Геннадій
Костромський та Любимоградський
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Преподобний Геннадій, наречений у святому хрещенні Григорієм, був єдиним сином богобоязливих боярина Іоанна та дружини його Олени, що жили в місті Могильові в Литві. Блаженний Григорій з малих літ був спонукуваний до справ духовних і перебував день і ніч у церкві, молячись Богу. Батькам Григорія це не подобалося. І з того часу Григорій задумав піти в руський монастир. Вибравши час, пішов із дому, роздав свій одяг жебракам і одягнувся в лахміття. У дорозі терпів багато бід і напастей. Але, бережений Богом, дійшов до Москви, де поклонився святиням і шукав обитель, де б йому прийняти іноцький чин і молитися Богу. Зустрівши однодумця на ім’я Федір, вирушив із ним у Великий Новгород, а звідти на річку Свір до преподобного Олександра, у якого просили благословення залишитися в його обителі. На що преподобний пророкував, що Федір залишиться богоугодно жити в миру, а Григорій буде наставником багатьом інокам, і відправив їх у Комельський ліс до преподобного Корнилія. Пробувши в пустині преподобного Олександра сорок днів і взявши благословення, вирушили в дорогу. Преподобний Корнилій прийняв Григорія, поклавши на нього чернечий іспит за святоотцівським переданням, а Федору знову провістив мирське життя (Федір дожив до глибокої старості і спочив у Москві). Через деякий час преподобний Корнилій постриг Григорія і нарек йому ім’я Геннадій.
Молодий інок подвизався в трудах і молитвах, у трапезній, у пекарні та на інших послухах. Братія, за намовою диявольською, роптала на нього, а незабаром і на самого Корнилія. І настоятель зі своїм учнем пішли в костромські краї, у дикий ліс на Сурське озеро, за шістдесят поприщ від обителі, неподалік від поселення царських бортників. Селяни дуже зраділи приходу преподобних, побудували їм келію і забезпечували їх усім необхідним. Преподобні ж подвизалися до Бога молитвами і постом, труди до трудів докладаючи: рубали ліс, орали землю і викопали чотири ставки, два з яких існують донині.
У певні роки великий князь Василій Іоаннович із великою княгинею Оленою вирушили на Біле озеро на моління, за обітницею своєю про чадороддя. Прибувши ж в обитель преподобного Корнилія і дізнавшись про віддалення святих на інше місце, дуже засмутилися на братію і сказали їм: «Через ваш рімпот і непослух не живе отець Корнилій у своїй пустині». І послали своїх слуг благати преподобного повернутися на колишнє місце. Преподобний повернувся і впав до ніг великого князя, просячи прощення за свій відхід. Благовірний же князь просив святого: «Любимцю мій, отче Корнилію, моли за нас милостивого Бога, щоб дарував нам Господь Бог плід чадороддя на спадщину роду нашому і на влаштування обителям, державу російському царству і на утвердження віри християнської». Також сказав великий князь преподобному залишитися в обителі, а нову пустинь благословити своєму учневі. Так і вчинив авва Корнилій і повелів преподобному Геннадію спорудити храм на честь Преображення Господнього. Блаженний Геннадій вчинив за повелінням великокнязівським і благословенням отця свого Корнилія, спорудивши церкву, прикрасив її іконами (частину з яких писав сам) та книгами. З огляду на примноження братії спорудив теплу церкву в ім’я преподобного Сергія Радонезького, влаштувавши її, як і першу.
Сам преподобний завжди трудився, являючи тим образ смирення і терпіння для братії. Влаштувавши для них житла, вдень рубав дрова, а вночі розносив по братських келіях, прап одяг братії, робив свічки, пік проскури, варив їжу. Найбільше ж у церковних службах досягав успіху, носив на тілі своєму вериги, залізні хрести і важкі ланцюги. Все це робив він заради смирення своєї плоті. Тому спочила на ньому благодать Пресвятої Тройці, він же спрямовувався на більший подвиг, подаючи приклад своїм учням. Навчав їх не стільки словом, скільки ділом. Ніхто не в силах висловити житіє преподобного, його хвороби, труди, піклування про братію. У похвалу отцю нашому Геннадію, а більше на славу Божу, повідаємо про чудеса його, що сотворив він благодаттю Божою.
*Чудо перше.* Якось блаженному довелося прийти в Москву з учнями своїми Серапіоном і Уаром, і були вони прийняті в боярині Іуліанії Федорівни, дружини Романа Юрійовича. Просила його господиня благословити синів її Даниїла і Микиту, і доньку Анастасію. Коли святий благословляв отроковицю, сказав їй: «Ти гілка прекрасна і паросток плодючий, будеш государиня цариця благовірна». Почувши це, всі здивувалися і відпустили блаженного з дарунками. Все ж сказане старцем збулося; з того часу цариця Анастасія стала мати велику віру в Бога і всіляко обдаровувала Любимоградську обитель. (Анастасія була першою дружиною першого російського самодержця — Іоанна Грозного).
