Євфимій
Великий ієромонах
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Преподобний Євтимій Великий походив із міста Мелітини у Вірменії, поблизу ріки Євфрат. Його батьки, Павло та Діонісія, знатні люди, були благочестивими християнами. Довгий час вони не мали дітей і, зрештою, після щирих молитов, у них народився син, появі на світ якого передувало Божественне видіння, що провіщало немовляті велике майбутнє.
Батько преподобного Євтимія невдовзі помер, і мати, виконуючи обітницю присвятити сина Богу, віддала його на виховання своєму братові, пресвітеру Євдоксію. Той представив отрока єпископу Мелітинської церкви Отрію, який з любов’ю взяв на себе турботу про нього. Бачачи його добру поведінку, єпископ невдовзі поставив його читцем.
Згодом святий Євтимій прийняв чернецтво і був висвячений у сан пресвітера. Водночас йому було доручено управління всіма міськими монастирями. Преподобний Євтимій часто відвідував монастир святого Полієвкта, а в дні Великого посту віддалявся в пустелю.
Посада управителя монастирів обтяжувала подвижника, який шукав безмовності, і на 30-му році життя він таємно пішов із міста і попрямував до Єрусалима, де, поклонившись святим місцям, оселився у Фаранській Лаврі. Там, знайшовши поза монастирем усамітнену пусту хатину, оселився в ній, здобуваючи собі прожиток плетінням кошиків. Неподалік подвизався преподобний Феоктист.
Обидва мали одне прагнення до Бога, одну волю, одну мету. Зазвичай після свята Богоявлення вони віддалялися в Кутилійську пустелю (неподалік від Єрихона). Якось вони залишилися там, обравши в горах важкодоступне місце, і оселилися в печері.
Проте Господь невдовзі відкрив їхнє усамітнення на користь багатьох людей: пастухи, переганяючи свої стада, знайшли їхню печеру і розповіли про це в селенні. До відлюдників почали сходитися люди, які шукали духовної користі. Поступово виник монастир-спільножитель, кілька ченців прийшло з Фаранської обителі, серед них Марин і Лука.
Управляти монастирем, що постав, преподобний Євтимій доручив своєму другу Феоктисту, а сам став духівником братії. Він повчав своїх братів: «Знайте, що ті, хто бажає провадити чернече життя, повинні не мати своєї волі, завжди перебувати в послусі й смиренні, а в розумі мати пам’ять про смерть, боятися Суду і вогню вічного та прагнути Царства Небесного». Юним ченцям преподобний заповідав поєднувати внутрішнє богомислення з тілесною працею. «Якщо миряни, — казав він, — багато трудяться, щоб прогодувати себе і свою сім’ю, і, крім того, подають милостиню та приносять жертви Богу, тим паче ми, ченці, повинні працювати, щоб уникнути ледарства і не харчуватися чужими трудами».
Авва вимагав, щоб ченці зберігали мовчання в церкві під час богослужіння та під час трапези. Молодим ченцям, які бажали постити більше за інших братів, він не дозволяв чинити за своєю волею, а наставляв їх споживати спільну їжу на трапезі з утриманням, не пересичуючись. У ті роки преподобний Євтимій навернув і охрестив багатьох арабів, серед яких був воєначальник Аспевет із сином Теревоном, якого преподобний Євтимій зцілив від хвороби.
Аспевет отримав у Хрещенні ім’я Петро і згодом був єпископом серед арабів. Слава про чудеса, які чинив преподобний Євтимій, швидко поширювалася. Звідусіль почали стікатися люди, приводячи із собою хворих, які отримували зцілення.
Будучи не в силах терпіти людський поголос і славу, преподобний таємно пішов із монастиря, взявши із собою лише найближчого учня Дометіана. Він віддалився в пустелю Рува і оселився на високій горі Марда, біля Мертвого моря. У пошуках усамітнення преподобний заглибився в пустелю Зіф і оселився в печері, в якій колись переховувався святий цар Давид від переслідувань царя Саула.
Там преподобний Євтимій заснував монастир, а в самій печері Давидовій влаштував церкву. У той час преподобний Євтимій відвернув багатьох ченців-пустельників від маніхейської єресі, творив чудеса, зцілював хворих та одержимих бісами. Відвідувачі, що приходили до святого, порушували спокій пустельника, який любив безмовність, і він вирішив повернутися до залишеного ним монастиря святого Феоктиста.
