Давид Псалмоспівець
цар Ізраїльський
Запалити свічку
Зараз горять свічки
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Подати записку
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Святий цар і пророк Давид був восьмим, останнім сином старійшини міста Віфлеєма. В юному віці він пас батьківські стада. У години дозвілля вправлявся у співі та грі на гуслах. Богом даний дар він звернув на служіння Господу: оспівував премудрість і благість Царя Небесного.
У 18 років Давид прославився й здобув любов народу. Коли на землю Ізраїля напали филистимляни, велетень Голіаф викликав ізраїльтянина на поєдинок. Давид, який приніс братам-воякам їжу, без зброї переміг Голіафа: камінь із пращі влучив йому в чоло так сильно, що велетень упав і більше не піднявся. Цар Саул, зрадівши, поставив Давида тисячоначальником. У цій посаді він діяв мудро й заслужив ще більшу любов народу.
Саул знав від пророка, що Господь відкидає від нього царство й передає іншому. У Давиді він бачив свого наступника, що викликало в нього гнів. Тому Саул переслідував Давида до самої своєї смерті, але Бог охороняв Свого обранця.
Після смерті Саула Давид став царем Ізраїльського народу. Він мудро керував державою, дбав про угодження Богові й користь для людей. Ізраїль ставав могутнім царством. Свій дар співця Давид використовував для виховання в народі духу віри, благочестя, любові до батьківщини та інших чеснот.
За його царювання була збудована нова столиця — Єрусалим («місто миру»), що швидко розквітнув і став знаменитим у всьому світі.
У роки випробувань Давид із особливим розважанням вдивлявся в шляхи Божого Промислу, виливав перед Господом свою скорботу й просив допомоги. Часто, описуючи власні страждання, він у пророчому дусі переносився у майбутнє й бачив муки Христа, Спасителя світу. Богонатхненні піснеспіви Давида були зібрані в одну книгу — Псалтир.
Псалом 102
Благослови́, душе́ моя́, Го́спода, и вся́ вну́тренняя моя́, и́мя свято́е Его́:
благослови́, душе́ моя́, Го́спода, и не забыва́й всѣ́хъ воздая́нiй Его́:
очища́ющаго вся́ беззако́нiя твоя́, изцѣля́ющаго вся́ неду́ги твоя́,
избавля́ющаго от истлѣ́нiя живо́тъ тво́й, вѣнча́ющаго тя́ ми́лостiю и щедро́тами,
исполня́ющаго во благи́хъ жела́нiе твое́: обнови́тся я́ко о́рля ю́ность твоя́.
Творя́й ми́лостыни Госпо́дь и судьбу́ всѣ́мъ оби́димымъ.
Сказа́ пути́ Своя́ Моисе́ови, сыново́мъ Изра́илевымъ хотѣ́нiя Своя́.
Ще́дръ и ми́лостивъ Госпо́дь, долготерпѣли́въ и многоми́лостивъ.
Не до конца́ прогнѣ́вается, ниже́ во вѣ́къ вражду́етъ:
не по беззако́ниемъ на́шымъ сотвори́лъ е́сть на́мъ, ниже́ по грѣхо́мъ на́шымъ возда́лъ е́сть на́мъ.
Я́ко по высотѣ́ небе́снѣй от земли́, утверди́лъ е́сть Госпо́дь ми́лость Свою́ на боя́щихся Его́:
ели́ко отстоя́тъ восто́цы от за́падъ, уда́лилъ е́сть от на́съ беззако́нiя на́ша.
Я́коже ще́дритъ оте́цъ сы́ны, уще́дри Госпо́дь боя́щихся Его́.
Я́ко То́й позна́ созда́нiе на́ше, помяну́, я́ко пе́рсть есмы́.
Человѣ́къ, я́ко трава́ дні́е его́, я́ко цвѣ́тъ се́лный, та́ко оцвѣте́тъ:
я́ко ду́хъ про́йде въ не́мъ, и не бу́детъ, и не позна́етъ ктому́ мѣ́ста своего́.
Ми́лость же Госпо́дня от вѣ́ка и до вѣ́ка на боя́щихся Его́,
и пра́вда Его́ на сынѣ́хъ сыно́въ, храня́щихъ завѣ́тъ Его́ и по́мнящихъ за́повѣди Его́ твори́ти я́.
Госпо́дь на небеси́ угото́ва престо́лъ Сво́й, и ца́рство Его́ всѣ́ми облада́етъ.
Благослови́те Го́спода, вси́ А́нгели Его́, си́льнiи крѣ́постiю, творя́щiи сло́во Его́, услы́шати гла́съ слове́съ Его́.
Благослови́те Го́спода, вся́ си́лы Его́, слуги́ Его́, творя́щiи во́лю Его́.
Благослови́те Го́спода, вся́ дѣла́ Его́ на вся́комъ мѣ́стѣ влады́чества Его́: благослови́, душе́ моя́, Го́спода.
1 Псалом Давида. Благослови, душе моя, ГОСПОДА, і все нутро моє прослав святе ім’я Його! 2 Благослови, душе моя, ГОСПОДА, і не забувай усіх добрих діянь Його! 3 Він прощає всі беззаконня твої, зцілює всі твої хвороби, 4 визволяє від безодні смерті життя твоє; Хто вінчає тебе милістю й щедротами, 5 задовольняє бажання твої добром – тоді оновлюється, немов орел, юність твоя. 6 ГОСПОДЬ творить справедливість і правосуддя всім пригніченим. 7 Він показав шляхи Свої Мойсею і діяння Свої – синам Ізраїлевим. 8 Милостивий і милосердний ГОСПОДЬ, довготерпеливий і щедрий на доброту. 9 Він не буде постійно вести судову суперечку й гнів триматиме не вічно. 10 Не за нашими гріхами Він вчинив нам і віддячив нам не так, як ми заслужили нашими переступами. 11 Адже як високо небо над землею, так звеличилася милість Його над тими, хто Його боїться. 12 Як далеко схід від заходу, так віддалив Він від нас наші беззаконня. 13 Як милує батько синів, так милує ГОСПОДЬ тих, хто боїться Його. 14 Бо Він знає нашу сутність, пам’ятає, що ми – порох. 15 Дні людини – немов трава; як цвіт польовий, так цвіте вона. 16 Як тільки вітер пронесеться над ним, не стане його, і більше не впізнає його місце, де він ріс.[1] 17 А милість ГОСПОДА споконвіку й навіки над тими, хто боїться Його, і праведність Його – на синах синів, 18 що бережуть Його Завіт і пам’ятають настанови Його, щоб їх виконувати. 19 ГОСПОДЬ на небесах утвердив престол Свій, і Царство Його панує над усім. 20 Благословіть ГОСПОДА, ангели Його, могутні силою, що виконують сказане Ним, слухаючись голосу Його слова! 21 Благословіть ГОСПОДА, усі воїнства Його, слуги Його, що виконують Його волю! 22 Прославте ГОСПОДА, усі діяння Його, на всіх місцях Його панування! Благослови, душе моя, ГОСПОДА!