*Чудо друге.* Про князя Бориса Палецького. Якось князь Борис Палецький сильно знемагав і прийшов на Сурське озеро помолитися. Преподобний Геннадій зрадів приходу князя і, зібравши братію, зустрів його біля святих воріт із достойною молитвою і дав у руки гостеві свій посошок; з цього моменту князь цілком одужав і прославив Бога та угодника Його, преподобного Геннадія, всі ж люди зраділи чудесному одужанню князя. Той на знак вдячності щедро жертвував обителі й повернувся додому. Благословення ж старця, посошок, звелів везти ієрею Василію. Отець Василь, зневаживши благословення святого, кинув дар у річку Кострому, чим сильно засмутив князя. Ієрей же, прибувши додому, знайшов дружину свою мертвою, і невдовзі сам впав у сильну недугу; почав каятися за вчинене і дав обітницю прийняти чернечий чин у святого старця Геннадія. І через деякий час просив прощення у старця і благав його, щоб причислив його до свого богообраного стада. Блаженний Геннадій постриг його і нарек ім’я йому Варлаам, і через кілька років став він ігуменом у Богоявленській обителі міста Костроми. Вищезгаданий князь Борис дав в обитель дзвін і 8 рублів.
*Чудо третє.* Про єпископа Кипріана Вологодського і Великопермського. Сталося якось владиці Кипріану сильно захворіти. Маючи духовну любов до преподобного старця Геннадія, послав слугу свого за ним. Прийшов старець з учнями своїми ієромонахами Мисаїлом і Олександром у Вологду. Владика так зрадів приходу їхньому, що встав з одра свого для благословення, хоча до цього часу встати з ліжка не міг. Довго бесідував святитель із преподобним, люди ж вельми здивувалися, спостерігаючи полегшення хвороби архіпастиря, і прославили Бога, що творить через угодників Своїх преславні чудеса всім людям. Вранці владика просив у преподобного молитов, щоб цілком одужати. На що святий відповідав: «Бог Чоловіколюбець допомагає від скорботи і зцілює недуги душевні та хвороби тілесні, і полегшує неміч стражденним, а не наше се велике діло. Пане мій святителю, все можливо у Бога, а від людей ніщо. Пане мій, здоровий ти від скорботи тілесної. Нога ж твоя хвора нехай нагадує тобі останній час і не одужає до самої смерті твоєї: мир тобі, пане мій святий отче!» Після цього владика прожив ще п’ять років і відійшов до Господа.
*Чудо четверте.* Про ігумена Алексія, яке сам написав. Возвіщу ж вам про себе, братіє моя улюблена, велике чудо преподобного старця Геннадія, отця нашого і вчителя. Сталося мені від братії сильне ображення, і я, багатогрішний ігумен Алексій, не зміг таке ображення стерпіти, пішов зі Спасової обителі і оселився в Костромському Богоявленському монастирі. Жив спільно з духовним пастирем ігуменом Сильвестром і про Христа братством його; і через небагато часу прийшла до мене хвороба тяжка, і не зміг від неї в церкві стояти. Через це переселився в обитель Пресвятої Богородиці в Андріївську пустинь, що в Пошехонні. За одкровенням же Божим, повернувся в обитель Преображення Господнього і прибіг до цільбоносного гробу преподобного отця нашого Геннадія, просячи благословення і прощення за свою малодушність. І з того моменту сотворив мене Господь Бог здоровим молитвами преподобного отця нашого Геннадія.
*Чудо п’яте.* Про Іоанна Лихорєва. Якийсь син боярський на ім’я Іоанн Лихорєв приклав село своє до дому Спасового. Потім задумав змінити своє рішення і віддалитися від обителі преподобного Геннадія та оселитися в Троїце-Сергієвій лаврі. Через деякий час син його Алексій помер злою смертю, і доїлиця його, плачучи і ридаючи, теж відійшла до Господа. Пізніше і дружина його впала в сильну недугу. Сусіди ж його, зібравшись у його домі, бачачи жахливий стан жінки, говорили їй: «Чоловік твій захотів вчинити зраду Всемилостивому Спасу і преподобному Геннадію, за це Бог не пощадив сина вашого і вас, тому дайте обітницю Спасителю і нехай чоловік твій сотворить як обіцяв від початку». Давши ж обітницю, жінка та відразу стала здоровою, і поквапилася написати Іоанну. На Іоанна тим часом напав сильний страх і трепет, коли був він у місті Переславлі-Залєському. Від страху в обличчі він змінився, і слуги його вмовляли його повернутися. Іоанн повернувся в обитель преподобного старця Геннадія і обіцяв сіл своїх не відлучати. І невдовзі молитвами преподобного отця нашого авви Геннадія став здоровим.
