и мы, ублажающе христоподражательное житие твое, воспеваем ти сице:
Радуйся, в сердце твоем образ Христа непрерывно носивый;
Радуйся, Христу работати и искренно Ему служити люди научивый.
Радуйся, яко очесами мысленными к свету навечернему устремлялся еси;
Радуйся, яко к небеси путем прискорбным возшел еси;
Радуйся, заповедей Христовых и заветов апостольских усерднейший хранителю.
Радуйся, спасение душ паствы твоя изрядный рачителю;
Радуйся, житием твоим праведным Богу угодивый;
Радуйся, наследие царствия небеснаго богоугождением себе улучивый.
Радуйся, Преподобномучениче Афанасие, похвало и украшение наше.
Кондак 4
Бурю гонений воздвигоша врази противо обители Дубойския, юже устроял, соделал еси, Преподобномучениче, оплотом Веры Православныя, ты же ведением небесным озаренный, вверив судьбы братии твоея Божию Промышлению усердно моляся с нею Богови, взывал ему: Аллилуиа.
Икос 4
Слышавше насельницы града Береста о богоугодном житии иноков Купятницкия обители, просиша игумена сия обители, да изберет единаго из братии поставити во игумена обители Берестейския. Егда же братия недоумеваша, кому же дати жезл игуменства, Промысл Божий жребием каза на тя, яко достойный сосуд божественныя благодати. Тем же и мы, дивяся чудному промышлению Божию о тебе, достохвально взываем ти:
Радуйся, пастырю, от самого Бога предуказанный;
Радуйся, начальниче обители, свыше избранный.
Радуйся, во православии братию обители твоея укрепивый;
Радуйся, молитве и терпению житием твоим вся научивый.
Радуйся, обители твоея честныя от вражеских козней охранителю;
Радуйся, и насельников земли Берестейския в охранении веры святыя твердый руководителю.
Радуйся, в поте лица твоего Бога ради потрудивыйся;
Радуйся, верный рабе, добрым делателем винограда Христова явивыйся.
Радуйся, Преподобномучениче Афанасие, похвало и украшение наше.
Кондак 5
Боготечней звезде подобен был еси Преподобномучениче Афанасие, в житии твоем деяньмии ученьми добре паству твою назидая и путь истинный к горнему Иерусалиму ей указуя, тем же и ныне на небесех сияеши славою вечною и купно со лики праведных воспеваеши хвалебную песнь Богови: Аллилуиа.
Икос 5
Видев, яко защищение верных чад твоих не довлеет надеятися на силы человеческие все упование твое возложил еси на помощь Заступницы рода христианского, моляся пред образом Ея святым, именуемым Матери Божия Купятицкия и в час теплыя молитвы твоея услышал еси глас Ея, повелевающий ти бодрственно за Веру святую стояти и паству твою пред сильными мира сего защищати. Сего ради вернии научишася воспевати тебе таковая:
Радуйся, в житии земнем слышати глас Пречистыя Владычицы сподобивыйся;
Радуйся, гласов Ея служити Богу призванный.
Радуйся, в защищении обидимых крепкое забрало;
Радуйся, сильным мира сего небоязненный суда Божия провозвестителю.
Радуйся, вожделений иноверия разрушителю;
Радуйся, правды Божия в сердцах возстающих на Святую Веру утвердителю.
Радуйся, пастырю добрый, душу свою положити за овцы своя изволивый;
Радуйся, за правду гонения и скорби претерпевый.
Радуйся, Преподобномучениче Афанасие, похвало и украшение наше.
Кондак 6
Проповедник учения Христова воистину явился еси, Преподобномучениче Афанасие, словом твоим в вере наставляя, житием во благочестии верным утверждая и всех поучая с любовию пети Богу: Аллилуиа.
