Ольга
рівноапостольна
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Свята рівноапостольна Ольга була дружиною великого князя Київського Ігоря. Боротьба християнства з язичництвом за часів Ігоря та Ольги, які княжили після Олега († 912), вступає в новий період. Церква Христова в останні роки князювання Ігоря († 945) стає значною духовною та державною силою в Руській державі. Про це свідчить текст договору Ігоря з греками 944 року, що зберігся до наших днів і був включений літописцем до «Повісті временних літ» у статтю, яка описує події 6453 (945) року.
Мирний договір із Константинополем мав бути затверджений обома релігійними громадами Києва: «Русь хрещена», тобто християни, присягали в соборному храмі святого пророка Божого Іллі; «Русь нехрещена», язичники, клялися на зброї у святилищі Перуна Громовержця. Той факт, що християни поставлені в документі на першому місці, свідчить про їхнє переважне духовне значення в житті Київської Русі.
Очевидно, у момент, коли договір 944 року складався в Царгороді, при владі в Києві стояли люди, які співчували християнству та усвідомлювали історичну необхідність долучення Русі до животворної християнської культури. До цього напряму належав, можливо, і сам князь Ігор, офіційне становище якого не дозволяло йому особисто перейти у нову віру, не вирішивши питання про хрещення всієї країни та встановлення в ній православної церковної ієрархії. Тому договір було складено в обережних виразах, які не завадили б князю затвердити його і у формі язичницької клятви, і у формі християнської присяги.
Але поки візантійські посли прибули до Києва, обстановка на Дніпрі суттєво змінилася. Чітко визначилася язичницька опозиція, на чолі якої стояли варязькі воєводи Свенельд та його син Мстислав (Мстиша), яким Ігор надав у володіння Древлянську землю.
Сильним у Києві був і вплив хозарських юдеїв, яким не могла припасти до душі думка про торжество православ’я на Руській землі.
Не зумівши подолати косність звичаю, Ігор залишився язичником і скріпив договір за язичницьким зразком — клятвою на мечах. Він відкинув благодать Хрещення і був покараний за невір’я. Через рік, у 945 році, повсталі язичники вбили його в Древлянській землі, розірвавши між двома деревами. Але дні язичництва і заснованого на ньому життєвого укладу слов’янських племен були вже полічені. Тягар державного служіння поклала на себе за трирічного сина Святослава вдова Ігоря — велика княгиня Київська Ольга.
Ім’я майбутньої просвітительки Руського краю та її батьківщину «Повість временних літ» вперше називає у статті про одруження Ігоря: «і привели йому дружину з Пскова, на ім’я Ольга». Належала вона, уточнює Іоакимівський літопис, до роду князів Ізборських, однієї із забутих давньоруських княжих династій, яких було на Русі в X–XI ст. не менше двадцяти, але які всі були з часом витіснені Рюриковичами або злилися з ними через шлюби. Деякі з них були місцевого, слов’янського походження, інші — прийшлі, варязькі. Відомо, що скандинавські конунги, запрошені на князювання в руські міста, незмінно приймали руську мову, часто — руські імена, і швидко ставали справжніми руськими як за способом життя, так і за світоглядом і навіть за фізичним виглядом.
Так і дружину Ігоря звали варязьким іменем Хельга, у руській «окаючій» вимові — Ольга, Вольга. Жіноче ім’я Ольга відповідає чоловічому Олег (Хельгі), що означає «святий». Хоча язичницьке розуміння святості цілком відмінне від християнського, але й воно передбачає в людині особливий духовний настрій, цнотливість і тверезість, розум і прозорливість. Розкриваючи духовне значення імені, народ назвав Олега Віщим, Ольгу — Мудрою.
Пізніші перекази називали її родовим маєтком село Вибути за кілька кілометрів від Пскова вгору річкою Великою. Ще недавно показували на річці Ольгин міст — біля давньої переправи, де Ольга зустрілася з Ігорем. Псковська топоніміка зберегла чимало назв, пов’язаних із пам’яттю великої псковитянки: села Ольженець та Ольгине Поле, Ольгині Ворота — один із рукавів річки Великої, Ольгина Гора та Ольгин Хрест — поблизу Псковського озера, Ольгин Камінь — біля села Вибути.
Житіє святої Ольги оповідає, що у Вибутах молодий князь полював «в області Псковській» і, бажаючи перебратися через річку Велику, побачив «якогось чоловіка, що плив у човні», і покликав його до берега. Відпливши від берега, князь виявив, що його везе дівчина дивовижної краси. Ігор запалав до неї пожадливістю і став схиляти її до гріха. Перевізниця виявилася не тільки красивою, а й цнотливою та розумною. Вона засоромила Ігоря, нагадавши йому про княжу гідність правителя і судді, який має бути «світлим прикладом добрих справ» для своїх підданих. Ігор розлучився з нею, зберігаючи в пам’яті її слова та прекрасний образ. Коли прийшов час обирати наречену, до Києва зібрали найкрасивіших дівчат князівства. Але жодна з них не припала йому до серця. І тоді він згадав «дивну в дівицях» Ольгу і послав за нею свого родича, князя Олега. Так Ольга стала дружиною князя Ігоря, великою руською княгинею.
Після одруження Ігор вирушив у похід на греків, а повернувся з нього вже батьком: народився син Святослав. Невдовзі Ігор був убитий древлянами. Боячись помсти за вбивство Київського князя, древляни відправили послів до княгині Ольги, пропонуючи їй одружитися зі своїм правителем Малом. Ольга вдала, що згодна. Хитрістю заманила вона до Києва два посольства древлян, піддавши їх болісній смерті: перше було живцем поховане «на дворі княжому», друге — спалене в лазні. Після цього п’ять тисяч мужів древлянських були вбиті воїнами Ольги на тризні за Ігорем біля стін древлянської столиці Іскоростеня. Наступного року Ольга знову підійшла з військом до Іскоростеня. Місто спалили за допомогою птахів, до ніг яких прив’язали палаюче клоччя. Тих древлян, що залишилися живими, полонили і продали в рабство.
Боротьба за єдність Русі, за підпорядкування Київському центру племен і князівств, роздираних взаємною ворожнечею, прокладала шлях до остаточної перемоги християнства на Руській землі. Ольга Богомудра увійшла в історію як велика будівнича державного життя і культури Київської Русі. Літописи сповнені свідчень про її невпинні «ходіння» Руською землею з метою благоустрою та впорядкування цивільного і господарського побуту підданих. Добившись внутрішнього зміцнення влади Київського великого князя, послабивши вплив дрібних місцевих князів, що заважали збиранню Русі, Ольга централізувала все державне управління за допомогою системи «погостів». У 946 році із сином і дружиною пройшла вона Древлянською землею, «встановлюючи данини й оброки», відзначаючи села, станища і місця полювань, що підлягали включенню до київських великокняжих володінь. Наступного року ходила до Новгорода, влаштовуючи погости річками Мстою та Лугою, всюди залишаючи зримі сліди своєї діяльності. «Ловища її (місця полювання) були по всій землі, встановлені знаки, місця її і погости, — писав літописець, — і сани її стоять у Пскові до цього дня, є вказані нею місця для лову птахів по Дніпру і по Десні; і село її Ольжичі існує і понині».
Влаштовані Ольгою погости, будучи передусім фінансово-адміністративними та судовими центрами, становили міцну опору великокняжої влади на місцях.
Будучи насамперед, за самим змістом слова, центрами торгівлі та обміну («гість» — купець), збираючи й організовуючи навколо себе населення (замість колишнього «полюддя» збір данини і податків здійснювався тепер рівномірно і впорядковано по погостах), Ольжині погости стали найважливішою клітиною етнічного і культурного об’єднання руського народу.
Пізніше, коли Ольга стала християнкою, на погостах почали зводити перші храми; з часу Хрещення Русі при святому Володимирі погост і храм (парафія) стали нерозривними поняттями. (Лише згодом від цвинтарів, що існували біля храмів, розвинулося вживання слова «погост» у значенні «цвинтар».)
Багато зусиль доклала княгиня Ольга для посилення оборонної могутності країни. Міста забудовувалися і зміцнювалися, вишгороди (або дитинці, кроми) обростали кам’яними і дубовими стінами (забралами), вкривалися валами та частоколами. Сама княгиня, знаючи, як вороже ставилися багато хто до ідеї зміцнення княжої влади й об’єднання Русі, жила постійно «на горі», над Дніпром, за надійними забралами київського Вишгорода (Верхнього міста), оточена вірною дружиною. Дві третини зібраної данини, за свідченням літопису, вона віддавала у розпорядження київського віча, третя частина йшла «до Ольги, на Вишгород» — на потреби ратної справи. До часу Ольги історики відносять встановлення перших державних кордонів Росії — на заході, з Польщею. Богатирські застави на півдні вартували мирні ниви киян від народів Дикого Поля. Чужоземці поспішали до Гардарики («країни міст»), як називали вони Русь, з товарами і рукоділлям. Шведи, датчани, німці охоче вступали найманцями до руського війська. Ширяться закордонні зв’язки Києва. Це сприяє розвитку кам’яного будівництва в місті, початок якому поклала княгиня Ольга. Перші кам’яні будівлі Києва — міський палац і заміський терем Ольги — лише в нашому столітті були знайдені археологами. (Палац, точніше, його фундамент і залишки стін, були знайдені і розкопані в 1971–1972 рр.)