*Чудо шосте.* Про біснувату людину. Був якийсь християнин Євтропій, що мав трьох синів. Один із них на ім’я Василій збожеволів і перебував у цьому стані довгий час; багатьох людей кусав, і втихомирювали його, надягаючи на нього кайдани залізні. У багато обителей водили його заради зцілення, але марно. Привели ж болящого в Спасову обитель, підвели до гробу преподобного Геннадія, і молитвами його сотворив Бог його здоровим.
*Чудо сьоме.* Про якогось клірика. Клірик на ім’я Севастіан, постриженик Каменської обителі на озері Кубенському, був одержимий зубною хворобою і обіцяв списати канон і житіє преподобного отця Геннадія; після написання став здоровим від недуги своєї.
*Чудо восьме.* Про якогось диякона. Диякон Прохор, на прізвисько Богдан, родом із Рязанського повіту, сильно був одержимий зубним болем, лікарі вирвали йому вже не один зуб, але він не отримував полегшення. Прибіг же до чудотворного гробу, обіцяючи переписати канон і житіє преподобного отця нашого Геннадія, і Бог звільнив його від хвороби тієї ж години.
*Чудо дев’яте.* Про якогось диякона. Якийсь диякон на прізвисько Чернець вкрав книги церковні та скатертини і втік у бік річки Андоми; по дорозі його паралізувало, і не міг ворушити руками й ногами. Коли дізнався про це ігумен, послав за ним. Диякон, покаявшись у гріхові своєму, припав до гробу преподобного, просячи прощення, рукам і ногам своїм полегшення, і за молитвами преподобного отця нашого Геннадія Господь Бог помилував його, дарувавши йому здоров’я.
*Чудо десяте.* Про біснувату людину. Людина на ім’я Ігнатій була мучена від нечистого духа: багато людей радили йому звернутися з молитвами до преподобного Геннадія, і, проживши кілька днів в обителі, за клопотанням святого одужав.
*Чудо одинадцяте.* Про бортника Антипу. Бортник із сусідньої області на ім’я Антипа пішов якось у своїх справах, і напали на нього безліч бісів, як люди чорні, і страхали його. Антипа ж від цієї напасті збожеволів, почав себе ножем різати і багатьох людей покусав. З великими труднощами привели його до гробу преподобного Геннадія, у Спасову обитель; поживши там місяць, молитвами святого став здоровий і вирушив додому, славлячи Бога і преподобного отця Геннадія.
*Чудо дванадцяте.* Про біснувату людину. Якийсь чоловік на ім’я Іустин сильно був біснуватий, причому мав величезну силу: був приведений у Спасову обитель і прив’язаний до трапезного стовпа, силою ж своєю стовп той зламав. Коли ж наклали на нього вериги преподобного отця Геннадія, вмить одужав.
*Чудо тринадцяте.* Про якогось селянина. Якийсь селянин на ім’я Дометій сильно біснувався: сусіди ж і родичі привели його до чудотворного гробу преподобного Геннадія, через що Дометій сильно бився, скреготав зубами, з рота йшла піна, і хапався за руки й за ноги. У день Преображення Господнього після ранкової служби поклали його на помості біля гробу святого Геннадія, і під час літургії молитвами преподобного отримав здоров’я, і, проживши в обителі ще десять днів, пішов додому, радіючи і славлячи Бога та угодника Його, преподобного отця нашого Геннадія.
*Чудо чотирнадцяте.* Про якогось сина боярського, Василія Паніна. Якийсь син боярський на ім’я Василій Панін мав дружину, яка довгий час страждала на хворобу очей; він же, приїхавши в обитель Всемилостивого Спаса, припав із молитвою до чудотворного гробу, ігумен же і священики, відслуживши молебень, освятили воду. Василій, взявши з собою освяченої води, вирушив до хворої дружини, і коли дружина його окропила святою водою обличчя своє й очі, тієї ж години одужала молитвами преподобного Геннадія.
*Чудо п’ятнадцяте.* Про якогось християнина. У якогось християнина з Обнорської волості на ім’я Меркурій був син Леонтій, що вкрай страждав на хворобу очей і вже півтора року не бачив світла білого, і від цієї жахливої недуги кричав день і ніч. Батьки привезли його в Спасову обитель, привели до гробу преподобного отця Геннадія і просили священиків звершити молебний спів та освятити воду. Освяченою водою почали кропити місцеві ікони і раку чудотворця, а також хворого Леонтія, і тієї ж години милістю Божою і молитвами преподобного отця нашого Геннадія отрок прозрів, з радістю повернувся в дім свій, славлячи Бога та угодника Його, святого Геннадія.