Дорогою преподобний уподобав усамітнене місце на горі і зупинився на ньому. Там згодом було поховане його святе тіло. Блаженний Феоктист із братією вийшов назустріч преподобному Євтимію і благав його повернутися до монастиря, але преподобний не погодився.
Проте він обіцяв приходити в обитель по неділях на спільне богослужіння. Преподобний Євтимій не хотів ні мати когось поблизу, ні влаштовувати спільножительний монастир чи Лавру, але Господь у видінні наказав йому не відганяти тих, хто приходить до нього задля спасіння душі. Через деякий час навколо нього знову зібралися брати, і він улаштував Лавру за зразком Фаранської Лаври.
У 429 році, коли преподобному Євтимію було 52 роки, Єрусалимський патріарх Ювеналій освятив Лаврську церкву і поставив для обителі пресвітерів і дияконів. Лавра спочатку була бідною, але преподобний твердо уповав на Бога, Який може послати людям усе необхідне. Одного разу до Лаври прийшло близько 400 подорожніх — вірменів з Єрусалима, які були голодні.
Побачивши це, преподобний Євтимій покликав економа і звелів йому нагодувати прочан. Економ відповів, що в монастирі немає такої кількості їжі. Преподобний, однак, наполягав.
Прийшовши до приміщення для зберігання хліба, економ знайшов у ньому безліч хлібів. Те саме сталося з вином та олією. Подорожні їли на славу Божу, наситилися, і після цього залишився ще тримісячний запас їжі для братії.
Так Господь сотворив чудо за вірою святого Євтимія. Одного разу один із ченців відмовився виконати призначений йому послух. Попри те, що преподобний, покликавши його, переконував коритися, чернець опирався.
Тоді преподобний голосно вигукнув: «Побачиш, що буває нагородою за непослух!» Чернець упав на землю в нападі біснування. Братія почала просити за нього авву, і тоді преподобний Євтимій зцілив непокірного, який, опритомнівши, просив вибачення і обіцяв виправитися. «Послух, — сказав святий Євтимій, — велика чеснота. Господь любить послух більше за жертву, а непослух призводить до смерті».
Двоє братів в обителі святого Євтимія обтяжувалися суворим способом життя і задумали втекти. Провидячи духом їхній намір, преподобний покликав їх і довго переконував полишити згубний задум. Він говорив: «Не слід слухати думок, що вселяють смуток і ненависть до місця, у якому живемо, і навіюють бажання перейти на інше місце.
Нехай чернець не думає, що, перейшовши в інше місце, він досягне чогось доброго, бо добра справа досягається не місцем, а твердою волею і вірою. І дерево, яке часто пересаджують на інше місце, не приносить плодів». У 431 році в Ефесі відбувся III Вселенський Собор, спрямований проти єресі Несторія.
Преподобний Євтимій радів утвердженню православ’я і сумував через архієпископа Антіохійського Іоанна, який, будучи православним, захищав Несторія. У 451 році в Халкідоні відбувся IV Вселенський Собор проти єресі Діоскора, який, на противагу Несторію, стверджував, що в Господі Ісусі Христі лише одне єство — Божественне, яке поглинуло при втіленні єство людське (так звана єресь монофізитів). Преподобний Євтимій прийняв сповідання Халкідонського Собору і визнав його православним.
Звістка про це швидко поширилася серед ченців і пустельників, і багато з них, які раніше неправо вірували, за прикладом святого Євтимія прийняли сповідання Халкідонського Собору. За своє подвижницьке життя і тверде сповідання православної віри святий Євтимій отримав найменування Великого. Обтяжуючись спілкуванням зі світом, святий авва віддалився на деякий час у внутрішню пустелю.
Після його повернення до Лаври дехто з братії бачив, що, коли він звершував Божественну літургію, вогонь сходив з небес і оточував святого. Сам же преподобний відкрив кільком ченцям, що часто бачив Ангела, який звершував разом із ним святу літургію. Преподобний мав дар прозорливості, бачив внутрішні порухи духу й розпізнавав людські помисли.
Коли ченці причащалися Святих Тайн, преподобному було відкрито, хто приступає достойно, а хто на осуд собі. Коли преподобному Євтимію було 82 роки, до нього прийшов блаженний Сава (майбутній Сава Освячений, пам'ять 5 грудня), тоді ще юнак. Старець прийняв його з любов’ю і послав у монастир до преподобного Феоктиста.