Але не тільки зміцнення державності та розвиток господарських форм народного життя привертали увагу мудрої княгині. Ще насущнішим видавалося їй докорінне перетворення релігійного життя Русі, духовне переображення руського народу. Русь ставала великою державою. Лише дві європейські держави могли в ті роки змагатися з нею за значенням і потужністю: на сході Європи — давня Візантійська імперія, на заході — королівство саксів.
Досвід обоїх імперій, які завдячували своїм піднесенням духу християнського вчення, релігійним основам життя, показував ясно, що шлях до майбутньої величі Русі лежить не тільки через військові, а насамперед і переважно через духовні завоювання та досягнення. Доручивши Київ підрослому синові Святославу, велика княгиня Ольга влітку 954 року, прагнучи благодаті та істини, вирушає з великим флотом до Царгорода. Це було мирне «ходіння», що поєднувало завдання релігійного паломництва та дипломатичної місії, але політичні міркування вимагали, щоб воно стало водночас виявом військової могутності Русі на Чорному морі, нагадало гордим «ромеям» про переможні походи Аскольда та Олега, який прибив у 907 році свій щит «на вратах Царгорода».
Результат був досягнутий. Поява руського флоту на Босфорі створювала необхідні передумови для розвитку дружнього русько-візантійського діалогу. Своєю чергою, південна столиця вразила сувору доньку Півночі розмаїттям кольорів, величчю архітектури, змішанням мов і народів світу. Але особливе враження справляло багатство християнських храмів і зібраних у них святинь. Царгород, «царююче місто» Грецької імперії, ще при самому заснуванні (точніше, відновленні) в 330 році присвячене святим рівноапостольним Костянтином Великим (пам’ять 21 травня) Пресвятій Богородиці (ця подія святкувалася в Грецькій Церкві 11 травня і перейшла звідти в руські місяцеслови), прагнуло в усьому бути гідним своєї Небесної Покровительки. Руська княгиня була присутня за богослужінням у найкращих храмах Константинополя — Святої Софії, Влахернської Богоматері та інших.
Серце мудрої Ольги відкрилося святому православ’ю, вона приймає рішення стати християнкою. Таїнство Хрещення здійснив над нею патріарх Константинопольський Феофілакт (933–956), а сприймачем був сам імператор Костянтин Багрянородний (912–959). Їй було наречено при Хрещенні ім’я Олена на честь святої рівноапостольної, матері святого Костянтина, яка віднайшла Чесне Древо Хреста Господнього. У повчальному слові, сказаному після здійснення обряду, патріарх сказав: «Благословенна ти в дружинах руських, бо залишила темряву і полюбила Світло. Благословлятимуть тебе руські люди в усіх прийдешніх поколіннях, від онуків і правнуків до найвіддаленіших нащадків твоїх». Він наставив її в істинах віри, церковному уставі та молитовному правилі, пояснив заповіді про піст, цнотливість і милостиню. «Вона ж, — говорить преподобний Нестор Літописець, — схилила голову і стояла, наче губка, що вбирає воду, вслухаючись у вчення, і, вклонившись Патріархові, промовила: «Молитвами твоїми, Владико, хай збережена буду від сітей ворожих».
Саме так, з трохи нахиленою головою, зображена свята Ольга на одній із фресок Київського Софійського собору, а також на сучасній їй візантійській мініатюрі, в особовому рукописі Хроніки Іоанна Скиліци з Мадридської національної бібліотеки. Грецький напис, що супроводжує мініатюру, називає Ольгу «архонтесою (тобто владичицею) русів», «дружиною, Ельгою на ім’я, яка прийшла до царя Костянтина і була хрещена». Княгиня зображена в особливому головному уборі, «як новохрещена християнка і почесна диякониса Руської Церкви». Поруч із нею в такому ж уборі новохрещеної — Малуша († 1001), згодом мати святого рівноапостольного Володимира (пам’ять 15 липня).
Такого ненависника руських, яким був імператор Костянтин Багрянородний, непросто було змусити стати хрещеним батьком «архонтеси Русі». У руському літописі збереглися розповіді про те, як рішуче і на рівних розмовляла Ольга з імператором, дивуючи греків духовною зрілістю і державною мудрістю, показуючи, що руському народу якраз під силу сприйняти і примножити вищі звершення грецького релігійного генія, найкращі плоди візантійської духовності та культури. Так святій Ользі вдалося мирним шляхом «взяти Царгород», чого до неї не зміг зробити жоден полководець. За свідченням літопису, сам імператор змушений був визнати, що «перехитрувала» його Ольга, а народна пам’ять, поєднавши перекази про віщого Олега і мудру Ольгу, закарбувала цю духовну перемогу в билинному сказанні «Про взяття Царгорода княгинею Ольгою».
Костянтин Багрянородний у своєму творі «Про церемонії візантійського двору», що дійшов до нас в єдиному списку, залишив докладний опис церемоній, що супроводжували перебування святої Ольги в Константинополі. Він описує урочистий прийом у знаменитій палаті Магнавра, під спів бронзових птахів і гарчання мідних левів, куди Ольга з’явилася з величезною свитою зі 108 осіб (не рахуючи людей із дружини Святослава), і переговори у вужчому колі в покоях імператриці, і парадний обід у залі Юстиніана, де за збігом обставин промислительно зустрілися за одним столом чотири «державні дами»: бабуся і мати святого рівноапостольного Володимира (свята Ольга і її супутниця Малуша) з бабусею і матір’ю його майбутньої дружини Анни (імператриця Олена і її невістка Феофано). Мине трохи більше півстоліття, і в Десятинному храмі Святої Богородиці в Києві поруч стоятимуть мармурові гробниці святої Ольги, святого Володимира та блаженної «цариці Анни».
Під час одного з прийомів, розповідає Костянтин Багрянородний, руській княгині було піднесено золоте, прикрашене камінням блюдо. Свята Ольга пожертвувала його в ризницю Софійського собору, де його бачив і описав на початку XIII століття руський дипломат Добриня Ядрейкович, згодом архієпископ Новгородський Антоній: «Блюдо велике злато службове Ольги Руської, коли взяла данину, ходивши в Царгород; у блюді ж Ольжинім камінь дорогий, на тому ж камені написаний Христос».
Втім, лукавий імператор, повідомивши стільки подробиць, ніби на помсту за те, що «перехитрувала його Ольга», загадав нелегку загадку історикам Руської Церкви. Річ у тім, що преподобний Нестор Літописець розповідає в «Повісті временних літ» про Хрещення Ольги під 6463 (955 або 954) роком, і це відповідає свідченню візантійської хроніки Кедрина. Інший руський церковний письменник XI століття, Яків Мних, у слові «Пам’ять і похвала Володимиру... і як хрестилася бабуся Володимира Ольга», говорячи про кончину святої княгині († 969), зазначає, що вона прожила християнкою п’ятнадцять років, і відносить тим самим час Хрещення до 954 року, що теж збігається з точністю до кількох місяців із вказівкою Нестора. Тим часом Костянтин Багрянородний, описуючи перебування Ольги в Константинополі і називаючи точні дати влаштованих ним на її честь прийомів, з безсумнівністю дає зрозуміти, що все це відбувалося в 957 році. Для примирення даних літопису, з одного боку, і свідчень Костянтина, з іншого, руським церковним історикам довелося припускати одне з двох: або свята Ольга для продовження переговорів з імператором у 957 році приїхала до Константинополя вже вдруге, або вона хрестилася взагалі не в Царгороді, а в Києві в 954 році і єдине своє паломництво до Візантії здійснила, вже будучи християнкою. Перше припущення більш ймовірне.
Що стосується безпосередньо дипломатичного результату переговорів, у святої Ольги були підстави залишитися незадоволеною ними. Добившись успіху в питаннях про руську торгівлю в межах імперії та підтвердження мирного договору з Візантією, укладеного Ігорем у 944 році, вона не змогла, однак, схилити імператора до двох важливих для Русі угод: про династичний шлюб Святослава з візантійською царівною і про умови відновлення існуючої за Аскольда православної митрополії в Києві. Її незадоволення результатом місії виразно звучить у відповіді, яку вона дала вже після повернення на батьківщину надісланим від імператора послам. На запит імператора щодо обіцяної військової допомоги свята Ольга через послів різко відповіла: «Якщо ти так само постоїш у мене в Почайні, як я в Суду, то тоді дам тобі воїв на допомогу».
Разом із тим, попри невдачу старань щодо заснування на Русі церковної ієрархії, свята Ольга, ставши християнкою, ревно віддавалася подвигам християнського благовістя серед язичників і церковного будівництва: «Требища бісівські зруйнувала і почала жити в Христі Ісусі». Вона зводить храми: святителя Миколая і Святої Софії в Києві, Благовіщення Пресвятої Богородиці — у Вітебську, Святої Живоначальної Тройці — у Пскові. Псков із того часу називається в літописах Домом Святої Тройці. Храм, побудований Ольгою над річкою Великою, на місці, вказаному їй, за свідченням літописця, згори «Променем Трисяйного Божества», простояв понад півтора століття. У 1137 році святий князь Всеволод-Гавриїл († 1138, пам’ять 11 лютого) замінив дерев’яний храм кам’яним, який був перебудований, своєю чергою, в 1363 році і замінений, нарешті, Троїцьким собором, що існує донині.
І інша найважливіша пам’ятка руського «монументального богослов’я», як називають нерідко церковне зодчество, пов’язана з іменем святої рівноапостольної Ольги — храм Софії Премудрості Божої в Києві, закладений невдовзі після її повернення з Царгорода і освячений 11 травня 960 року. Цей день відзначався згодом у Руській Церкві як особливе церковне свято.