Икос 6
Возсиял еси, Преподобномучениче, яко светильник, светяй на свещнице Истиныя Веры Христовы, высотою ума твоего озаряя души верных и разгоняя тьму нечестия и неверия, сего ради избраша тя людие, яко поборника веры сия, предстати пред лицем сильных мира сего и оградити ю от злокозненных наветов возстающих на ню. Тем же и мы достойно ублажаем тя похвалами сими:
Радуйся, сущим в напастех скорый помощниче;
Радуйся, обидимым крепкий заступниче.
Радуйся, паствы твоея во благоустроении жития церковнаго мудрый руководителю;
Радуйся, малодушием колеблемых верный укрепителю.
Радуйся, враждебных наветов достохвальный отразителю;
Радуйся, беспомощных присный защитителю.
Радуйся, оградою крепкою обидимых явивыйся;
Радуйся, пред лицем сильных мира сего изрещи правду не убоявыйся.
Радуйся, Преподобномучениче Афанасие, похвало и украшение наше.
Кондак 7
Хотяй непрестанно житием своим Богу благоугождати, подвигоположник был еси, Преподобномучениче Афанасие, неослабный образ братии твоей подая в трудах, бдениих и пощениих, с любовию поучал еси их, призывая служити Богу и пети Тому: Аллилуиа.
Икос 7
Новаго подвига иноческаго жития вожделев, не отринул еси прошения иноков обители Дубойския возложити на тя бремя во благоугождении ея и, шед во обитель сию, узрел на пути мужа убога, еле жива суща, и самарянину милосердному подобищася, подъял еси его на рамена твоя и несл еси, внимая неизреченным его глаголам: сей же муж, внезапну скрывыйся от тебе, назвался сладчайшим именем Иисус. Сего ради и мы, тайне твоего боговидения дивящеся, со умилением тебе вопием:
Радуйся, ко милосердию душу твою предуготовавый;
Радуйся, образ сострадания людям собою явивый.
Радуйся, глаголы Господни слышати сподобивыйся;
Радуйся, откровение дивных тайн от Бога восприявый.
Радуйся, боговидче Христов.
Радуйся, боговидцу Моисеови уподобивыйся.
Радуйся, таиниче Божий, еще на земли небесных благ вкусивый;
Радуйся, яко Сам Пастыреначальник Иисус призвати тя на подвиг благоволивый.
Радуйся, Преподобномучениче Афанасие, похвало и украшение наше.
Кондак 8
Странен и безумен показался еси людем, Преподобномучениче, егда Христа ради юродство восприяв на стогнах царствующего града истину Святыя Православныя Веры защищая и гневом Божиим отшедших от сея истины устрашая, восклицал еси: горе отступником и неверным, вера бо Православная яко солнце возсияет. Мы же словеса сия, яко пророчествие приемлюще молитвенно к тебе взываем: обьюродевший ум наш на стезю истины направи, да с тобою взываем Богу: Аллилуиа.
Икос 8
Весь еси желание мое и радость моя, сладчайший Иисусе, взывал еси ко Господу, Преподобномучениче, егда веден был на место мучения твоего, душу бо твою предав в руце Божии, тело твое сладце предал еси в руце мучителей твоих. Таковая любовь твоя ко Господу и кротость твоя мучителей смути, и сего ради один от воин, от его же руки повинен был еси прияти смерть, дивяся мужеству твоему, благословения отеческаго и прошения за сие безумное дело у тебя испроси. Мы же, благоговейно воспоминающе сие, похвалами ублажаем тя сими:
Радуйся, любовию ко Христу, аки многоценным бисером, душу твою украсивый.
Радуйся, действенным проповеданием сия любве верный путь во святыя нам указавый.
Радуйся, мужественным смирением врагов твоих удививый.
Радуйся, кротостию твоею ослепленным враждою к тебе мучителей умное прозрение даровавый.
Радуйся, мужественно смерть притерпевый.
Радуйся, небесную Иисусову сладость вкусивый.
Радуйся, немолчныя исповедников слава.