Він передрік, що чернець Сава просяє в чернечому житті. Коли святому виповнилося 90 років, його сподвижник і друг преподобний Феоктист тяжко захворів. Преподобний Євтимій пішов відвідати друга і залишився в монастирі, попрощався з ним, був присутній при його кончині.
Поховавши тіло, він повернувся до Лаври. Час переставлення був відкритий преподобному Євтимію з особливої милості Божої. У день пам’яті преподобного Антонія Великого, 17 січня, преподобний Євтимій благословив звершити всеношну і, скликавши пресвітерів до вівтаря, сказав їм, що більше вже не звершить із ними жодного чування, тому що Господь кличе його з тимчасового життя.
Усі сповнилися великого смутку, а преподобний наказав братії вранці зібратися біля нього. Він почав повчати братію: «Якщо любите мене, дотримуйтеся моїх заповідей, набувайте любов, яка є союзом досконалості. Жодна чеснота неможлива без любові й смирення.
Сам Господь заради любові до нас упокорився і став людиною, як і ми. Ми повинні тому безперестанно підносити Йому хвалу, особливо ми, що відреклися від бунтівного світу. Церковних служб ніколи не залишайте, передання та статути монастирські ретельно зберігайте.
Якщо хтось із братії бореться з нечистими помислами — безперестанно наставляйте, повчайте, щоб диявол не захопив брата в падіння. Додаю також і іншу заповідь: нехай ворота обителі ніколи не будуть замкнені для подорожніх, і все, що маєте, пропонуйте нужденним, а тим, хто бідує в напастях, за силами допомагайте». Потім, давши настанови щодо керівництва братією, преподобний обіцяв перебувати духом з усіма, хто бажає нести подвиги в його обителі до кінця віку.
Відпустивши всіх, преподобний Євтимій залишив біля себе одного учня Дометіана і, пробувши з ним усередині вівтаря 3 дні, помер 20 січня 473 року у віці 97 років. На поховання святого авви негайно звідусіль поспішили ченці монастирів і пустель, серед яких був святий Герасим. Прибув також патріарх Анастасій із кліром, нітрійські ченці Мартирій та Ілля, які згодом були Єрусалимськими патріархами, про що їм передрікав преподобний Євтимій.
Блаженний Дометіан не відходив від гробу вчителя 6 діб. На 7-й день він побачив свого авву, який радісно сповістив улюбленому учневі: «Гряди, чадо, до вготованого тобі спокою, бо я вблагав Владику Христа, щоб ти був зі мною». Повідавши братії про видіння, святий Дометіан прийшов до церкви і з радістю віддав дух свій Господу.
Він був похований поруч зі святим Євтимієм. Мощі преподобного Євтимія Великого перебували в його монастирі в Палестині, у XII столітті їх бачив руський паломник ігумен Данило.
Євфимію Великому, преподобному
Кондак 1
Избранный Богом Всевидящим в слуги Себе прежде рождения твоего, плоде красный родителей бесчадных, имя носяй утешению тезоименитое и воистину явивыйся утешение многим, моли Господа, Емуже послужил еси верне, избавити ны от всякаго зла, да радостно вопием ти:
Радуйся, отче преподобне, великий Евфимие.
Икос 1
Ангельскому чину посвятити тя обещаша родители твоя, Евфимие, еще прежде рождения твоего: сей великий обет совершающи матерь твоя Дионисия, приведе тя, отрока бывша, ко брату своему пресвитеру Евдоксию: сей же отведе тя ко Мелитийскому епископу Евтропию, сказующе ему о видении и гласе Божественнем, возвестившим рождение твое. Возрадовася же епископ сему, возопи:
Радуйся, блаженное отроча, яко воистину Дух Божий почи на тебе.
Радуйся, дивным промышлением Божиим от юности мир оставивый.
Радуйся, возлюбивый тишину и безмолвие.
Радуйся, учителей твоих Акакия и Синодия великое утешение.
Радуйся, украшение Церкве нашея явивыйся.
Радуйся, яко матерь твоя блаженная Дионисия, верне Церкве послужившая, диаконисса поставися.
Радуйся, в чистоте душевней и телесней воспитавыйся.
Радуйся, жизнь свою безраздельне Господеви вручивый.
Радуйся, отче преподобне, великий Евфимие.