У місяцеслові пергаментного Апостола 1307 року під 11 травня записано: «У той же день освячення Святої Софії в Києві в літо 6460». Дата пам’яті, на думку церковних істориків, вказана за так званим «антіохійським», а не за загальноприйнятим константинопольським літочисленням і відповідає 960 року від Різдва Христового.
Оскільки свята Ольга отримала при Хрещенні ім’я святої рівноапостольної Олени, яка віднайшла Чесне Древо Хреста Христового в Єрусалимі, головною святинею новоствореного Софійського храму став Святий Хрест, принесений новою Оленою з Царгорода і отриманий нею в благословення від Константинопольського патріарха. Хрест, за переказом, був вирізаний із цільного шматка Животворящого Древа Господнього. На хресті був напис: «Оновилася Руська земля Святим Хрестом, який прийняла Ольга, благовірна княгиня».
Свята Ольга багато зробила для увічнення пам’яті перших руських сповідників імені Христового: над могилою Аскольда звела Нікольський храм, де, за деякими відомостями, сама була згодом похована; над могилою Діра — вищеназваний Софійський собор, який, простоявши півстоліття, згорів у 1017 році. Ярослав Мудрий на цьому місці побудував пізніше, в 1050 році, церкву святої Ірини, а святині Софійського Ольжиного храму переніс у кам’яний храм того ж імені — Софію Київську, що стоїть донині, закладену в 1017 році й освячену близько 1030 року. У Пролозі XIII століття про Ольжин хрест сказано: «який нині стоїть у Києві у Святій Софії в вівтарі на правій стороні». Розграбування київських святинь, продовжене після монголів литовцями, яким місто дісталося в 1341 році, не помилувало й його. За Ягайла в період Люблінської унії, що об’єднала в 1384 році Польщу та Литву в одну державу, Ольжин хрест був викрадений із Софійського собору і вивезений католиками до Любліна. Подальша доля його невідома.
Але серед бояр і дружинників у Києві знайшлося чимало людей, які, за словом Соломона, «зненавиділи Премудрість», як і святу княгиню Ольгу, що будувала Їй храми. Ревнителі язичницької старовини все сміливіше піднімали голову, з надією вдивляючись у Святослава, який підростав, рішуче відхиляв вмовляння матері прийняти християнство і навіть гнівався на неї за це. Потрібно було поспішати із задуманою справою Хрещення Русі. Підступність Візантії, яка не побажала дати Русі християнство, була на руку язичникам. У пошуках вирішення свята Ольга звертає погляди на захід. Ніякого суперечності тут немає. Свята Ольга († 969) належала ще до нерозділеної Церкви і навряд чи мала можливість вникати в богословські тонкощі грецького і латинського віровчення. Протистояння Заходу і Сходу видавалося їй насамперед політичним суперництвом, другорядним порівняно з насущним завданням — створенням Руської Церкви, християнським просвітництвом Русі.
Під 959 роком німецький хроніст, іменований «продовжувач Регінона», записує: «прийшли до короля посли Олени, королеви русів, яка хрещена в Константинополі, і просили присвятити для цього народу єпископа і священиків». Король Оттон, майбутній засновник Германської імперії, охоче відгукнувся на прохання Ольги, але повів справу не поспішаючи, з чисто німецькою ґрунтовністю. Лише на Різдво наступного, 960 року, єпископом Руським був поставлений Лібуцій, із братії монастиря святого Альбана в Майнці. Але він невдовзі помер (15 березня 961 року). На його місце був присвячений Адальберт Трірський, якого Оттон, «щедро забезпечивши всім потрібним», відправив, нарешті, до Росії. Важко сказати, що сталося б, якби король не зволікав так довго, але коли в 962 році Адальберт з’явився в Києві, він «не досяг нічого того, заради чого був посланий, і бачив свої старання марними». Гірше того, на зворотному шляху «деякі з його супутників були вбиті, і сам єпископ не уникнув смертельної небезпеки».
Виявилося, що за минулі два роки, як і передбачала Ольга, у Києві здійснився остаточний переворот на користь прихильників язичництва і, не ставши ні православною, ні католицькою, Русь взагалі роздумала приймати християнство. Язичницька реакція проявилася настільки сильно, що постраждали не тільки німецькі місіонери, а й деякі з київських християн, що хрестилися з Ольгою в Царгороді. За наказом Святослава був убитий племінник святої Ольги Гліб і зруйновані деякі зведені нею храми. Зрозуміло, тут не обійшлося без візантійської таємної дипломатії: налаштовані проти Ольги і стривожені можливістю посилення Русі за рахунок союзу з Оттоном, греки воліли підтримати язичників.
Провал місії Адальберта мав промислительне значення для майбутнього Руської Православної Церкви, що уникла папського полону. Святій Ользі залишалося змиритися з тим, що сталося, і повністю піти в справи особистого благочестя, надавши кермо влади язичнику Святославу. З нею як і раніше рахувалися, до її державної мудрості незмінно зверталися у всіх важких випадках. Коли Святослав відлучався з Києва, а він більшу частину часу проводив у походах і війнах, управління державою знову вручалося княгині-матері. Але питання про Хрещення Русі було тимчасово знято з порядку денного, і це, звісно, засмучувало святу Ольгу, яка вважала Христове благовістя головною справою свого життя.
Вона лагідно переносила скорботи і прикрощі, намагалася допомагати синові в державних і військових турботах, керувати ним у героїчних задумах. Перемоги руського війська були для неї розрадою, особливо розгром давнього ворога Руської держави — Хозарського каганату. Двічі, в 965 і в 969 році, пройшли війська Святослава землями «нерозумних хозарів», назавжди зруйнувавши могутність юдейських володарів Приазов’я і Нижнього Поволжя. Наступний потужний удар був завданий по мусульманській Волзькій Болгарії, потім прийшла черга Болгарії Дунайської. Вісімдесят міст по Дунаю було взято київськими дружинами. Одне турбувало Ольгу: як би, захопившись війною на Балканах, Святослав не забув про Київ.
Навесні 969 року Київ взяли в облогу печеніги: «І не можна було вивести коня напоїти, стояли печеніги на Либеді». Руське військо було далеко, на Дунаї. Пославши до сина гінців, свята Ольга сама очолила оборону столиці. Святослав, отримавши звістку, невдовзі прискакав до Києва, «привітав матір свою і дітей і журився, що сталося з ними від печенігів». Але, розгромивши кочівників, войовничий князь знову став говорити матері: «Не любо мені сидіти в Києві, хочу жити в Переяславці на Дунаї — там середина землі моєї». Святослав мріяв про створення величезної Руської держави від Дунаю до Волги, яка об’єднала б Русь, Болгарію, Сербію, Причорномор’я і Приазов’я та простягнула свої межі до самого Царгорода. Мудра Ольга розуміла, що при всій мужності та відвазі руських дружин їм не впоратися з давньою імперією ромеїв, Святослава чекала невдача. Але син не слухав застережень матері. Тоді свята Ольга сказала: «Бачиш, я хвора. Куди хочеш піти від мене? Коли поховаєш мене, вирушай куди захочеш».
Дні її були полічені, труди і скорботи підірвали її сили. 11 липня 969 року свята Ольга померла, «і плакали по ній плачем великим син її, і онуки, і всі люди». Останні роки, серед торжества язичництва, їй, колись гордій володарці, яка хрестилася від патріарха в столиці православ’я, доводилося таємно тримати при собі священика, щоб не викликати нового спалаху антихристиянського фанатизму. Але перед смертю, знову віднайшовши колишню твердість і рішучість, вона заборонила здійснювати над нею язичницькі тризни і заповіла відкрито поховати її за православним обрядом. Пресвітер Григорій, який був із нею в 957 році в Константинополі, точно виконав її заповіт. На Святослава ж, як повідомляє літописець, чекала зла кончина: він був убитий печенізьким князем Курею, який відсік голову Святослава і з черепа зробив собі чашу, окув золотом і під час бенкетів пив із неї.
Свята Ольга була похована як християнка. «І так поживши і добре славлячи Бога в Тройці, Отця і Сина і Святого Духа, спочила в благій вірі, скінчила житіє своє з миром у Христі Ісусі, Господі нашому». Як свій пророчий заповіт наступним поколінням, вона з глибоким християнським смиренням сповідала свою віру про свій народ: «Воля Божа хай буде! Якщо захоче Бог помилувати рід мій Землі Руської, нехай покладе на серце їм звернутися до Бога, як і мені Бог це дарував».
Бог прославив святу трудівницю православ’я, «начальницю віри» на Руській землі, чудесами і нетлінням мощів. Яків Мних († 1072) через сто років після її смерті писав у своїй «Пам’яті і похвалі Володимиру»: «Бог прославив тіло раби Своєї Олени, і є в гробі тіло її чесне, і неруйнівне перебуває і до цих днів. Блаженна княгиня Ольга прославила Бога всіма справами своїми добрими, і Бог прославив її». При святому князі Володимирі, за деякими даними, в 1007 році, мощі святої Ольги були перенесені в Десятинний храм Успіння Пресвятої Богородиці і покладені в спеціальному саркофазі, в яких прийнято було класти мощі святих на православному Сході. «І інше чудо почуйте про неї: гроб кам’яний малий у церкві Святої Богородиці, ту церкву створив блаженний князь Володимир, і є гроб блаженної Ольги. І на верху гробу віконце сотворене — щоб бачити тіло блаженної Ольги, що лежить цілим». Але не всім було явлене чудо нетління мощів рівноапостольної княгині: «Хто з вірою прийде, відчиниться віконце, і бачить чесне тіло, що лежить цілим, і дивується чуду такому — стільки років у гробі лежачи тілу неруйнівним залишитися. Гідне похвали всякої тіло те чесне: у гробі ціле, як спляче, спочиває. А іншим, хто не з вірою приходить, не відчиниться віконце гробне, і не бачить тіла того чесного, але тільки гроб».
