Герман

Преподобний Герман Аляскинський народився у місті Серпухові під Москвою у 1757 році в купецькій родині. Його мирське ім'я та прізвище невідомі. З шістнадцяти років він вступив на чернечий шлях. Спочатку преподобний ніс послух у Троїце-Сергієвій пустині, розташованій в околицях Петербурга, на березі Фінської затоки (пустинь належала Троїце-Сергієвій Лаврі). В обителі майбутній місіонер подвизався близько п'яти років. Бажаючи цілковитого усамітнення і безмовності, преподобний Герман вирушає на Валаам. Валаамський монастир, розташований на островах Ладозького озера, бував відрізаний від зовнішнього світу до 8 місяців на рік. Після ретельного випробування різними послухами ігумен Назарій благословив молодого подвижника на постійне життя в лісі, у пустельному усамітненні. На свята, приходячи в монастир, преподобний ніс кліросний послух (він мав чудовий голос). 

У Валаамській обителі святий Герман прийняв чернечий постриг. Існує думка, що святий Герман прийшов на Валаам у 1778 році. Того ж року преподобний Серафим прийшов у Саровську обитель. Обставини життя преподобного Германа на Валаамі нагадують про усамітнені подвиги його великого сучасника – Саровського чудотворця. Подібно до преподобного Серафима, валаамський подвижник вирізнявся винятковим і проникливим знанням духу та букви Святого Письма, творінь святих отців і вчителів Церкви. Духовним керівником і наставником майбутнього місіонера був ігумен Назарій, саровський старець, який запровадив на Валаамі устав Саровської пустині. Таким чином, благодатний устрій саровського подвижництва, в якому відбувалося духовне зростання преподобного Германа на Валаамі, став невід’ємною частиною його душі і зробив його рідним та винятково близьким за духом преподобному Серафиму, Саровському чудотворцю. Є відомості, що преподобний Серафим користувався, своєю чергою, настановами старця Назарія під час свого життя в Сарові.

Через 15 років перебування преподобного Германа на Валаамі Господь покликав смиренного ченця на апостольське служіння і послав його проповідувати Євангеліє та хрестити язичників малозаселеного і суворого краю Аляски та прилеглих до неї островів Північної Америки. З цією метою у 1793 році була створена духовна Місія, що отримала назву Кадьякської, з центром на острові Кадьяк. Керівником місії був призначений архімандрит Іоасаф (Болотов), чернець Валаамського монастиря. Серед інших співробітників Місії було ще п’ять ченців Валаамського монастиря, серед них і преподобний Герман, якому Господь благословив потрудитися у благовісті довше і плідніше, ніж будь-кому іншому з членів Місії. Після прибуття на острів Кадьяк місіонери негайно взялися за будівництво храму та навернення язичників. «1794 року, вересня з 24 живу на острові Кадьяк. 

Слава Богу, понад 700 американців перехрестив, та понад 2000 шлюбів повінчав, збудували церкву, а час дозволить – зробимо іншу, та похідні дві, а то й п'яту потрібно зробити», – зауважує в одному з листів архімандрит Іоасаф. Отець Герман на новому місці спочатку ніс послух у пекарні та займався господарськими справами Місії. Під керівництвом архімандрита Іоасафа (пізніше єпископа) Місія перебувала недовго: під час бурі (у 1799 році) преосвященний Іоасаф зі своїми супутниками загинув у хвилях океану. На допомогу місіонерам, що залишилися в живих, у 1804 році був відряджений лише один ієромонах Олександро-Невської Лаври Гедеон. Він на деякий час очолив Місію. Його турботами була влаштована школа для дітей хрещених алеутів. У 1807 році ієромонах Гедеон назавжди залишив стан місіонерів, поклавши всю відповідальність на преподобного Германа, який до самої кончини своєї залишався духовним отцем, пастирем і піклувальником душ людських у довіреній йому Місії. Преподобного хотіли висвятити в сан ієромонаха і звести в архімандрита, але смиренний чернець відмовився від будь-якого піднесення і до кінця своїх днів залишався простим монахом.