Кондак 2
Видя епископ Мелитийския Церкви усердное твое, Евфимие, к научению божественных книг, таже девственное и добродетельное житие твое, постави тя пресвитера, и вручи ти старейшество и попечение о монастырех. Ты же, блаженне, возскорбел еси о сем, возлюбивый безмолвие и еже в тишине пети Богу ангельски: Аллилуиа.
Икос 2
Разумом мудрости божественныя просвещенный, Евфимие, уясняя, яко ради спасения души твоея полезнее есть безмолвное уединение, неже начальствовати, укрылся еси в пристанище небурное в Лавре Фаранстей, и тамо Господеви угождал еси, сего ради зовем ти таковая:
Радуйся, смиреннейший паче всех иноков.
Радуйся, поставленный старейшим над ними.
Радуйся, о монастырех попечителю.
Радуйся, монашескаго жития рачителю.
Радуйся, похвалы человеческия возненавидевый.
Радуйся, сих ради в Лавру Фаранскую бежавый.
Радуйся, вселивыйся в келлии уединенней.
Радуйся, тамо от трудов рук своих питавыйся, Богу непрестанную хвалу воздавал еси.
Радуйся, отче преподобне, великий Евфимие.
Кондак 3
Силою братнея любви связани быша, преподобнии Евфимие и Феоктисте, якобы в двух телесех едину душу и едину волю имевшии, навыкоша на всякий год во осьмый день по празднице Богоявления Господня исходити в пустыню Кутиллийскую, идеже даже до светлаго Христова Воскресения пребываху, постом плоть свою изнуряя, души же веселяще песнию: Аллилуиа.
Икос 3
Имуще желание совершеннаго уединения, обретоста святии друзи пещеру и возрадовастася о ней, яко о Господнем указании има места, и паки не возвращаяся в Лавру , вселистася в той пещере, былием питающеся. Видяще таковое мудрое устроение монашеское взываем ти, преподобне отче Евфимие, сице:
Радуйся, ради уединения оставивый Лавру.
Радуйся, узами святыя дружбы с Феоктистом сочетанный, купно с ним в молитве ко Единому Богу пребывавый.
Радуйся, яко убежище ваше ведомо сотворишася людем и потекоша к вам жаждущия спасения и от болезней исцеления.
Радуйся, яко приходящих к тебе, отче Евфимие, направлял еси к другу твоему Феоктисту, не хотяй лишитися безмолвия.
Радуйся, яко в малом времени киновия зде учредися, яко пещера ваша первее зверем пристанище бывшая в Церковь претворися.
Радуйся, яко братия помыслы своя тебе открывати навыкоша.
Радуйся, яко поучал еси истинному монашескому пути.
Радуйся, яко полагал еси спасение наипаче в смирении и послушании.
Радуйся, научавый отсечению воли своея.
Радуйся, отче преподобне, великий Евфимие.
Кондак 4
Бури и мятежа мирскаго бежавшии блаженни суть, иже под покров Евфимиевой киновии укрышася! Ибо обретоша ту мир и безмолвие, паче же тебе, отче преподобне, наставника премудраго, поучающаго о всем благодарне к Богу взывати: Аллилуиа.
Икос 4
Слышаще братия поучения твоя, отче Евфимие, умиляшася сердцем, духом же к небеси устремляшася, тебе же, врачу душ их, вопиюще:
Радуйся, наставниче премудрый.
Радуйся, врачующий духовныя немощи безмездно.
Радуйся, призываяй всех хранити воздержание.
Радуйся, научаяй укрепляти память смертную.
Радуйся, повелевый иноком не отметатися трудов телесных.
Радуйся, научаяй подражати всем святому апостолу Павлу.
Радуйся, поучаяй боятися огня вечнаго.
Радуйся, призываяй наипаче любити славу Царствия Небеснаго.
Радуйся, отче преподобне, великий Евфимие.
Кондак 5
Богоизбранная звезда явился еси, святый Евфимие, егда начальник сарацын Аспевет с болящим сыном отроком Теревоном еллини суще, возжелавше восприяти святую Христову веру: явился бо еси, преподобне, спящу и поведал еси тому, да приидет к тебе в пустыню и исцеление обрящет. Пришедшим же им, с вои сарацынскими к тебе, исцелил еси болящаго отрока Теревона, уверовавше же вси во Христа и крещение святое от тебе приимше, Богу радостно воспеша: Аллилуиа.