Так і по кончині свята Ольга проповідувала вічне життя і воскресіння, наповнюючи радістю віруючих і напоумлюючи невіруючих. Була вона, за словами преподобного Нестора Літописця, «передтечею християнської землі, як зірниця перед сонцем і як зоря перед світлом».
Святий рівноапостольний великий князь Володимир, підносячи свою подяку Богу в день Хрещення Русі, свідчив від імені своїх сучасників про святу рівноапостольну Ольгу знаменними словами: «Благословлятимуть тебе сини руські, і до останнього роду онуків твоїх».
Свята рівноапостольна Ольга була канонізована на соборі 1547 року, який підтвердив повсюдне вшанування її на Русі ще в домонгольську епоху. Християнське ім’я святої Ольги — Олена (у перекладі з давньогрецької «смолоскип») — стало вираженням горіння її духу. Свята Ольга (Олена) прийняла духовний вогонь, який не згас у всій тисячолітній історії християнської Росії.
Ользі, рівноапостольній Великій княгині Руській
Кондак 1
Первоизбранней от всего русскаго рода, славней и равноапостольней угоднице Божией Ольге составим похвалу, яко заре, во тьме идолопоклонения светом веры возсиявшей и путь ко Христу всем людем земли нашея показавшей. Ты же, яко имущая дерзновение к прославльшему тя Господу, ограждай нас от всяких бед молитвами твоими, да зовем ти:
Радуйся, святая равноапостольная княгине Ольго богомудрая.
Икос 1
Ангелов и человеков Творец, времена и лета во Своей власти положивый и судьбы царств и народов по Своей воли управляяй, егда восхоте род русский Святым Крещением просветити, тогда, видя благое изволение сердца твоего, призва тя первее в познание Себе, да будеши всем людем земли нашея образ и наставница в христианстей вере. Сего ради восхваляем тя сице:
Радуйся, русскаго небесе утренняя звездо, от Первозваннаго Апостола на горах Киевских предвозвещенная;
радуйся, заре, во мраце неведения светло возблиставшая.
Радуйся, добрая лозо винограда Христова, от дивия* языческаго корене прозябшая;
радуйся, пречудная леторасле, из неяже велие правоверия древо на земли нашей возрасте.
Радуйся, первоучительнице и просветительнице наша;
радуйся, яко тобою познахом поклонятися в Троице Творцу.
Радуйся, яко тебе ради Пресвятое Имя Господне от всех людей прославляется;
радуйся, яко и твое преславное имя вкупе с равноапостольным Владимиром во всех пределех мира восхваляется.
Радуйся, страны нашея духовное сокровище;
радуйся, всея Христовы Церкве преславное украшение.
Радуйся, градов Киева и Пскова изрядная доброто;
радуйся, людем нашим на враги благая помощнице.
Радуйся, святая равноапостольная княгине Ольго богомудрая.
Кондак 2
Видяще тя, святая Ольго, яко крин в тернии прозябший: ты бо аще и в роде язычестем рождена еси, обаче закон Божий в сердце твоем написан всегда имела еси и целомудрие твое яко зеницу ока блюла еси; благодарно поем дивному во святых Своих Богу: Аллилуиа.
Икос 2
Разумом твоим вся добре ведящи, познала еси, богомудрая Ольго, яко идоли, рукама человеческима сотвореннии, не суть бози; темже, отвергши тыя, потщалася еси познати Бога истиннаго. Сего ради, похваляюще сицевое твое благоразумие, вопием ти сице:
Радуйся, добрая жено, первее всех заблуждение на руси познавшая и тщету идолопоклонения разумевшая;
радуйся, истиннаго богопознания и правыя веры усердно искавшая.
Радуйся, еще не ведущи истиннаго Бога, якоже Корнилий сотник, добрыми делы Тому угождавшая;
радуйся, прежде разумения закона Божия по закону совести праведно жившая.
Радуйся, прежде приятия христианския веры дела, христианом подобающая, творившая;
радуйся, премудростию от Бога одаренная.
Радуйся, державу твою от нашествия супостат мужественно защитившая;
радуйся, в подчиненных ти людех суды праведныя творившая.
Радуйся, царственною славою на земли и на Небеси почтенная;
радуйся, яко равноапостольная от Бога прославленная.
Радуйся, святая равноапостольная княгине Ольго богомудрая.
Кондак 3
Силою благодати Божией движима, потщалася еси, богомудрая Ольго, достигнути Царьграда, идеже зрящи красоту церковнаго благолепия и послушающи учения словес Божественных, распалалася еси всем сердцем твоим в любовь Христову, благодарственно вопиющи Ему: Аллилуиа.
Икос 3
Имущи сердце яко добрую землю, удобь восприяла еси, Ольго, семя святыя веры, познавши Христа Бога истиннаго. Темже и крещение святое прияла еси от руку патриарха Царьграда, иже и предрече ти, яко отныне блажити тя имут русстии сынове. Исполнити убо хотяще проречение сие, взываем ти сице:
Радуйся, тму идолослужения оставльшая;
радуйся, свет богопознания взыскавшая.
Радуйся, безконечныя пагубы верою избежавшая;
радуйся, жизнь вечную во Христе стяжавшая.
Радуйся, в купели святаго крещения от скверны греховныя омывшаяся;
радуйся, благодатию Святаго Духа духовно родившаяся.
Радуйся, разумная горлице, от когтей душепагубнаго врана излетевшая;
радуйся, под криле Орла Небеснаго прилетевшая.
Радуйся, множество душ крещением с собою ко Христу приведшая;
радуйся, сего ради сугубое воздаяние от Бога получившая.
Радуйся, с верою несумненною приходящих светом от честных твоих мощей осиявающая;
радуйся, душам и телесем тех, яже на пользу, подавающая.
Радуйся, святая равноапостольная княгине Ольго богомудрая.
Кондак 4
Како не дивимся благоразумию твоему, Ольго преблаженная, ибо ты предложение царя еллинов о браце с ним разумно отвергла еси, рекши тому: не брака ради приидох семо и не соцарствования ради с тобою, но да уневещуся Крещением Безсмертному Жениху Христу Богу: Егоже паче всего возлюби душа моя и Емуже отныне во веки не престану воспевати: Аллилуиа.
Икос 4
Слышавши от крестившаго тя патриарха напутственное слово о чистоте, посте, молитве и о всех добродетелех, христианом подобающих, слагала еси сия в сердцы твоем, делы вся та исполняти обещавающи. Темже убо по долгу воспеваем ти сице:
Радуйся, усердная слышательнице словес Божественных;
радуйся, ревностная исполнительнице закона христианскаго.
Радуйся, ниву сердца твоего очистившая от терния душевредных страстей;
радуйся, слезами покаяния оросившая ю.
Радуйся, яко семя слова Божия в сердцы твоем, яко на земли добрей, укоренися;
радуйся, яко семя сие прозябе и сторичный плод благих дел принесе.
Радуйся, вдовственную твою чистоту непорочно сохранившая;
радуйся, воздержанием и молитвою Богу угодившая.
Радуйся, милостынею Творца умилостивившая;
радуйся, нищия и убогая потребами снабдившая.
Радуйся, просвещение земли нашея светом Христова учения провидевшая.
Радуйся, святая равноапостольная княгине Ольго богомудрая.
Кондак 5
Боготканною одеждою святаго крещения облекшися и нетленною пищею Пречистаго Тела и Крове Христовы духовно укрепльшися, Ольго преблаженная, не убоялася еси потещи к неверным соотечественником твоим, предком нашим, проповедати им Единаго Истиннаго Бога, Емуже ныне вся Русь, яко единеми усты, воспевает: Аллилуиа.
Икос 5
Видевши, святая Ольго, вся люди земли нашея во тме идолослужения погруженныя, усердно потщалася еси просветити тыя светом Христовы веры и сотворити я сыны дне и наследники Царствия Небеснаго. Поминающе убо сицевое твое попечение о них, благодарственно зовем ти:
Радуйся, премудрая властительнице народа нашего;
радуйся, добрая наставница ввереннаго ти стада.
Радуйся, первей христианстей царице Елене в ревности Божественней подражавшая;
радуйся, и имя тоя во святем крещении приявшая.
Радуйся, честный крест Христов и святыя иконы из Царьграда во град Киев принесшая;
радуйся, иереи и клирики с собою в Русь приведшая.
Радуйся, мудрыми твоими глаголы поучавшая люди оставити тму языческаго нечестия и восприяти свет христианскаго благочестия;
радуйся, многия наша люди светом веры Христовы просветившая.
Радуйся, начало просвещения всея земли нашея положившая;
радуйся, грады наша проповеданием Христова учения огласившая.
Радуйся, первая от земли русския лику святых причтенная.
Радуйся, святая равноапостольная княгине Ольго богомудрая.
Кондак 6
Проповедником духоносным, Апостолом, подражавши, Ольго богомудрая, обходила еси грады и веси державы твоея, приводящи, елико мощно бе, люди к вере Христовей и научающи их воспевати Единому в Троице славимому Богу: Аллилуиа.