*Чудо шістнадцяте.* Про якогось чоловіка на ім’я Лука. Якийсь житель міста Костроми на ім’я Лука Густишев не мав віри в чудеса преподобного Геннадія і дав обітницю не бувати в Спасовій обителі біля гробу преподобного. Через свою службу був обраний целовальником у митницю і відбув із дружиною збирати державні митні гроші. І раптово вразила його хвороба в щоку і в усю голову, і, впавши на землю, корчився від болю. Родичами був привезений додому, але хвороба не вщухала, і Лука був уже при смерті. Прийшовши ж до тями, згадав гріх свій і пообіцяв іти до гробу святого; після закінчення молебного співу був здоровий молитвами преподобного отця нашого Геннадія.
*Чудо сімнадцяте.* Про якусь вдову. У Галицькому повіті Коржеської області в сільці Левському жила вдова на ім’я Євдокія дворянського роду, дружина Феодора Лаптєва, мала чотирьох синів, один із яких на ім’я Кирило захотів іти в обитель Всемилостивого Спаса і до чудотворця Геннадія, і там прийняти чернечий чин та в цю обитель віддати свій жребій спадщини. Євдокія була проти і стала клясти сина свого, і в тій клятві спіткала її сильна хвороба голови, така, що й зуби в неї покрушилися, і сильно набрякла голова, що ледь шкіра не тріскалася, що завдавало сильних болів. Згадавши ж своє согрішення, стала молитися Всемилостивому Спасу і Пречистій Його Богоматері та на допомогу закликати преподобного Геннадія чудотворця, обіцяючи прийти в Преображенський монастир молитися і віддати жребій сина свого. Одразу ж після її обітниці їй стало легше, і вона вирушила до святого Геннадія. Випросивши прощення біля гробу старця Геннадія і заспівавши молебні співи, віддала в обитель жребій сина свого, і постригся син її в ченці та отримав ім’я замість Кирила — Корнилій. А вдова повернулася в дім свій, радіючи і славлячи Бога, і Пречисту Богоматір, і преподобного Геннадія, бо отримала від скорботи своєї зцілення і молитвами святого одужала.
*Чудо вісімнадцяте.* Про дівицю, що зцілилася молитвами св. Геннадія. Недалеко від обителі боголепного Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа є поселення, зване Обнорське. Селянин того поселення на ім’я Дометій мав доньку Дарію, яку спіткало розслаблення рук і ніг, оніміння, і навіть батьків своїх вона не впізнавала. Перебувала вона в цій страшній недузі пів року, від чого батько з матір’ю сильно сумували. Згадали ж вони, які творить чудеса Бог угодником Своїм преподобним Геннадієм! Прийшов їм благий помисел іти в Спасову обитель. Коли відслужили молебень біля чудотворного гробу, тієї ж години молитвами преподобного отця нашого Геннадія стала Дарія здоровою і, радіючи, відійшла в дім свій, багато подяк віддаючи Христу Богу, що творить дивні і преславні чудеса своїм угодником преподобним Геннадієм. Богу нашому слава нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.
*Чудо дев’ятнадцяте.* Про якусь жінку. Якась жінка на ім’я Єлисавета була хвора на очну хворобу і припала до чудотворного гробу преподобного отця нашого Геннадія, обтерла покровом свої очі і стала здоровою; потім настав їй час народжувати, і нудило її три доби, і прочитав їй ієрей канон преподобному, і молитвами преподобного отця нашого Геннадія Бог розрішив її тієї ж години.
Генадію Могилевскому (Костромському и Любимоградському) чудотворцю, преподобному
Кондак 1
Избранный измлада Господу работати, подвизався добрым подвигом веры, течение твое доблестно скончал еси. Водворяяся же днесь в Небесных Селениих, молися еже избавитися нам от лютых обстояний, от всех зол и напастей, да зовем ти:
Радуйся, Геннадие, теплый наш к Богу молитвенниче и чудотворче.
Икос 1
Ангельскому житию восхотев подражати, измлада явился еси тщаливейший в дому Божием делатель, нося в сердцы законы и оправдания Его. Сего ради радостно вопием ти:
Радуйся, всякое мудрование плоти умертвивый.
Радуйся, еще от пелен путь истины познавый.
Радуйся, презревый вся суетная блага мира, Господа ради.
Радуйся, всею душею Богови прилепивыйся.
Радуйся, воине Царя Небеснаго.
Радуйся, подвигом добрым подвизавыйся пред Ним.
Радуйся, благая отрасле благаго корене.
Радуйся, светильниче страны Любимоградския.
Радуйся, Геннадие, теплый наш к Богу молитвенниче и чудотворче.