Икос 5
Видеша и слышаша сия болящия, мнози начаша стекатися к тебе, врачу безмездный блаженне Евфимие, и исцеление получая, прославляху тя по всей стране той. Ты же, святый, не терпяще славы, оставил еси киновию тай, взем с собою единаго от ученик своих Дометиана, изыдоша в пустынь при Мертвом море и обретше келлию ветхую при горе Марда, вселился еси с Дометианом, оттуду преселился в пещеру, идеже иногда Давид скрывашеся от лица Саула, и создал еси, Евфимие, тамо монастырь, чудесем же тобою творимым умножися слава твоя и паки отшел еси, обретше пещеру малу близ киновии Феоктистовы, вселился еси в ней до кончины своея. Мы же видяще таковую любовь твою к безмолвию, со умилением восклицаем ти:
Радуйся, пустынное житие наипаче возлюбивый.
Радуйся, многия неверныя к вере Христовой обративый.
Радуйся, манихейскаго зловерия обличителю.
Радуйся, православныя христианы в истинней вере укрепителю.
Радуйся, чудесы твоими прославивый Бога.
Радуйся, своей си славе противник бывый.
Радуйся, многи монастыри таже и Лавру великую создавый.
Радуйся, яко восполни Господь оскудение хлеба, вина и елея по благословении твоем.
Радуйся, отче преподобне, великий Евфимие.
Кондак 6
Проповедник истиннаго покаяния, и послушания был еси, великий Евфимие, таже увещаватель еже непотребно есть от своего монастыря бегати, ищущи лучшаго, но благо есть пребывати в келлии своей, терпяще вся тяготы жития иноческаго, Богу же поя: Аллилуиа.
Икос 6
Возсияв духом пророческим, Евфимие, прозрел еси Анастасия сосудохранителя Патриарха быти, егда той прииде к тебе, такожде и иныя чудеса сотворил еси: поучением же многим братию наставлял еси и вразумлял. И нас грешных и непотребных вразуми и научи образом жития твоего богоугодная творити, поющих ти сице:
Радуйся, прозорливче, будущая, аки настоящая зревый.
Радуйся, многия болящия исцеливый.
Радуйся, многими наставлениями учеником твоим образы покаяния показавый.
Радуйся, уверяяй, яко не место, но душевное устроение ко спасению приводит хотящих спастися.
Радуйся, яко молитвою твоею дождь низвел еси с небеси.
Радуйся, яко послуша Господь выну молитвы твоя.
Радуйся, яко мольбами твоими подаде Господь плодородие велие земли той.
Радуйся, яко поучении твоими умножися иноцы истинныя в Лавре твоей.
Радуйся, отче преподобне, великий Евфимие.
Кондак 7
Хотя укрепити истинную православную веру, приял еси, отче Евфимие, от ученик своих Епископов Стефана и Иоанна, написание деяний четвертаго Вселенскаго Собора иже в Халкидоне, обличившаго злочестие Диоскора, патриарха Александрийскаго. Темже возвестися по всей пустыни Палестинстей, яко великий Евфимий последует Халкидонскому Собору. Сему радующеся, воспеша иноцы: Аллилуиа.
Икос 7
Новый враг истины, еретик Феодосий, лживыми словесы оклеветав Халкидонский Собор, привлече к себе многия, таже царицу Евдокию, и многим лукавством взыде на престол патриарший, отнюдуже начат гнати держащия православную веру, наипаче же хотяй привлещи в сети своея ереси преподобнаго Евфимия. Мы же тя, отче, аки стену незыблему православия зряще, тако зовем ти:
Радуйся, столпе православия.
Радуйся, стено непоколебимая еретическими ветры.
Радуйся, пустынника Герасима заблуждшаго к истинней вере паки обративый.
Радуйся, удаливыйся со многими братиями в пустыню.
Радуйся, возвративыйся паки в Лавру по падении лжепатриарха Феодосия.
Радуйся, яко объятый Божественным огнем со ангелом литургисающий, виден был еси.
Радуйся, прилежно братию свою наставляяй чистою совестию и страхом Божиим ко святым Христовым Тайнам приступати.
Радуйся, провидяй како кийждо от братий причащатися приходит.
Радуйся, отче преподобне, великий Евфимие.