Радуйся, предивная мучеников похвало.
Радуйся, Преподобномучениче Афанасие, похвало и украшение наше.
Кондак 9
Вси видящи тя в темничнем заточении, Преподобномучениче, зело дивляхуся твоему непоколебимому стоянию за веру истинную святую, заветы бо отеческия соблюдая, не токмо не устрашился еси уз, оплеваний и поруганий, но мужественно вся сия терпя за Христа, слезнаго исполнишися умиления, благодарственно воспевал еси Богу Аллилуиа.
Икос 9
Витии многовещании не возмогут изрещи радости тоя великия, ею же исполнены быша сердца достигших верно чтити святую память твою: сии, веселием одержимы помыслиша воздвигнути храм на месте мученическия кончины твоея, место же сие и по триех ста летех по кончине твоей сохрано было в памяти верных. Терн бо, прорастший на крови твоей, яко свидетель неложный соблюдаше место сие от людскаго забвения, и свеща во гробе твоем, юже имел еси в руцех твоих в час кончины твоея, истиствова место твоего упокоения. О сем убо радующеся, вернии восклицаху ти:
Радуйся, путем тернистым жития твоего греховная тернии души твоея умертвивый.
Радуйся, яко тернием прорастшим на гробе твоем: место упокоения твоего показавый и тем радость велию верным твоим явивый.
Радуйся, хранителю обычаев церковных, со свещею возженною смерть восприявый.
Радуйся, в знамении свещи зажженныя образно тайну сияния славы твоея предобразивый.
Радуйся, яко храмом, созданным в память твою на гробе твоем, славно имя твое от людей прославися.
Радуйся, яко на гробе твоем, яко же и древле на гробах мученических, жертва Христова за грехи людския приносится.
Радуйся, неизсякаемый источниче блаженныя памяти о тебе на земли.
Радуйся, цветом нетления украшенный на небеси.
Радуйся, Преподобномучениче Афанасие, похвало и украшение наше.
Кондак 10
Спасти хотяй душу твою, о житии сем превременном нерадел еси, Преподобномучениче, егда бо на тя осуждение смерти изыде, с радостию великою предал еси душу в руце Богови, воспевая Ему, в мученическом подвизе тебе укрепляющему, хвалебную песнь: Аллилуиа.
Икос 10
Стеною ограждения церкви православней обещался еси быти, пророчески на сие указуя в предсмертном завете учеником твоим: тамо, идеже тело мое изъязвленное и острупленное за имя Божие положено будет, Вера Православная процветет, яко крин посреде терния и яко искра в тепле сокрытая явится, возсияет и повсюду осветит. Сего ради и мы, славяще Бога дивнаго во святых своих и тя ублажаем:
Радуйся, яко за истину скорби многия и язвы претерпел еси.
Радуйся, яко за исповедание и защищение Веры Православныя нетление мощей твоих во блаженном упокоении приял еси.
Радуйся, духовно слепотствующих и в Законе Господнем заблуждающих пречудный руководителю.
Радуйся, всех напастей и бед, обуревающих верное стадо Христово, отразителю.
Радуйся, прославлением мощей твоих превеликия радости нам исполнивый.
Радуйся, и неверныя нетлением телесе твоего к познанию истины православия преведый.
Радуйся, твоим проречением в надежди торжества Веры Истинныя нас укрепивый.
Радуйся, и по успении твоем превеликим сия веры защитником себе явивый.
Радуйся, Преподобномучениче Афанасие, похвало и украшение наше.
Кондак 11
Пение всеумиленное принесоша Богови ученицы твои, Преподобномучениче, егда обретоша сокрыто от людей чтущих память твою место твоего упокоения и мощи твои нетленно пребывающия, обаче и мы, взирающи на таковую милость Божию нам явленную, благодарственно вопием прославившему тя Богу: Аллилуиа.