Икос 6
Утверждая в державе твоей начаток веры христианския, создала еси храмы Божии во граде Киеве и в стране рождения твоего, при реце Велицей у града Пскова. И тако начата люди наша прославляти повсюду Христа Бога нашего, тебе же, просветительнице своей, похвальная воспевати:
Радуйся, яко от чистаго источника Святыя Соборныя и Апостольския Церкве чистое учение прияла еси;
радуйся, яко тем нас научила еси познати Единаго истиннаго Бога.
Радуйся, идольских требищ и кумиров низложительнице;
радуйся, святых Божиих храмов создательнице.
Радуйся, яко же и Первозванный Апостол, с проповедию Евангелия землю Русскую обходившая;
радуйся, Великому Новуграду и прочим русским градом Христово в мир пришествие благовествовавшая.
Радуйся, на местех проповеди твоея честныя кресты водрузившая, от нихже многая знамения и чудеса, уверения ради неверных, силою Божиею содевахуся.
Радуйся, яко тобою Всеблагий Господь сыновом нашим познание Свое явил есть;
радуйся, яко чрез них и прочия многия народы светом веры просветил есть.
Радуйся, яко от корене твоего честнаго Господь святаго равноапостольнаго князя Владимира показал нам есть;
радуйся, яко образом жития твоего святый князь Владимир подвигся прияти христианскую веру.
Радуйся, святая равноапостольная княгине Ольго богомудрая.
Кондак 7
Хотящи избавити сына твоего Святослава от пагубы вечныя, прилежно увещевала еси его оставити почитание идолов и веровати в Бога истиннаго. Но той не внят матернему наказанию твоему и не восхоте нечестие свое пременити на благочестие. Темже, яко неверный, отчуждися жизни вечныя и не сподобися с тобою в Горнем Царствии воспевати: Аллилуиа.
Икос 7
Новое знамение благоволения Своего яви тебе Господь, егда, во образ Пресвятыя Троицы, три пресветлыя луча с небесе облиста на месте дубравне, ихже не точию едина ты зрела еси, но и вси сущии тамо людие видеша, и вкупе с тобою прославиша Триединаго Бога. Мы же, ведуще сбытие проречения твоего о создании на месте оном храма Живоначальныя Троицы и града, ублажаем тя сице:
Радуйся, великая Божия угоднице, дара пророчествия сподобльшаяся.
Радуйся, Трисияннаго Небеснаго света зрительнице;
радуйся, всеблагия воли Божией о просвещении народа русскаго по Апостоле Андрее первая исполнительнице.
Радуйся, града Пскова начальная основательнице;
радуйся, всея державы нашея заступнице и покровительнице.
Радуйся, яко изволением Божиим держава наша ныне от моря до моря распространися;
радуйся, яко вся грады и веси ея множеством храмов Божиих украсишася.
Радуйся, яко в храмех сих святители и иереи Безкровную Жертву о людех Богу приносят;
радуйся, яко сонмы иночествующих по всему лицу земли нашея единодушно хвалу Святей Троице воспевают.
Радуйся, яко обитателие града Киева и Пскова сугубо тя превозносят и ублажают;
радуйся, яко и вси православнии люди наша с лет древних тя почитают и прославляют.
Радуйся, святая равноапостольная княгине Ольго богомудрая.
Кондак 8
Странствия земнаго течение скончавая, тепле Господа молила еси, Ольго блаженная, да не оставит Он землю нашу по преставлении твоем во тме неведения пребывати, но да просветит ю светом святыя веры и вся сыны земли нашея да научит воспевати: Аллилуиа.
Икос 8
Вся объята бывши благодатию Божественною, достохвальная Ольго, мысленными очесы зрела еси просвещение всего народа твоего и пророчески предрекла еси, яко мнози велиции угодницы Божий, яко звезды светлыя, в земли нашей возсияют, еже и сбыстся изволением и благодатию всемогущаго Бога. Сего ради по долгу воспеваем ти сице:
Радуйся, духовная наша мати, испросившая у Бога просвещение праотцем нашим;
радуйся, яко Всеблагий Господь, зря доброту души твоея, тебе ради вся люди наша возлюби.
Радуйся, яко тя обрете Христос достоин сосуд, чрез негоже нача изливати благодать Свою земли нашей;
радуйся, яко ты предуготовала еси люди твоя к приятию веры и благодати Христовы.
Радуйся, яко прозорливо предзрела еси величие и славу державы твоея;
радуйся, яко веселилася еси о предвиденном тобою благочестии сынов земли нашея.
Радуйся, яко по проречению твоему, мнози святии от рода нашего возсияша;
радуйся, дома Живоначальныя Троицы, устроительнице.
Радуйся, молитвами твоими в скорбех и напастех нас заступающая;
радуйся, во обстояниих злых Отечество наше сохраняющая и от врагов избавляющая.
Радуйся, святая равноапостольная княгине Ольго богомудрая.
Кондак 9
Всяких добродетелей исполнена бывши, Ольго блаженная, с молитвою во устех предала еси дух твой в руце Божии, Иже всели тя в Небесныя обители и первую от Руси сопричте лику равноапостольных угодник Своих. Темже испроси и нам у Господа мирную христианскую кончину, да предадим души наша в руце Христа Бога нашего, поюще Тому хвалебную песнь: Аллилуиа.
Икос 9
Витии многовещаннии не могут достойно восхвалити тя, Ольго богомудрая: како ты, никиим же от человек учима и увещеваема, познала еси тщету идолослужения, правыя же веры взыскала еси и, якоже равноапостольная Елена, обрела еси безценный бисер, Христа, Егоже лицезрения на Небеси наслаждаяся ныне, не забуди нас, прелестьми мира сего омрачаемых и о благах вечных забывающих, да, тобою на путь правый наставляеми, взываем ти радостно:
Радуйся, добрыми твоими делы и правым ума и сердца изволением приуготовившая себе в жилище Божественныя благодати;
радуйся, яко Сам Дух Святый учитель тебе бысть к познанию Христа Сына Божия.
Радуйся, никиихже знамений и чудес видевшая и во Христа веровавшая;
радуйся, таковою верою твоею многих гонителей и мучителей, видевших знамения и чудеса и не веровавших, посрамившая.
Радуйся, водительству Святаго Духа себе предавшая;
радуйся, совершенную покорность воле Божией показавшая.
Радуйся, звавшему тя гласу благодати послушна явившаяся;
радуйся, с единонадесятаго часа в вертограде Господнем потрудившаяся и мзду с первыми получившая.
Радуйся, яко умудри тя Господь честь царскую, богатство и славу сочетати со смирением христианским;
радуйся, яко сим образом яве нам показавшая, яко блага земныя не суть препятие души боголюбивей к достижению благ Небесных.
Радуйся, добротою целомудрия и светлостию разумения прославившаяся;
радуйся, крепостию веры и целомудренною чистотою жития твоего пророчества дар от Бога восприявшая.
Радуйся, святая равноапостольная княгине Ольго богомудрая.
Кондак 10
Путь спасения сыновом нашим устрояя и предсмертное прошение твое исполняя, Всеблагий Господь возрасти во внуце твоем Владимире всеянное тобою семя веры и чрез него всю землю нашу просвети Святым Крещением. Темже убо прославляем тя, Ольго блаженная, яко первую виновницу просвещения нашего светом святыя веры, и умильно поем Христу Спасителю нашему: Аллилуиа.
Икос 10
Прияв Святое Крещение, внук твой Владимир, потщася изъяти из земли нетленныя мощи твоя, чуднаго благоухания исполненныя, и со святителем Леонтием и всем множеством народа постави я в церкве Пречистыя Богоматери, и оттоле начаша источатися от них цельбы всяким недугом, притекающим с верою. Сего ради восхваляем тя сице:
Радуйся, яко благодать Святаго Духа, в тя всельшаяся, подаде нетление мощем твоим и сотвори в мощех твоих цельбоподательный источник на всякия недуги;
радуйся, с маловерием к ним приходящия видети я не попускавшая.
Радуйся, явлением мощей твоих младенствовавшую Церковь нашу возвеселившая;
радуйся, прославлением их внука твоего Владимира зело обрадовавшая.
Радуйся, яко и до ныне благочестивии людие земли нашея славною памятию твоею услаждаются;
радуйся, яко твоим к Богу ходатайством вернии люди наша многих благ от Господа сподобляются.
Радуйся, молитвами твоими о просвещении земли нашея Бога умолившая;
радуйся, вскоре многим великим святым явитися на земли нашей прорекшая.
Радуйся, святая равноапостольная княгине Ольго богомудрая.
Кондак 11
Пение умиленное приносим ти, угоднице Божия, и смиренно тя молим: моли о нас Единаго Человеколюбца Бога, да не отвратит лица Своего от нас, недостойных, присно согрешающих и преогорчевающих благость Его, но да накажет нас зде, яко Отец чадолюбивый, онаможе, в будущем веце, да спасет и помилует, яко Судия и Мздовоздаятель праведный, да тако, избавльшеся вечнаго мучения, сподобимся с тобою в райских обителех воспевати Ему: Аллилуиа.
Икос 11
Трисиянным светом осияваема, со всеми святыми предстоиши ныне на Небеси Престолу Царя царствующих, Ольго всеблаженная, и оттуду, яко светозарное светило, просвещаеши всю страну нашу, разгоняя мрак заблуждений и показуя путь к истинному просвещению к Небесному блаженству. Сего ради, прославляюще тя, глаголем:
Радуйся, луно просвещенная от незаходимаго Солнца Правды;
радуйся, путеводительнице, правую стезю к вечному спасению нам показующая.
Радуйся, мощная споспешнице и укрепительнице проповедников православныя веры;
радуйся, присная покровительнице благих наставников юношества и всех, благотрудящихся на пользу общую.