Кондак 2
Видаяще тя приснии еще юна зело, не отходяща от церкви, и пребывающа в посте и молитве, тщахуся ослабити духовный подвиг твой. Ты же, от юности твоея, вдавый сердце Богови, пребыл еси непоколебимь, духом горя, Господеви работая и воспевая: Аллилуиа.
Икос 2
Разум, исходяй от Отца светов, яко бисер драгий обрет, тем озаряемь, всяку мглу греховную далече отгнал еси от себе; управляемь же сый, яко путеводною звездою, в пустыню, сподобился еси очима твоима зрети труды и подвиги Корнилиа и внимати словесем мудрости его. Мы же восхваляюще тя вопием сице:
Радуйся, лучами Божия мудрости озаренный.
Радуйся, благодатною силою во всяцем деле блазе утвержденный.
Радуйся, похоть плоти, похоть очес и гордость житейскую низложивый.
Радуйся, некрадомое добродетелей сокровище стяжавый.
Радуйся, пустыню облагоухавый дел твоих добротою.
Радуйся, заблудших на путь заповедей и оправданий Господних наставивый.
Радуйся, иноком давый образ кротости и смиренномудрия.
Радуйся, обитель твою молитвами твоими ограждаяй и спасаяй.
Радуйся, Любима града прибежище и радование.
Радуйся, помощниче притекающих к тебе с верою.
Радуйся, Геннадие, теплый наш к Богу молитвенниче и чудотворче.
Кондак 3
Силою, данною ти свыше, в пустынях подвизаяся, аще и многи напасти и озлобления от враг видимых и невидимых претерпел еси; обаче та вся доблестно победил еси, и козни их разрушил еси, воспевая к Богу: Аллилуиа.
Икос 3
Имея от юности твоея всажден в сердцы твоем страх Божий, не дал сна очима твоима, и веждома твоима дремания, дондеже обрел еси в пустыни Любимоградской, при водах Сурских, место Господеви, селение Богу Иаковлю, и рекл еси: се покой мой во век века, зде вселюся, яко изволих и. Мы, чудящеся всеблагому о тебе Божию смотрению, вопием ти:
Радуйся, яко измлада познал и всею душею твоею возлюбил еси Отца Небеснаго.
Радуйся, яко вся суетная и тленная презрел еси.
Радуйся, яко вся земная, уметы быти вменил еси, взыскуя Иерусалима Горняго.
Радуйся, яко изволил еси подъяти всяко поношение паче, нежели вкушати временную греха сладость.
Радуйся, яко скорбьми многими вшел еси в радость Господа твоего.
Радуйся, яко странник и пришлец сый, создал еси дом Божий, храм Господеви, в немже от лет многих призвася святое имя Его.
Радуйся, вод Сурских ликование.
Радуйся, града Любима ограждение.
Радуйся, Костромских предел благолепное украшение.
Радуйся, Геннадие, теплый наш к Богу молитвенниче и чудотворче.
Кондак 4
Бурю злоречия, клевет и шептания, по действу змия древнаго, исконнаго отца лжи, окаяннии воздвигоша на тя в обители доблестнаго Корнилиа. Обаче Господь, ведый избавляти и утешати преподобныя своя, обрати студ на главу враг твоих; тебе же на широту изведе, и постави на пространстве нозе твои, Емуже принося жертву хвалы и благодарения, вопиял еси выну: Аллилуиа.
Икос 4
Слышаша ближнии и дальнии, от днепровских до волжских стран о богоугодном житии твоем, твои подвизех и терпении мнозем; град же Москва, в пришествие твое с Серапионом и Уаром, чудящеся, из уст твоих прияша проречение, егда рекл еси непорочной, яко агницы сущей Анастасии: ты еси розга прекрасная, венцем царским будеши благоукрашена; еже и сбыстся во время свое. Хваляще Бога, давшаго ти дар прозрения, вопием:
Радуйся, духа пророчества богомудренным житием стяжавый.
Радуйся, благодатию душу свою ожививый и чистотою возвысивый ю.
Радуйся, сбытием пророчества обрадовавший царство православное.
Радуйся, яко рукою благочестивой Анастасии утрошася слезы многих.
Радуйся, яко царица суще, державцу Русския земли славу во благочестном жителстве приумножи.
Радуйся, яко отложив во успении венец тленный, сподоблся еси прияти венец славы нескончаемыя.
Радуйся, яко и мнозем женам, сущым в болезни и скорбех, помощь и утешение подавал еси.
Радуйся, яко и немощнии младенцы не отщетишася от твоея помощи, на цельбу и возраста преспеяние от святыя раки твоея получиша.
Радуйся, яко и всем притекающым ко гробу твоему скорый являешися помощник.
Радуйся, Геннадие, теплый наш к Богу молитвенниче и чудотворче.