Кондак 8
Странно и неразумливо Евтихиевою ересью прельщенная царица Евдокия, нача колебатися умом, не ведуще, коего держатися исповедания. Посланная же от преподобнаго Симеона столпника ко Евфимию и приимши поучения его, яко подобаше держатися четырех Вселенских Соборов, просветися разумом, Богу воспевая: Аллилуиа.
Икос 8
Весь был еси в Бозе, блаженне Евфимие, сиянием жития твоего привлекая к себе новыя ученики: тако преподобный Савва, юный бе, прииде к тебе спасения иский и инии мнози, отвращающия очи своя от мятежа житейскаго моря, и к тебе небурному пристанищу притекшии. Ты же отеческою любовию приимал еси вся, прозирая, яко столпы Церкви сии будут. Сего ради зовем ти, отче, сице:
Радуйся, яко многия светила к тебе стекахуся.
Радуйся, собираяй, аки кокош под крыле своя, всех ищущих иноческих подвигов.
Радуйся, яко в юном Савве прозрел еси великаго учителя монашества.
Радуйся, двух пустынников Нитрийских Мартирия и Илию приемый.
Радуйся, яко в сих провидел еси наследники Престола Апостола Иакова брата Господня, Патриарха Иерусалимскаго.
Радуйся, яко сих выну вземлющий с собою в пустыню.
Радуйся, яко тамо от своея руки сих великих мужей приобщил еси Святых Христовых Таин.
Радуйся, возлюбивый ученики своя, и пестунствуяй их отечески.
Радуйся, отче преподобне, великий Евфимие.
Кондак 9
Все естество ангельское радости исполняшеся, видя равноангельное житие твое, великий Евфимие, и умножившиися окрест тебе обители иноков, в ангельском чине славящих Бога, поюще Ему: Аллилуиа.
Икос 9
Вития многовещанныя не возмогут достойно возвеличити дара прозорливости твоея, преподобне, вся бо будущая яко настоящая провидяй, многая пророчествовал еси. Преклоняя колена пред величием Бога тако прославившаго угодника Своего, зовем благоговейно:
Радуйся, даров многообразных от Господа сподобивыйся.
Радуйся, прозорливче дивный.
Радуйся, Анастасию сосудохранителю сан Патриарха прорекший.
Радуйся, яко исполнившемуся сему пророчеству вси дивляхуся.
Радуйся, царицу Евдокию в православии укрепил еси.
Радуйся, той близкую предсказав кончину.
Радуйся, повелевый той приготовитися ко исходу своему.
Радуйся, яко пророчество сие исполнися и блаженная Евдокия, многих храмов строительница, вскоре почи о Господе.
Радуйся, отче преподобне, великий Евфимие.
Кондак 10
Спасения жаждущим был еси, Евфимие преподобне, яко столп огненный, путеводяй странствующих во тьме жития сего в землю небеснаго Ханаана, радостно Богу вопиющих: Аллилуиа.
Икос 10
Стеною молитв и поучений твоих, Евфимие, паче образом жития твоего равноангельнаго ограждал еси учеников твоих, от искушений плоти, мира и диавола. Видяще таковое попечение о чадех твоих, с любовию зовем ти:
Радуйся, добрый пастырю овец словесных.
Радуйся, отче, о мнозех чадех твоих веселящийся.
Радуйся, Феоктиста, искренняго друга и спостника твоего в болезни посетивый и утешивый.
Радуйся, целование тому последнее с любовию давый.
Радуйся, пророкованного тобою патриарха Анастасия, на погребение Феоктистово прибывшаго, сретивый.
Радуйся, сладце с ним беседы насладивыйся.
Радуйся, преподобнаго Савву с собою в пустыню появший.
Радуйся, тому от жажды в пути изнемогшу, от земли молитвою твоею воду изведший.
Радуйся, отче преподобне, великий Евфимие.
Кондак 11
Пение молитвенное по обычаю совершал еси, блаженне Евфимие, удаляяся в пустыню во осьмый день по празднице Богоявления Господня. Приближавшейся кончине твоей, преподобне, прозирая ту, восхотел еси в Лавре пребыти, готовящися ко исходу своему, Богу за вся благодарне поя: Аллилуиа.
Икос 11
Светозарное житие твое, великий Евфимие, к концу приближися, и плоды винограда своего готовился еси принести Домовладыце, видяще же ся близ кончины суща, собрал еси пресвитеры лаврския, дабы последнее наставление всем дати. Плакахуся же вси, яко чада, разлучающися со отцем своим, обаче рекоша к тебе:
Радуйся, великий пастырю овец многих.