Радуйся, законодателей страны нашея наставнице и покровительнице;
радуйся, народоправителей и начальников страны сея мудрая и добрая советоподательнице.
Радуйся, крамол и раздоров потребительнице;
радуйся, всех обидимых и неправедно гонимых заступнице.
Радуйся, скорбящих скорая утешительнице;
радуйся, болящих милостивая исцелительнице.
Радуйся, людем нашим помощь молитвами твоими от Бога подавающая;
радуйся, всея страны нашея предстательнице и заступнице.
радуйся, святая равноапостольная княгине Ольго богомудрая.
Кондак 12
Благодать Пресвятаго Духа испроси нам, наставнице наша, от Всещедраго Бога и Спаса нашего, вразумляющую и укрепляющую нас в деле спасения, да не безплодно будет в нас всеянное тобою семя святыя веры, но да прозябнет и плод сотворит, имже бы возмощи нам питати души наша в будущей вечней жизни, идеже вси святии воспевают Богу: Аллилуиа.
Икос 12
Поюще твоя многая и преславная благодеяния, явленная стране нашей в просвещении той светом веры Христовой, благодарственная приносим ти, с любовию зовуще сицевая:
Радуйся, богоизбранная и богопрославленная самодержице земли нашея, несокрушимое ограждение ея, покров и защищение.
Радуйся, девам нашим образе целомудреннаго жития;
радуйся, матерем наставнице законнаго супружества и добраго чад воспитания.
Радуйся, вдовицам правило богоугоднаго жития;
радуйся, всем людем земли нашея учительнице и образе всех добродетелей.
Радуйся, соучастнице на Небеси жребия проповедников веры Христовы;
радуйся, сопричастнице вечнаго блаженства праведных.
Радуйся, теплая о нас пред Богом молитвеннице;
радуйся, усердная о спасении нашем ходатаице.
Радуйся, в час смерти нашея о нас к Богу ходатаице;
радуйся, по исходе нашем от смертнаго сего телесе помощь и утешение подающая.
Радуйся, святая равноапостольная княгине Ольго богомудрая.
Кондак 13
О святая равноапостольная великая княгине Ольга, приими милостивно от нас хвалебное благодарение сие о всех, яже тобою воздаде Господь нам, отцем и праотцем нашим и всей державе, и моли Всеблагаго Бога умножити милость Свою на ны и на роды родов наших, утвердити ны в правоверии и благочестии, хранити же от всех напастей, бед и зол, да сподобимся с тобою, яко чада с материю, во веки воспевати Богу: Аллилуиа.
Этот кондак читается трижды, затем 1‑й икос и 1‑й кондак
Икос 1
Ангелов и человеков Творец, времена и лета во Своей власти положивый и судьбы царств и народов по Своей воли управляяй, егда восхоте род русский Святым Крещением просветити, тогда, видя благое изволение сердца твоего, призва тя первее в познание Себе, да будеши всем людем земли нашея образ и наставница в христианстей вере. Сего ради восхваляем тя сице:
Радуйся, русскаго небесе утренняя звездо, от Первозваннаго Апостола на горах Киевских предвозвещенная;
радуйся, заре, во мраце неведения светло возблиставшая.
Радуйся, добрая лозо винограда Христова, от дивия* языческаго корене прозябшая;
радуйся, пречудная леторасле, из неяже велие правоверия древо на земли нашей возрасте.
Радуйся, первоучительнице и просветительнице наша;
радуйся, яко тобою познахом поклонятися в Троице Творцу.
Радуйся, яко тебе ради Пресвятое Имя Господне от всех христиан прославляется;
радуйся, яко и твое преславное имя вкупе с равноапостольным Владимиром во всех пределех мира восхваляется.
Радуйся, страны нашея духовное сокровище;
радуйся, всея Христовы Церкве преславное украшение.
Радуйся, градов Киева и Пскова изрядная доброто;
радуйся, людем нашим на враги благая помощнице.
Радуйся, святая равноапостольная княгине Ольго богомудрая.
Кондак 1
Первоизбранней от всего русскаго рода, славней и равноапостольней угоднице Божией Ольге составим похвалу, яко заре, во тьме идолопоклонения светом веры возсиявшей и путь ко Христу всем людем земли нашея показавшей. Ты же, яко имущая дерзновение к прославльшему тя Господу, ограждай нас от всяких бед молитвами твоими, да зовем ти:
Радуйся, святая равноапостольная княгине Ольго богомудрая.
Молитва 1‑я
О святая равноапостольная великая княгине Ольго, первоугоднице наша, теплая о нас пред Богом ходатаице и молитвеннице. К тебе прибегаем с верою и молимся с любовию: буди нам во всем ко благу помощница и споспешница и, якоже во временной жизни тщалася еси просветити праотцы наша светом святыя веры и наставити я творити волю Господню, тако и ныне, в небесней пребывая светлости, благоприятными твоими к Богу молитвами вспомоществуй нам в просвещении ума и сердца нашего светом Евангелия Христова, да преспеваем в вере, благочестии и любви Христове. В нищете и скорби сущия утеши, бедствующим подаждь руку помощи, обидимыя и напаствуемыя заступи, заблудшия от правыя веры и ересьми ослепленныя вразуми, и испроси нам у Всещедраго Бога вся благая и полезная в жизни временной и вечней, да тако благоугодне зде поживше, сподобимся наследия благ вечных в безконечнем Царствии Христа Бога нашего, Емуже со Отцем и Святым Духом подобает всякая слава, честь и поклонение всегда, ныне и присно и во веки веков. Аминь.
Молитва 2‑я
О великая угоднице Божия, богоизбранная и богопрославленная, равноапостольная великая княгине Ольго! Ты отринула еси зловерие и нечестие языческое, уверовала еси во Единаго Истиннаго Триипостаснаго Бога, и восприяла еси святое Крещение, и положила еси начало просвещению земли нашея светом веры и благочестия. Ты еси духовная родоначальница наша, ты по Христе Спасителе нашем первая виновница просвещения и спасения рода нашего. Ты еси теплая молитвенница и ходатаица о отечестве нашем, воинстве и всех людех. Сего ради смиренно молим тя: призри на немощи наша и умоли Премилосердаго Царя небеснаго, да не прогневается на ны зело, яко по немощем нашим по вся дни согрешаем, да не погубит нас со беззаконьми нашими, но да помилует и спасет нас по милости Своей, да всадит в сердца наша спасительный страх Свой, да просветит Своею благодатию ум наш, вуо еже разумети нам пути Господни, оставити стези нечестия и заблуждений, татися же во путях спасения и истины, неуклоннаго исполнения заповедей Божиих и уставов святыя Церкве. Моли, блаженная Ольго, Человеколюбца Господа, да пробавит нам великую милость Свою, да избавит нас от нашествия иноплеменных, от внутренних нестроений, мятежей и раздоров, от глада, смеротоносных болезней и от всякаго зла, да подаст нам благорастворение воздуха и плодоносие земли, да сохранит страну нашу от всех козней и навет вражиих, да соблюдет в судеях и правителех правду и милость, да даст пастырем ревность о спасении пасомых, всем же людем споспешение, о еже усердно службы своя исполняти, любовь между собою и единомыслие имети, на благо отечества и Святыя Церкве верне подвизатися, да возсияет свет спасительныя веры в стране нашей во всех концех ея, да обратятся к вере неверующии, да упразднятся вся ереси и расколы. Да, тако поживше в мире на земли, сподобимся с тобою вечнаго блаженства на Небеси, хваляще и превозносяще Бога во веки веков. Аминь.
Першообраній від усієї Київської Русі, славній і рівноапостольній угодниці Божій Ользі, складаємо похвалу як зорі, що в пітьмі ідолопоклонства світлом віри засяяла і путь до Христа всім русинам показала. Ти ж, що маєш сміливість перед Господом, Який прославив тебе, оберігай нас від усяких бід молитвами твоїми, щоб співати тобі:
Радуйся, свята рівноапостольна княгине Ольго, богомудра.
Ікос 1
Часи і літа у Своїй владі маючи та долею царств і народів по Своїй волі управляючи, ангелів і людей Творець захотів Русь святим хрещенням просвітити, тоді, бачачи добру волю серця твого, покликав тебе раніше на пізнання Себе, щоб була ти для всіх русинів прикладом і наставницею у християнській вірі. Тому співаємо тобі так:
Радуйся, ранішня зоре, від первозванного Апостола на горах Київських провіщена; радуйся, предивний паростку, від якого велике дерево правовір’я на землі нашій виросло.
Радуйся, першовчителько і просвітителько наша; радуйся, бо через тебе ми навчилися поклонятися в Тройці Творцеві.
Радуйся, бо через тебе Пресвяте ім’я Господнє усіма русинами прославляється; радуйся, бо і твоє преславне ім’я разом з рівноапостольним Володимиром по всіх краях землі величається.
Радуйся, Русі Київської духовний скарбе; радуйся, всієї Христової Церкви велична окрасо.
Радуйся, міст Києва і Пскова особлива доброто; радуйся, людям нашим від ворогів блага помічнице.
Радуйся, свята рівноапостольна княгине Ольго, богомудра.
Кондак 2
Бачачи тебе, свята Ольго, як лілею, що між терням виросла, хоч у роді язичницькому народжена була, однак закон Божий у серці твоєму написаний завжди мала і цнотливість твою як зіницю ока берегла, вдячно співаючи дивному у святих Своїх Богу: алилуя.