Кондак 5
Боготечной уподобився звезде, притекл еси от юга во страны севера; и лучами добродетелей твоих озарив пустыню любимоградскую, научал еси, отче, исповедатися Богу Небесному и пети имени Его, зовуще: Аллилуиа.
Икос 5
Видя благодать яже в тебе и дар Святаго Духа, царь Иоанн изволи, да и чада его твоею рукою, преподобне, обновляются в пакибытие. Мы же славяще Бога, возносящаго смиренных сердцем, и венчающаго их милостию и щедротами, взываем:
Радуйся, Геннадие, яко старцы и послуша тя и мудрии в совет твой внидоша.
Радуйся, яко и пред цари глаголал еси о судьбах и оправданиих Господних.
Радуйся, яко слово твое бысть выну во благодати, солию растворенно.
Радуйся, яко николиже слово праздно и гнило изыде из уст твоих, паче же вся бяху к назиданию верных.
Радуйся, яко был еси сосуд в честь, освящен, благопотребен Владыце.
Радуйся, яко соблюл еси таинство веры в чистой совести.
Радуйся, яко пребыл еси во истине благовествования.
Радуйся, яко ангелу благовестнику уподобился еси, предрек славу Анастасии, о нейже возвеселишася богатии и убозии.
Радуйся, Геннадие, теплый наш к Богу молитвенниче и чудотворче.
Кондак 6
Пустынножительствовавый на Свире реце преподобный Александр, радостно прият тя с содругом твоим Феодором, и прозорливец сый, предпоказа в тебе благаго и мудраго иночествующым вождя и наставника. Слышавшии таковая проречения, прославиша Господа, глаголюще: Аллилуиа.
Икос 6
Возсия, яко звезда утренняя, и яко луна полна во днех своих, слава подвигов, труждения и терпения твоего; пустыня бо возвести о тебе, и добродетели твоя окрест живущым поведа. Сего ради якоже они, такожде и мы благодаряще Бога, вопием ти:
Радуйся, презревый славу мира, ища Божия славы.
Радуйся, сбытие пророчества, еже о тебе, добре показавый.
Радуйся, явивыйся присный ревнователь преподобным Александру и Корнилию.
Радуйся, среди житейских обуреваний обретый тихое пристанище.
Радуйся, пустыню и езеро освятивый ангелоподобным жителством твоим.
Радуйся, положивый основание твердо обители твоей, и молитвами твоими оградивый ю.
Радуйся, образ честнаго жителства иноком собою давый.
Радуйся, словом и делом наказавый буия и строптивыя.
Радуйся, заблудших наставниче и всех притекающих к тебе скорый помощниче.
Радуйся, Геннадие, теплый наш к Богу молитвенниче и чудотворче.
Кондак 7
Прославити хотя пустыню непроходную и просветити сидящыя во тме и сени смертней, всеблагий Бог, державным манием Василиа Иоанновича указует ти место, да созиждеши олтарь Богови и селение исповедающым имя святое Его. Ты же, Господу споспешествующу, сия соделав, с сонмом подвижников и со всеми, иже видеша благословение на делех рук твоих, воспел еси: Аллилуиа.
Икос 7
Новый и дивный злочестия обличитель явился еси, преподобне, егда святотатственную простершаго ко олтарю руку, разслаблением наказл еси; егда же исповеда грех свой пред тобою, и в раскаяние прииде, того благодатною силою исцелил еси, и на путь спасения наставил еси. Сего ради память твою, угодниче Божий, чествующе, зовем ти сице:
Радуйся, злочестия обличителю.
Радуйся, кающихся во гресех своих утешителю.
Радуйся, заблудших наставниче.
Радуйся, молитвами твоими подаваяй исцеление телесное, вкупе же и душевное.
Радуйся, заступничеством твоим низлагаяй демонская возстания.
Радуйся, благодатию яже в тебе подаваяй силы к животу и благочестию.
Радуйся, свыше данною ти премудростию умудряяй неразумныя.
Радуйся, яко всем притекающым к тебе с верою, присно подаеши утешение и радование.
Радуйся, Геннадие, теплый наш к Богу молитвенниче и чудотворче.
Кондак 8
Странное чудо явися, егда немоществующий болярин Борис, прияв с благоговением посох от руки твоея, преподобне, здрав бысть. Иерей же Василий, гордостно презрев прятый от преподобнаго дар, и поверг оный, тяжко искушен бысть. Познав же грех свой, и принес покаяние Богу, прослави правду Его, и угодника Его, вопия: Аллилуиа.
Икос 8
Весь ум вперив в горняя, единаго, искупльшаго нас Господа возлюбил еси, Тому последовал еси и Того язвы на теле своем носил еси, с Нимже и прославляешися днесь. Сего ради восхваляем тя:
Радуйся, обретый премудрость, юже никтоже от князей века сего разуме.