Радуйся, веру истинную соблюдый и той научивый заблудшия.
Радуйся, последнее твое поучение давый чадом твоим, да союз любве нерушим в них пребудет.
Радуйся, рекий, яко не возможно есть без любве добродетели совершатися.
Радуйся, паки рекий, яко всякая добродетель любовию и смирением крепка есть.
Радуйся, поучавый вся предания и уставы монастырския николиже оставляти.
Радуйся, повелевый, да врата монастырския николиже затворены будут странных ради.
Радуйся, повелевый таже о нищих пещися.
Радуйся, отче преподобне, великий Евфимие.
Кондак 12
«Благодать, аще обрящу у Бога дерзновение, имам просити, да буду с вами духом всегда» — рекл еси последнее слово учеником своим, блаженне Евфимие, тии же, плачущи о исходе твоем, сим словом утешахуся и со умилением Господеви взываху: Аллилуиа.
Икос 12
Поюще труды твоя, подвиги и дарования, еже от малых лет обрел еси у Бога, восхваляем тя, святый преподобне отче, и с любовию вопием ти:
Радуйся, от юности весь живот свой Господеви предавый.
Радуйся, возраставший от силы в силу.
Радуйся, орле, мыслию в горних паряй.
Радуйся, в дольних обители земныя ангелом созидавый.
Радуйся, прозорливости дара сподобивыйся от Владыки Христа.
Радуйся, исцелений неоскудный источниче.
Радуйся, великих мужей учителю.
Радуйся, и по смерти, чад твоих духовных верный хранителю.
Радуйся, отче преподобне, великий Евфимие.
Кондак 13
О, пречудный и преславный отче Евфимие! Приими от нас непотребных моление сие малое, и не осуди грешных уст, дерзающих славити твоя труды, подвиги и чудеса, да милостивно призираяй на всех спасения взыскующих, и о нас Господеви моляся да очистимся от земныя суеты, чистым сердцем воспоем Богу: Аллилуиа.
[Се́й конда́к глаго́лется три́жды.] [Далее повторяем 1‑е икос и кондак:]
Икос 1
Ангельскому чину посвятити тя обещаша родители твоя, Евфимие, еще прежде рождения твоего: сей великий обет совершающи матерь твоя Дионисия, приведе тя, отрока бывша, ко брату своему пресвитеру Евдоксию: сей же отведе тя ко Мелитийскому епископу Евтропию, сказующе ему о видении и гласе Божественнем, возвестившим рождение твое. Возрадовася же епископ сему, возопи:
Радуйся, блаженное отроча, яко воистину Дух Божий почи на тебе.
Радуйся, дивным промышлением Божиим от юности мир оставивый.
Радуйся, возлюбивый тишину и безмолвие.
Радуйся, учителей твоих Акакия и Синодия великое утешение.
Радуйся, украшение Церкве нашея явивыйся.
Радуйся, яко матерь твоя блаженная Дионисия, верне Церкве послужившая, диаконисса поставися.
Радуйся, в чистоте душевней и телесней воспитавыйся.
Радуйся, жизнь свою безраздельне Господеви вручивый.
Радуйся, отче преподобне, великий Евфимие.
Кондак 1
Избранный Богом Всевидящим в слуги Себе прежде рождения твоего, плоде красный родителей бесчадных, имя носяй утешению тезоименитое и воистину явивыйся утешение многим, моли Господа, Емуже послужил еси верне, избавити ны от всякаго зла, да радостно вопием ти:
Радуйся, отче преподобне, великий Евфимие.
Молитва
Дивный и преславный угодниче Христов, великий отче Евфимие, от святаго чертога, идеже ты со всеми святыми ликуеши, призри на нас, во мраце жития сего сущих, и научи ны презирати вся, яже в мире нарицаются благая. Научи нас любити ближния своя, терпети обиды и поношения, скорби и болезни, в смирении благодаряще Бога. Научи нас молитися и каятися во гресех своих, очиститися нам от всякия скверны. Умоли Господа, Емуже послужил еси от юности своея даже до старости маститей, да сподобимся и мы, рабы неключимии, со светильники горящими усрести Жениха Христа и с Ним внити в чертог украшенный Царствия Его. Аминь.