Ікос 2
Розумом твоїм усе добре відаючи, ти, богомудра Ольго, пізнала, що ідоли, створені людськими руками, не є богами, і, відкинувши їх, зажадала ти пізнати Бога істинного. Тому, вихваляючи твою мудрість, співаємо тобі так:
Радуйся, премудра жоно, що раніше за всіх заблудження русинів пізнала і оману ідолопоклонства зрозуміла; радуйся, що істинне богопізнання і правдиву віру старанно шукала.
Радуйся, бо ще до пізнання закону Божого за законом совісті праведно жила; радуйся, бо ще до прийняття християнської віри належно християнські діла творила.
Радуйся, що державу твою від нападу ворогів мужньо захищала; радуйся, що над підданими твоїми суди праведні чинила.
Радуйся, царською славою на землі і на небі вшанована; радуйся, бо як рівноапостольна Богом прославлена.
Радуйся, свята рівноапостольна княгине Ольго, богомудра.
Кондак 3
Силою благодаті Божої ведена, ти, богомудра Ольго, поспішила дійти до Царгорода, де, бачачи велич церковної благоліпності й послухавши Божественне вчення, запалала всім серцем твоїм любов’ю до Христа, вдячно взиваючи Йому: алилуя.
Ікос 3
Маючи серце, як землю родючу, шанобливо прийняла ти, Ольго, насіння святої віри, пізнавши Христа Бога істинного. Тому і хрещення прийняла ти від руки самого патріарха Царгородського, який і провістив тобі, що віднині ублажатимуть тебе всі сини руські. Бажаючи сповнити передречене, взиваємо до тебе так:
Радуйся, бо ти вірою у Христа від вічної смерті спаслася; радуйся, бо ти вірою життя вічне у Христі здобула.
Радуйся, бо ти благодаттю Святого Духа духовно народилася; радуйся, розумна горлице, бо ти від кігтів душогубного ворона вирвана.
Радуйся, бо ти під крила Орла Небесного прилетіла; радуйся, бо ти багатьох з собою через хрещення до Христа привела.
Радуйся, бо тих, що з безсумнівною вірою приходять до тебе, ти від твоїх чесних мощей світлом осяюєш; радуйся, бо їхнім душам і тілам усе на користь подаєш.
Радуйся, свята рівноапостольна княгине Ольго, богомудра.
Кондак 4
Як не дивуватися мудрості твоїй, Ольго преблаженна, бо ти бажання царя греків про шлюб з ним розумно відхилила, сказавши йому: не заради шлюбу прийшла сюди і не заради царювання з тобою, але нехай через хрещення наречуся безсмертному Жениху Христу Богу; Його ж понад усе полюбила душа моя, і Йому віднині й навіки не перестану співати: алилуя.
Ікос 4
Почувши від хрестившого тебе патріарха настанову про чистоту, піст, молитву і про всі дорогоцінні християнські чесноти, складала все це в серці своїм, прагнучи все це ділом виконувати. Тому і ми достойно співаємо тобі так:
Радуйся, бо ниву серця твого від терня душевних пристрастей очистила; радуйся, бо ти сльозами покаяння її зросила.
Радуйся, бо насіння Слова Божого в серці твоєму, як на землі родючій, укоренилося; радуйся, бо чистоту вдови непорочно зберегла.
Радуйся, бо ти стриманістю і молитвою Богу вгодила; радуйся, бо ти милостинею Творця умилостивила.
Радуйся, бо ти бідних і убогих потреби задовольняла; радуйся, бо ти просвіщення землі Руської світлом Христового вчення передбачила.
Радуйся, свята рівноапостольна княгине Ольго, богомудра.
Кондак 5
Боготканою одежею святого хрещення одягнулася і нетлінною їжею Пречистого Тіла і Крові Христових духовно укріпилася ти, Ольго преблаженна, не побоялася піти до невірних співвітчизників твоїх, прадідів наших, проповідувати їм Єдиного Істинного Бога. Йому ж сьогодні вся Русь єдиними устами співає: алилуя.
Ікос 5
Побачивши, свята Ольго, всіх людей Русі Київської, у пітьмі ідолопоклонства потопаючих, щиро намагалася просвітити їх світлом Христової віри і виховати їх дітьми світла і спадкоємцями Царства Небесного. Згадуючи цю твою турботу про нас, вдячно взиваємо до тебе:
Радуйся, премудра володарко народу землі Руської; радуйся, першій християнській цариці Єлені в ревності божественній послідовнице.
Радуйся, бо ти й ім’я її в святому Хрещенні прийняла; радуйся, бо ти Чесний Хрест Христів і святі ікони з Царгорода до міста Києва принесла.
Радуйся, бо священиків та кліриків з собою в землю Руську привела; радуйся, бо ти мудро навчила людей покинути темряву язичницького нечестя і прийняти світло християнського благочестя.
Радуйся, бо ти багатьох русинів світлом віри Христової просвітила; радуйся, бо ти перша від русинів до собору святих зарахована.
Радуйся, свята рівноапостольна княгине Ольго, богомудра.
Кондак 6
Апостолів, богонатхненних проповідників, ти, богомудра Ольго, наслідувала, проходила ти містами і селами володінь твоїх і скільки можна було людей приводила до віри Христової й навчила їх співати Єдиному в Тройці славленому Богові: алилуя.
Ікос 6
Утверджуючи в державі твоїй першооснови віри християнської, побудувала ти храми Божі в місті Києві і в краю народження твого, при річці великій біля міста Пскова. І так почали русини прославляти повсюдно Христа Бога нашого, тебе ж, просвітительку свою, похвалами оспівувати:
Радуйся, бо з чистого джерела святої Соборної і Апостольської Церкви чисте вчення прийняла; радуйся, бо ідольські капища та ідолів знищила.
Радуйся, бо, як і первозванний Апостол, з проповіддю Євангелія землю Руську обходила; радуйся, бо на місцях проповіді твоєї чесні хрести поставила і від них багато знамень та чудес, заради навернення невірних, силою Божою звершувалось.
Радуйся, бо через тебе всеблагий Господь русинам пізнання Своє явив; радуйся, бо через них багато інших народів світлом віри Христової просвітилося.
Радуйся, бо від твоєї крові Господь святого рівноапостольного князя Володимира дарував нам; радуйся, бо образом твого життя святий князь Володимир був натхнений прийняти християнську віру.
Радуйся, свята рівноапостольна княгине Ольго, богомудра.
Кондак 7
Бажаючи визволити сина твого Святослава від вічної загибелі, старанно умовляла його залишити шанування ідолів і вірувати в істинного Бога.
Але він не послухав материнського напоумлення і не захотів поміняти своє нечестя на благочестя. Тому як невірний відлучився від життя вічного і не сподобився з тобою у Небесному Царстві співати: алилуя.
Ікос 7
Нове знамення благовоління Свого явив тобі Господь, коли як образ Пресвятої Тройці три світлі промені з неба засяяли на місці в діброві, їх же не тільки одна ти бачила, але і всі люди, що там були, і разом з тобою прославили Триєдиного Бога. Ми ж, знаючи, що збулось передбачення твоє про побудову на місці цьому храму Живоначальної Тройці й міста, ублажаємо тебе:
Радуйся, велика Божа угоднице, що дару пророцтва сподобилася; радуйся, трисяйного небесного світла споглядачко.
Радуйся, всеблагої волі Божої про просвіщення народу землі Руської, після апостола Андрія, перша виконавиця; радуйся, міста Пскова початкова засновнице.
Радуйся, всієї землі Руської заступнице і покровителько; радуйся, бо волею Божою Київська Русь від моря до моря поширилася.
Радуйся, бо в храмах твоїх Безкровну Жертву за людей Богу приносять і хвалу святій Тройці співають; радуйся, бо жителі міст Києва і Пскова особливо тебе шанують і ублажають.
Радуйся, свята рівноапостольна княгине Ольго, богомудра.
Кондак 8
Подорожування в земному житті закінчуючи, тепло Господа молила ти, Ольго блаженна, щоб не залишив він землю Руську після кончини твоєї в пітьмі незнання перебувати, але щоб поклав Він у серця русинам навернення до Бога і щоб співали Йому: алилуя.
Ікос 8
Будучи вся огорнута благодаттю Божественною, ти, достохвальна Ольго, духовними очима бачила просвіщення всього народу твого, пророчо прорекла, що багато великих угодників Божих, як зірок світлих, на землі Руській засяють, що і збулося волею і благодаттю всемогутнього Бога. Тому достойно оспівуємо тебе так:
Радуйся, духовна наша мати, бо ти випросила у Бога просвіщення прадідам нашим; радуйся, бо всеблагий Господь, бачачи доброту душí твоєї, всіх людей землі Руської полюбив.
Радуйся, бо тебе знайшов Христос достойним сосудом, через який зволив виливати благодать Свою на землю Руську; радуйся, бо ти прозорливо передбачила велич і славу держави твоєї.
Радуйся, бо згідно з пророцтвом твоїм багато святих з роду нашого засяяло; радуйся, дому Живоначальної Тройці засновнице.
Радуйся, бо молитвами твоїми в скорботах і напастях за нас заступаєшся; радуйся, бо в тяжких обставинах Україну нашу від ворогів охороняєш і визволяєш.
Радуйся, свята рівноапостольна княгине Ольго, богомудра.
Кондак 9
Усяких чеснот будучи наповненою, Ольго блаженна, з молитвою на вустах віддала дух твій у руки Бога, Який оселив тебе в небесній оселі й першу з русинів приєднав до собору рівноапостольних угодників Своїх. Тому виблагай і для нас у Господа мирну християнську кончину, щоб, віддавши ду́ші наші в руки Христа Бога нашого, співали Йому хвалебну пісню: алилуя.