Радуйся, не духа мира сего приявый, но Духа Иже от Бога.
Радуйся, верою уразумевый тайны судеб Божиих.
Радуйся, показавый веру твою не в мудрости человечестей, но в силе Божией.
Радуйся, яко Града Небеснаго взыскал еси.
Радуйся, яко к Иерусалиму Небесному востекл еси.
Радуйся, яко на вечерю брака Агнча зван еси.
Радуйся, не к тому себе пожив, но Богови, днесь во Царствии Его вселяешися.
Радуйся, Геннадие, теплый наш к Богу молитвенниче и чудотворче.
Кондак 9
Всякими духовными даровании украшен, всякия цельбы податель явился еси, блаженне. Темже хваляще и благодаряще Бога, вопием: Аллилуиа.
Икос 9
Витии немотствоваху и мудрии века сего изумевахуся, видяще, како бесный, люте страждай, и путы железными связан сый, пред гробом твоим, преподобне, абие исцеле и воздаде хвалу Богови, дивному во святых Своих. Таяжде творяще, и мы глаголем:
Радуйся, силы многи сотворивый.
Радуйся, демонская сопротивувостания ни во что же вменивый.
Радуйся, обдержимых лютыми недугами уврачевавый.
Радуйся, безутешным утешение и радость о Господе подавый.
Радуйся, омраченных умом в разум истины приведый.
Радуйся, от сердечнаго окаменения и нечестия многих обративый к Богу.
Радуйся, яко немощствующым духом и телом простерл еси руку помощи.
Радуйся, яко безнадежных и отчаянных сущих, утвердил еси во уповании на Бога жива и истинна.
Радуйся, Геннадие, теплый наш к Богу молитвенниче и чудотворче.
Кондак 10
Спасения иский, яко бисера многоценнаго, и к Богу душею возжадав, якоже елень на источники водныя, ничтоже земное в себе
помышлял еси; работая же Господеви со страхом и радуяся пред Ним с трепетом, сподобился еси, блаженне, с лики
избранных предстояти Престолу Царя славы, и присно воспевати: Аллилуиа.
Икос 10
Стена и прибежище был еси, Геннадие, в веце сем: в пустыню бо, в ней же восхотел еси вдворитися, к тебе притекаху славнии земли, богатии и убози, вожделевающе, да приимут от руки твоея благословение, да слово уст твоих утешит, и молитва твоя оградит их от враг видимых и невидимых; и мы такожде, притекающе верою к раце твоей, и моляще о заступлении нас грешных и неключимых раб, вопием:
Радуйся, яко страстей возстание победил еси.
Радуйся, яко призывающих тя предварил еси в день озлобления.
Радуйся, яко потопляемых напастей бурею, изхитил еси из пучины зол.
Радуйся, яко влаемых волнами житейских попечений, к тихому пристанищу управил еси.
Радуйся, ищущих Царствия Небеснаго и правды его, молитвами твоими утверждаяй на камени заповедей Господних.
Радуйся, обители твоея столпе и утверждение.
Радуйся, подвизающихся во благочестии неусыпный спомощниче.
Радуйся, покаянныя слезы проливающих ко Господу сомолитвенниче.
Радуйся, Геннадие, теплый наш к Богу молитвенниче и чудотворче.
Кондак 11
Пения и славословия, подвиги и молитвенныя труждения, паче же всего себе принесл еси, преподобне, в жертву живу, святу, благоугодну Богови. Сего ради, стяжав блаженное безсмертие, в чертозе Царя славы, с тмами тем безплотных сил ликовствуя, воспеваеши: Аллилуиа.
Икос 11
Светозарной звезде уподобився, от Могилева града, от предел днепровских, аможе первии возсияша, посреде идольскаго нечестия, лучи благодатныя веры, притекл еси, да и во мраце пустыни костромския узрят людие славу Божию и чудеса Его поведят. Сия убо зрим ныне, и славяще Бога, глаголем:
Радуйся, напоивый себе струями вод благодатных.
Радуйся, утвердивый себе в вере, еюже просветися равноапостольный великий князь Владимир.
Радуйся, осиянный благословением святыя Афонския горы, почивающим на обители печерских чудотворцев.
Радуйся, их житию подражавый.
Радуйся, яко оставль богатство и славу дома отчаго, пустыню возлюбил еси.
Радуйся, яко хлад и зной и всяку тяготу понесл еси.
Радуйся, яко поругания и озлобления, Господа ради, претерпел еси.
Радуйся, яко в терпении мнозе стяжав душу свою, живот вечный наследовал еси.
Радуйся, Геннадие, теплый наш к Богу молитвенниче и чудотворче.
