Давид

Преподобний Давид Гареджийський прийшов за повелінням Божої Матері до Грузії із Сирії в середині VI століття разом із преподобним Іоанном Зедазнійським у числі його 12 учнів. Спочатку святі отці оселилися на горі Зедазені, неподалік від Мцхети. Через три роки преподобний Іоанн розіслав своїх сподвижників у різні куточки Грузії. Преподобний Давид зі своїм учнем Лукіаном оселився в околицях Тбілісі на горі Мта-Цмінда («Свята Гора»). Слід сказати, що саму Грузію було охрещено понад 200 років до цього святою Ніною. Але за всю свою історію Грузія зазнавала сильного тиску з боку Персії. Було безліч навал персів, країна потерпала від спустошень та пожеж, довгий час перебувала в облоговій залежності від персів. Якщо спочатку перси намагалися винищити християнство мечем, то згодом стали діяти вельми хитро. Вони почали всюди насаджувати маздеїзм, те, що в народі називають вогнепоклонством. 

Тим ремісникам і купцям, які приймали маздеїзм, перси надавали безліч усіляких пільг. Дійшло до того, що капища вогнепоклонників почали розташовуватися просто біля входів до християнських храмів. Тому прихід отців-сирійців до Грузії можна назвати другим хрещенням. Щочетверга преподобний спускався до міста і повчав жителів в основах християнської віри. Багато мешканців почали повертатися в лоно християнської Церкви. Природно, жерцям-вогнепоклонникам це не подобалося, і вони підкупили одну грішну жінку, щоб вона обмовила преподобного, назвавши його винуватцем свого гріха. Коли преподобного викликали на суд, він підійшов до цієї жінки і, торкнувшись посохом її черева, запитав: «Чи я твій батько?» З утроби пролунав голос: «Ні», і був названий справжній винуватець її падіння. Після цього на очах у здивованого народу вона народила камінь. На згадку про таке дивне небесне заступництво преподобний випросив у Господа на тій горі цілюще джерело, до якого й донині приходять грузинки зі своїми жіночими немочами.

Після цього преподобний Давид разом із Лукіаном залишили околиці Тбілісі і віддалилися на південний схід у пустельну місцевість Гареджі. Тут подвижники викопали собі в горі келії і оселилися в них. Пізніше біля них стали селитися й інші пустельники, так утворилася знаменита Давидо-Гареджийська лавра. Незадовго до своєї кончини преподобний Давид вирушив на поклоніння до Святої Землі. І ось, зійшовши на гору, з якої вже відкривався краєвид на Святе Місто, преподобний сказав своїм супутникам, що не гідний своїми ногами ступати там, де ходив Спаситель. Він попросив їх помолитися за нього біля Гробу Господнього, а сам із молитвою взяв із землі три камені, поклав їх у торбину і повернув назад. У цей час єрусалимському Патріарху з'явився Ангел, який сказав, що возлюблений Божий Давид забрав усю благодать Гробу Господнього, і наказав спорядити скорохода, щоб той забрав у преподобного два камені. Третій же камінь преподобний приніс у свою лавру, і він зберігся до наших днів. Зараз він зберігається у скарбниці нового Троїцького кафедрального собору в Тбілісі. Спочив преподобний Давид, причастившись Святих Дарів, 7/20 травня 604 року, у четвер після Вознесіння. Тому пам'ять його і звершується в цей день, а 7/20 травня вшановується пам'ять усіх 13-ти отців-сирійців.