Ікос 9
Мудреці красномовні не можуть достойно оспівати тебе, богомудра Ольго: як ти, ніким від людей не навчена і не наставлена, пізнала марноту ідолопоклонства, правдивої ж віри шукала і, як рівноапостольна Єлена, знайшла безцінний бісер — Христа, і, славу лиця Його на небі нині споглядаючи, насолоджуєшся ти. Не забудь і нас, що благами цього світу затьмарились, а про вічні блага не дбаємо, щоб за твоєю молитвою знайшли вірну дорогу і радісно взивали до тебе:
Радуйся, бо ти добрими твоїми ділами і світлим розумом і бажанням серця приготувала себе як оселю для Божественної благодаті; радуйся, бо, не побачивши ніяких знамень або чудес, ти у Христа увірувала.
Радуйся, бо Дух Святий просвітив тебе пізнанням Царя Христа — Сина Божого; радуйся, бо ти повну покору волі Божій виявила і голосу благодаті Святого Духа, що покликав тебе, підкорилася.
Радуйся, бо в одинадцятій годині в саду Господньому стала до праці і винагороду з першими одержала; радуйся, бо умудрив тебе Господь — царську честь, багатство і славу в тобі поєднав з християнським смиренням.
Радуйся, бо ти цим ясно показала, що почесті й блага землі для боголюбивої душі не є перешкодою до досягнення благ небесних; радуйся, бо силою віри і чистотою богоугодного життя твого ти дар пророцтва від Бога прийняла.
Радуйся, свята рівноапостольна княгине Ольго, богомудра.
Кондак 10
Дорогу спасіння русинам влаштовуючи і передсмертне бажання твоє виконуючи, всеблагий Господь виростив у твоєму онукові Володимирі насіяне тобою насіння віри і через нього всю Київську Русь просвітив святим хрещенням. Тому прославляємо тебе, блаженна Ольго, бо ти — початок просвіщення нашого світлом святої віри, і ми зворушено співаємо Христу Спасителю нашому: алилуя.
Ікос 10
Прийнявши святе хрещення, онук твій Володимир потурбувався вийняти із землі нетлінні, наповнені неземними пахощами, мощі твої, і зі святителем Леонтієм і з великою кількістю народу поклали їх у храмі Пресвятої Богородиці. Відтоді почали зцілятися від них усі хворі, що приходили з вірою. Тому оспівуємо тебе так:
Радуйся, бо благодать Святого Духа, що в тобі оселилася, в твоїх мощах стала цілющим джерелом від усяких хвороб; радуйся, бо маловірним бачити їх не дозволяла.
Радуйся, бо явленням мощей твоїх юну Церкву Русі Київської звеселяла; радуйся, бо прославленням їх онука твого Володимира вельми обрадувала.
Радуйся, бо і до сьогодні побожний народ Русі славною пам’яттю про тебе втішається; радуйся, бо за твоїм перед Богом піклуванням вірні русини багатьох благ від Господа сподобляються.
Радуйся, бо молитвами твоїми просвіщення Київської Русі у Бога виблагала; радуйся, бо багатьом великим подвижникам і святим явитися на Русі Київській прорекла ти.
Радуйся, свята рівноапостольна княгине Ольго, богомудра.
Кондак 11
Піснеспіви зворушливі приносимо тобі, угоднице Божа, і смиренно тебе благаємо: моли за нас єдиного Чоловіколюбця Бога, щоб не відвернув лиця Свого від нас недостойних, що повсякчас согрішаємо і прогнівляємо благість Його. Нехай, як люблячий батько, покарає нас Господь тут, але там, у майбутньому віці, нехай спасе і помилує як праведний Суддя і Спаситель, щоб таким чином визволитися нам від вічних мук і сподобитися з тобою в райських оселях співати Йому: алилуя.
Ікос 11
Трисяйним світлом осяювана, зі всіма святими блаженствуєш ти нині на небесах, біля престолу Царя царюючих, Ольго всеблаженна, і звідти, як світосяйне світило, просвіщаєш усю Україну, розганяючи морок омани і показуючи путь до істинного пізнання і небесного блаженства. Тому, прославляючи тебе, промовляємо:
Радуйся, дороговказе, бо ти вірну путь нам до вічного спасіння вказуєш; радуйся, сильна помічнице і укріпителько проповідників православної віри.
Радуйся, повсякчасна покровителько добрих наставників, що старанно трудяться на користь християнам; радуйся, бо ти за́колоти і сварки приборкуєш.
Радуйся, всіх покривджених і несправедливо гнаних заступнице; радуйся, засмучених скора утіхо.
Радуйся, хворих милостива цілителько; радуйся, бо від Бога народові нашому допомогу молитвами твоїми посилаєш.
Радуйся, всієї землі Руської піклувальнице і захиснице.
Радуйся, свята рівноапостольна княгине Ольго, богомудра.
Кондак 12
Благодать Пресвятого Духа випроси нам, наставнице наша, від Всещедрого Бога і Спаса нашого, що напоумлює і зміцнює нас у ділі спасіння, щоб не безплідним було в нас посіяне тобою насіння святої віри, але нехай проросте і плід принесе, яким би могли живити ду́ші наші в майбутньому вічному житті, де всі святі співають Богові: алилуя.
Ікос 12
Оспівуючи незчисленні й преславні благодіяння твої, блаженна Ольго, явлені Київській Русі, коли Господь просвічував її світлом Христової віри, подяку приносимо тобі й з любов’ю взиваємо:
Радуйся, Русі Київської незламна огороже, покрове і захисте; радуйся, бо дівам руським ти образ непорочного життя вказала.
Радуйся, законного співжиття і матерям доброго виховання дітей наставнице; радуйся, для вдовиць прикладе спасіння.
Радуйся, бо ти на небі долі проповідників віри Христової співучасниця; радуйся, наполеглива за спасіння наше благальнице.
Радуйся, в годину смерті нашої за нас до Бога молитовнице; радуйся, бо в час кончини нашої допомогу і втіху нам подаєш.
Радуйся, свята рівноапостольна княгине Ольго, богомудра.
Кондак 13
О свята рівноапостольна велика княгине Ольго, прийми милостиво подяку цю і похвалу від усіх нас за все, що через тебе подав Господь отцям та праотцям нашим і всій землі Руській. Моли всеблагого Бога примножити милість Свою на нас і на роди родів наших, щоб зміцнити нас в істинній вірі й благочесті, охоронити від напастей, лиха та зла, щоб сподобилися ми з тобою, як діти з матір’ю, навіки співати Богові: алилуя.
Цей кондак читається тричі. Після цього знову читаються перший ікос і перший кондак.
Ікос 1
Часи і літа у Своїй владі маючи та долею царств і народів по Своїй волі управляючи, ангелів і людей Творець захотів Русь святим хрещенням просвітити, тоді, бачачи добру волю серця твого, покликав тебе раніше на пізнання Себе, щоб була ти для всіх русинів прикладом і наставницею у християнській вірі. Тому співаємо тобі так:
Радуйся, ранішня зоре, від первозванного Апостола на горах Київських провіщена; радуйся, предивний паростку, від якого велике дерево правовір’я на землі нашій виросло.
Радуйся, першовчителько і просвітителько наша; радуйся, бо через тебе ми навчилися поклонятися в Тройці Творцеві.
Радуйся, бо через тебе Пресвяте ім’я Господнє усіма русинами прославляється; радуйся, бо і твоє преславне ім’я разом з рівноапостольним Володимиром по всіх краях землі величається.
Радуйся, Русі Київської духовний скарбе; радуйся, всієї Христової Церкви велична окрасо.
Радуйся, міст Києва і Пскова особлива доброто; радуйся, людям нашим від ворогів блага помічнице.
Радуйся, свята рівноапостольна княгине Ольго, богомудра.
Кондак 1
Першообраній від усієї Київської Русі, славній і рівноапостольній угодниці Божій Ользі, складаємо похвалу як зорі, що в пітьмі ідолопоклонства світлом віри засяяла і путь до Христа всім русинам показала. Ти ж, що маєш сміливість перед Господом, Який прославив тебе, оберігай нас від усяких бід молитвами твоїми, щоб співати тобі:
Радуйся, свята рівноапостольна княгине Ольго, богомудра.
Молитва до святої рівноапостольної княгині Ольги
О свята рівноапостольна княгине Ольго, першоугоднице руська, тепла за нас перед Богом заступнице і молитовнице. До тебе вдаємося з вірою і з любов’ю благаємо: будь нам у всьому доброму помічницею і сподвижницею. Як ти за життя намагалася просвітити праотців наших світлом святої віри і навчити їх творити волю Господню, так і нині, перебуваючи в небесних оселях, богоприємними твоїми молитвами допомагай нам у просвіщенні розуму і се́рця нашого світлом Христового Євангелія, щоб ми вдосконалювалися у вірі, благочесті й любові Христовій. Тих, що у скорботах і убогості, утіш; тим, що у бідності, подай руку допомоги; покривджених і тих, хто терпить на́пади, захисти́, а засліплених єресями, відпалих від істинної віри напоум. Виблагай для нас у Всещедрого Бога всілякі блага, потрібні для життя земного і вічного, щоб ми, богоугодно проживши, сподобилися стати спадкоємцями в Царстві Христа Бога нашого, Якому з Отцем і Святим Духом належить всяка слава, честь і поклоніння навіки-віків. Амінь.