Давид
Гареджійський прп.
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Преподобний Давид Гареджийський прийшов за повелінням Божої Матері до Грузії із Сирії в середині VI століття разом із преподобним Іоанном Зедазнійським у числі його 12 учнів. Спочатку святі отці оселилися на горі Зедазені, неподалік від Мцхети. Через три роки преподобний Іоанн розіслав своїх сподвижників у різні куточки Грузії. Преподобний Давид зі своїм учнем Лукіаном оселився в околицях Тбілісі на горі Мта-Цмінда («Свята Гора»). Слід сказати, що саму Грузію було охрещено понад 200 років до цього святою Ніною. Але за всю свою історію Грузія зазнавала сильного тиску з боку Персії. Було безліч навал персів, країна потерпала від спустошень та пожеж, довгий час перебувала в облоговій залежності від персів. Якщо спочатку перси намагалися винищити християнство мечем, то згодом стали діяти вельми хитро. Вони почали всюди насаджувати маздеїзм, те, що в народі називають вогнепоклонством.
Тим ремісникам і купцям, які приймали маздеїзм, перси надавали безліч усіляких пільг. Дійшло до того, що капища вогнепоклонників почали розташовуватися просто біля входів до християнських храмів. Тому прихід отців-сирійців до Грузії можна назвати другим хрещенням. Щочетверга преподобний спускався до міста і повчав жителів в основах християнської віри. Багато мешканців почали повертатися в лоно християнської Церкви. Природно, жерцям-вогнепоклонникам це не подобалося, і вони підкупили одну грішну жінку, щоб вона обмовила преподобного, назвавши його винуватцем свого гріха. Коли преподобного викликали на суд, він підійшов до цієї жінки і, торкнувшись посохом її черева, запитав: «Чи я твій батько?» З утроби пролунав голос: «Ні», і був названий справжній винуватець її падіння. Після цього на очах у здивованого народу вона народила камінь. На згадку про таке дивне небесне заступництво преподобний випросив у Господа на тій горі цілюще джерело, до якого й донині приходять грузинки зі своїми жіночими немочами.
Після цього преподобний Давид разом із Лукіаном залишили околиці Тбілісі і віддалилися на південний схід у пустельну місцевість Гареджі. Тут подвижники викопали собі в горі келії і оселилися в них. Пізніше біля них стали селитися й інші пустельники, так утворилася знаменита Давидо-Гареджийська лавра. Незадовго до своєї кончини преподобний Давид вирушив на поклоніння до Святої Землі. І ось, зійшовши на гору, з якої вже відкривався краєвид на Святе Місто, преподобний сказав своїм супутникам, що не гідний своїми ногами ступати там, де ходив Спаситель. Він попросив їх помолитися за нього біля Гробу Господнього, а сам із молитвою взяв із землі три камені, поклав їх у торбину і повернув назад. У цей час єрусалимському Патріарху з'явився Ангел, який сказав, що возлюблений Божий Давид забрав усю благодать Гробу Господнього, і наказав спорядити скорохода, щоб той забрав у преподобного два камені. Третій же камінь преподобний приніс у свою лавру, і він зберігся до наших днів. Зараз він зберігається у скарбниці нового Троїцького кафедрального собору в Тбілісі. Спочив преподобний Давид, причастившись Святих Дарів, 7/20 травня 604 року, у четвер після Вознесіння. Тому пам'ять його і звершується в цей день, а 7/20 травня вшановується пам'ять усіх 13-ти отців-сирійців.
Преподобному Давиду Гареджійському
Тропарь, глас 8-й:
В тебе, отче, известно спасеся еже по образу: приим бо Крест последовал еси Христу, и дея учил еси презирати убо плоть, преходит бо, прилежати же о души, вещи безсмертней. Темже и со ангелы срадуется, преподобне Давиде, дух твой.
Кондак (из акафиста):
О, великий богоугодниче и чудотворче, блаженнейший авва Давиде Гареджели! Гора еси ты небесная, и сем мы, долу преклоненные и удаленные от тебе грехми нашими, но душею и сердцем прилепленные тебе, возсылаем со дерзновением сие малое хвалебное пение. Приими воздыхания наша и умоли, милосерде, всех Творца помиловати и спасти ны от огня геенскаго и прещения по грехам нам достойнаго, наипаче же по велицей милости Его наследовати Царствия Небеснаго, идеже выну благодаряще воспевати: Аллилуиа.
Молитва:
О, всесветле, богохвальне авва Давиде, святче Божий! Ты силою благаго Законоположителя явился еси нам, кознями лукавого связанным и обуреваемым, яко наставник в покаянии и помощник в молитве. Того ради дано тебе много даров благодати и чудотворения, разрешения грехов наших и прегрешений оставление, болезней исцеление и диавольских наветов отгнание. Темже твоею отеческою милостию в богоцарственном разумении, многотрудными молитвами и моленьми твоими, наипаче же непрестанным твоим заступлением о нас, да возставит Господь Бог ны, во грех впадшия, силою Своею непобедимою на всякаго видимаго и невидимаго врага, дабы благодаряще совершая святую память твою, желанием возжелали мы покланятися Превечному Богу в Троице Единому, Отцу и Сыну и Святому Духу, ныне и присно и во веки веков. Аминь.