Икос 11
Светильник жития благочестнаго верному стаду твоему был еси, Преподобномучениче Афанасие, души твоей божественная богатства Духа Святаго собрав, за Христа мученичество исповедания приял еси, тем же и мы, молитвами твоими, просвещашеся вопием ти:
Радуйся, светильниче благодатный жития благочестнаго.
Радуйся, веру, надежду и любовь до конца сохранивый.
Радуйся, со Христом, Его же от юности возлюбил еси, на веки соединивыйся.
Радуйся, мзду великую за житие твое славное от Него восприявый.
Радуйся, звездо лучезарная над землею нашею возсиявшая.
Радуйся, царствия небесного и славы вечныя наследниче.
Радуйся, нетлением мощей твоих образ воскресения нашего явивый.
Радуйся, яко имя твое по всей стране нашей от конца в конец прославляется.
Радуйся, страны нашея крепкое ограждение.
Радуйся, присное пред Богом наше защищение.
Радуйся, Преподобномучениче Афанасие, похвало и украшение наше.
Кондак 12
Благодать цельбоносна дана от Бога нетленному твоему телеси, егда бо отрок, на смертном одре лежащ, прикоснулся раце твоей, абие исцеле: благодати сия, Преподобномучениче Афанасие, и нам немощным испроси, да и мы здравы суще телом и духом, в сей и будущей жизни о тебе поем Богу: Аллилуиа.
Икос 12
Поюще твое славное и непреоборимое стояние за веру Истинную, ублажаем, Преподобномучениче, и святую твою кончину, ею же на земли и на небеси прославился еси и приносим ти похвалы сия:
Радуйся, непоколебимый столпе Веры Христовой и отеческих преданий.
Радуйся, яко тобою церковь верных просвещается.
Радуйся, верный рабе Христов, любовь ко Христу свою кровию запечатленный.
Радуйся, за веру и страдание в радость Господа приятый.
Радуйся, верным чадом твоим, истинный путь во обители показавый.
Радуйся, во обителех Христовых на скорби наши призирающий.
Радуйся, от враг видимых и невидимых крепкий наш заступниче.
Радуйся, дарованной от Господа милости неоскудный источниче.
Радуйся, душевных и телесных недугов наш целебниче.
Радуйся, всеусердный ко спасению наш наставниче.
Радуйся, Преподобномучениче Афанасие, похвало и украшение наше.
Кондак 13
О, всехвальный угодниче Христов, Преподобномучениче Афанасие, прими сие, малое моление наше, в похвалу тебе приносимое. Буди неослабный молитвенник нам пред престолом Всевышняго и теплым предстательством твоим избави нас от зол земных и грядущего мучения, да с тобою воспеваем Богу: Аллилуиа.
[Се́й конда́к глаго́лется три́жды.] [Далее повторяем 1‑е икос и кондак:]
Икос 1
Ангельский чин восприявши, ангельское житие явил еси, душу твою чистотою добродетелей украсил, непорочно Богу служил еси, словом и житием верные своя наставляя, сего ради приими от нас, преподобномучениче, сия усердныя похвалы;
Радуйся, из млада Бога возлюбивый.
Радуйся, заповеди Его верно сохранивый.
Радуйся, соблюдший душу твою страстьми непорабощенну;
Радуйся, благодатию Божию просвещенный.
Радуйся, веры Христовыя истинный поборниче.
Радуйся, отеческих преданий неложный защитниче.
Радуйся, мученическими добротами украшенный;
Радуйся, в светлый чертог Господень приятый.
Радуйся, Преподобномучениче Афанасие, похвало и украшение наше.
Кондак 1
Избранного Богом от юности поборника Православныя Святыя Веры и приявшаго мученический венец за исповедание ея, Святаго Преподобномученика Афанасия похвальными песньми почтим, ты же, яко предстоя пред престолом Царя Славы, от всяких нас бед свободи, да зовем ти:
Радуйся, Преподобномучениче Афанасие, похвало и украшение наше.