Кондак 12
Благодать и силу данную ти от Бога, еже целити немощствующыя духом, немощствующыя телом, еже спасати погибающих и избавляти от лютых обстояний, даяти же даяния благая, с верою и любовию притекающым к тебе; знаменьми и чудесы научени суще, свемы. Темже молимся ти, преподобне, молися о нас, яко скорбьми паче же многими грехми обдержими есмы выну, да ходатайством твоим улучивше спасение, воспоем Господеви: Аллилуиа.
Икос 12
Поюще и превозносяще Бога, дивнаго во святых своих, благолепно чествуем святую память твою, угодниче; еще бо во днех плоти твоея чудодейственныя благодати был еси причастник; по блаженном успении твоем наследствуя с лики святых вечную жизнь, молиши о чтущих тя. Сего ради вопием:
Радуйся, прославивый Бога в души и телеси своем.
Радуйся, яко славы от человек не приял еси, слава же Господня осия тя.
Радуйся, яко обитая в Небесных селених, не оставляеши нас ходатайством твоим.
Радуйся, яко надеющеся на тя, возсылаем молитвы нашя и тобою хвалимся.
Радуйся, яко надежда притекающих к раце твоей с верою, николиже посрамися.
Радуйся, яко старцы и младенцы возрадовашася о тебе.
Радуйся, яко присный хранитель еси Любимоградския страны, сподобльшияся хранити святыя мощи твоя.
Радуйся, яко память твоя во благословении и чудеса твоя возвещаются в роды родов.
Радуйся, Геннадие, теплый наш к Богу молитвенниче и чудотворче.
Кондак 13
О святче Божий и чудотворче, преподобне Геннадие! Приими молитвы и благохваления наша, приносимыя тебе днесь, по достоянию, и не забуди нас притекающих к тебе, и ищущих помощи твоея и заступления. Паче же буди ходатай наш пред Богом; да отбегше нечестия, и избавльшеся от всякаго злаго обстояния, сподобимся наследити Царство Небесное, и тамо с лики святых, славити Отца и Сына и Святаго Духа, и во вся веки воспевати пред Ним: Аллилуиа.
[Се́й конда́к глаго́лется три́жды.] [Далее повторяем 1‑е икос и кондак:]
Икос 1
Ангельскому житию восхотев подражати, измлада явился еси тщаливейший в дому Божием делатель, нося в сердцы законы и оправдания Его. Сего ради радостно вопием ти:
Радуйся, всякое мудрование плоти умертвивый.
Радуйся, еще от пелен путь истины познавый.
Радуйся, презревый вся суетная блага мира, Господа ради.
Радуйся, всею душею Богови прилепивыйся.
Радуйся, воине Царя Небеснаго.
Радуйся, подвигом добрым подвизавыйся пред Ним.
Радуйся, благая отрасле благаго корене.
Радуйся, светильниче страны Любимоградския.
Радуйся, Геннадие, теплый наш к Богу молитвенниче и чудотворче.
Кондак 1
Избранный измлада Господу работати, подвизався добрым подвигом веры, течение твое доблестно скончал еси. Водворяяся же днесь в Небесных Селениих, молися еже избавитися нам от лютых обстояний, от всех зол и напастей, да зовем ти:
Радуйся, Геннадие, теплый наш к Богу молитвенниче и чудотворче.
Молитва преподобному Геннадию, Костромскому и Любимоградскому чудотворцу
Избранниче Божий и чудотворче, преподобный отче Геннадие! От юности твоея исполнен сый духа премудрости и разума, духа благочестия и страха Господня, и приим вся оружия Божия, препоясав чресла твоя истиною, оболкся в броню правды и обув нозе во уготование благовествования мира, над всеми же восприим щит веры, возмогл еси, яко добр воин Христов, вся стрелы лукаваго разжженыя угасити. Сего ради, водворяяся днесь, с лики безплотных сил, в обителех Отца Небеснаго, неувядаемым венцем увязен еси; и предстоя Престолу Царя славы Господа сил, имаши дерзновение возносити к Нему моления и благохваления твоя. Мы же окаяннии, возводяще из глубины зол очи и сердца наша к горнему Сиону, жилищу Бога Иаковля, молим тя, преподобне Геннадие: буди заступник и ходатай наш пред Богом и Господем нашим, Судиею праведнейшим, Егоже выну прогневляем, вогрешающе пред Ним. И якоже во дни плоти своея, дивная и преславная совершил еси, отче всехвальне, тако и ныне прешед от нас в обители Отца Небеснаго удиви ходатайством своим милость Господню на нас. Да отбегше нечестия и мирских похотей, Богови же благоугодивше, обрящем помощь Его во время благопотребно, и благословение на ны и на дела рук наших, и да сподобит нас наследити Царство Небесное, и с лики святых славити и воспевати пречестное и великолепое имя Отца и Сына и Святаго Духа, ныне и присно, и во веки веков. Аминь.