Преподобний Герман був для місцевих жителів істинним добрим пастирем і захищав їх, як міг, від злих і хижих людей, які вбачали в острів’янах лише об’єкт для жорстокої експлуатації. Тому не було б нічого дивного, якби новонавернені відкинули віру прибульців, які стали дедалі частіше виступати в ролі експлуататорів і гнобителів (промисловці, що приїжджали заради наживи), і повернулися б до своїх забобонів. У тому, що цього не сталося, велика заслуга преподобного Германа. Непохитно і наполегливо, не маючи жодної підтримки, окрім своєї полум’яної віри, старець продовжував своє заступництво за скривджених і пригноблених, вбачаючи в цьому свій обов’язок і покликання, сутність якого він висловив напрочуд простими словами: «Я – найнижчий слуга тутешніх народів і нянька».

Потаємні подвиги і келійні молитви старця залишалися невідомими світові, але було видно оточуючим світло його благодатного життя, що минало в умовах повного самозречення, несрібництва і суворої зневаги до всіх зручностей. Одяг його був найубогіший і дуже ветхий. Усім своїм виглядом, усіма звичками старець Герман живо нагадував сучасникам давніх відлюдників, що прославилися подвигами стриманості й Богодогодження. Бесіда старця справляла на слухачів невідпорне враження. Особливо вражали співрозмовників ясність його думок, чіткість і швидкість суджень. Божественна благодать, що наповнювала душу преподобного Германа, перетворювала серця людей, які спілкувалися з ним. 

Яскраво свідчить про це випадок із С. І. Яновським, правителем адміністрації Російсько-Американської Компанії, який приступив до своїх обов’язків у 1817 році. Семен Іванович Яновський, аристократ за походженням, був людиною всебічно освіченою і начитаною, але його релігійно-філософські погляди зводилися до модного в ті часи деїзму. Християнства він, по суті, не знав (хоча формально вважався християнином). Православ’я, Церква, Таїнства — були для нього поняттями, що не заслуговували на серйозну увагу. Преподобний Герман багато розмовляв із ним. Згодом С. І. Яновський писав: «Такими постійними бесідами і молитвами святого старця Господь цілковито навернув мене на шлях істинний, і я зробився справжнім християнином». Він називав старця «святим мужем», «великим подвижником»; як велику коштовність він зберігав у себе листи преподобного Германа. Таке ж благоговіння до особи святого відчували і багато інших його сучасників.

Отець Герман жив спочатку біля храму місії на Кадьяку, а після переселився на прилеглий острів Ялиновий, який назвав «Новим Валаамом». Острів Ялиновий був останнім притулком у багатотрудних апостольських мандрівках святого старця. Преподобний Герман передрік своїм духовним дітям час своєї кончини і пояснив, як поховати його. 13 грудня 1837 року він попросив запалити перед іконами свічки і почитати Діяння святих апостолів. Під час читання про труди святих благовісників святий старець Герман перейшов від земних трудів до небесного упокоєння на 81-му році життя. Над могилою старця спочатку поставлено простий дерев’яний пам’ятник, потім споруджено скромну дерев’яну церкву, освячену в ім’я преподобних Сергія і Германа, Валаамських чудотворців. У цьому храмі зберігається старовинне зображення преподобного Серафима Саровського, що перебувало в келії святого старця Германа за його життя: старець любив і шанував свого прославленого сучасника і однодушного з ним великого працівника на Божій ниві. Господу було угодно одночасно благословити на великий подвиг служіння людям цих двох благоговійних любителів безмовності та розумного діяння.

Преподобний Герман із любов’ю відгукувався на потреби і скорботи людські в дні свого земного життя. Не залишає він у біді тих, хто звертається до нього, і після свого преставлення. Найвідоміший випадок молитовного заступництва преподобного Германа міститься в життєписі першого православного єпископа в Америці — святителя Інокентія. У 1842 році святитель на бригу «Охотськ» прямував на острів Ялиновий. Через бурю корабель довго не міг увійти в гавань, і життя команди та пасажирів було під загрозою. Святитель Інокентій звернувся з молитвою до преподобного Германа: «Якщо ти, отче Германе, догодив Господу, то нехай зміниться вітер». Не минуло й чверті години, як вітер змінився і став попутним. І незабаром святитель, врятований від бурі, служив панахиду на могилі преподобного Германа.